Ворзель — невеличке селище в Бучанському районі, куди до повномашстабної війни любили приїздити на відпочинок мешканці столиці. Окрім мальовничих пейзажів, Ворзель колись був курортним містечком, де лікували людей із захворюванням серця та нервової системи. Окрім цього, селище має цікаву архітектурну історію, зокрема це дім Уварова, де в різний час відбувалися цікаві події — споруда слугувала і школою, і кінотеатром. Про її сучасний стан, скандали та розкоші — розповідаємо у матеріалі.
Родина цукрових магнатів Терещенків була знаною на Київщині, однак не тільки за рівнем своїх статків, але й за справами благодійними. Тривалий час Терещенки віддавали частину своїх прибутків для доброї справи, але й власних дітей батьки не обділяли увагою. Тож, коли дочка Наталія вийшла заміж і стала графинею Уваровою — їй дістався будинок у Ворзелі. Дім цей був збудований київським купцем ще у перші роки існування селища.
Будинок для молодого подружжя став фортецею: тут були висаджені рідкісні види дерев, привезені із закордону, працював фонтан, а до дверей господарства вели облицьовані гравійні доріжки. У парку біля маєтку полюбляли сидіти гості сімейства, а сам дім привертав увагу місцевих.
Читайте також: Весілля за тиждень та мрії стати трактористкою — історія майстрині петриківського розпису Марфи Тимченко
Власне, не просто так, адже Наталія мала гарний смак і до оздоблення свого маєтку підійшла відповідально та педантично. Дочка Терещенків самостійно обирала навіть ручки до дверей, меблі привозили здалеку, а кожна кімната була декорована та оснащена зі смаком.
Слід зауважити, що Ворзель облюбувала собі для заміського життя прийдешня інтелігенція. Тут жили такі знаменитості, як акторка Ганна Борисоглібська, письменник Валер’ян Підмогильний та Євген Плужник, композитор Борис Лятошинський. Крім того, селеще для творчої праці обирали різні митці, зокрема тут за роботою був Григорій Майборода та Ігор Шамо. У Ворзелі написали ті самі пісні, які зараз є символом столиці та України — це «Два кольори», «Рушник» та “Пісня про Київ”.
Читайте також: «Зруйнуйте цю стіну»: цитати з найемоційніших промов Володимира Зеленського до іноземних аудиторій
Після жовтневих подій 1917 року у колишньому будинку родини Уварових заснували школу — саме тут здобули освіту більшість мешканців селища. Справа в тому, що графиня разом з чоловіком були змушені емігрувати — подружжя переїхало до Англії. Місцеві засмутилися такою подією, тому що, попри свої немалі статки, Наталія стала доброю товаришкою для місцевих — вона була завжди привітна, вона часто допомагала жителям. Жінка, маючи освіту акушерки, радо відкликалася на поміч.
Новостворена школа була невеличка і поділялась на декілька класів — учні змалку мали змогу навчатися гарному смаку, адже аудиторії, а раніше кімнати, створені Наталією, тепер служили за шкільні класи. Протягом трьох років вчителював у Ворзельські школі письменник Валер’ян Підмогильний — під його наставництвом випустили декілька поколінь. В 1960 році у школі створили кінотеатр під назвою “Космос”. Він працював близько 20 років, а дивилися тут кіно не тільки учні, але й місцеві жителі — навіть із сусідніх містечок та з самого Києва сюди приїздила молодь, щоб побачити довгоочікувану стрічку.
Втім, у школярів, які навчалися у маєтку Уварової, було більше привілегій — учні брали участь у роботі кінотеатру, де вихователі дозволяли крутити кіноплівку та влаштовували для вихованців своєрідні заняття по профорієнтації. До слова, в “Космос” до учнів приїжджав навіть Сергій Параджанов — зустріч відбулася завдяки вчителю Віталію Кириловичу Іщенку, а ще у кінотеатрі презентували тогочасні прем’єри. Тут ж пройшов один із перших показів фільму “Тіні забутих предків”.
Читайте також: Від університетських застіль до Tinder: як у Києві знаходили чоловіків та дружин
Кінотеатр “Космос” був відомий навіть у Голлівуді — сюди надходили з Америки листи з Національної Академії кіномистецтва. Власне, тривалий час “Космос” був осередом культурного життя у Ворзелі та наближених містечках. Однак з часом колишня слава почала згасати, столиця обростала новими культурними об’єктами, тоді як Ворзельський кінотеатр почав обростати бур’яном.
В 1990-х споруда почала занепадати: дах протікав, перекриття руйнувалися, а сходи з колись красивої тераси пошкодили вандали. Активісти тривалий час били на сполох, щоб зберегти будівлю, однак основною проблемою стала відсутність фінансування на реставрацію маєтку Уварової.
Вже в 2007 році Ворзельська селищна рада віднайшла кошти, провела ремонт будівлі та взяла споруду на місцевий баланс. Після реконструкції дім Уварових перетворився на Ворзельський музей історії і культури. До війни у новоствореному музеї проводили концерти класичної музики та організовували екскурсії, однак селище потрапило під окупацію росіян. Наразі ще рано говорити про відновлення роботи музею, адже мистецтво повертається поетапно.
Читайте також: «Живі» будинки у Києві — як у світі впроваджують вертикальне озеленення
[…] […]
[…] […]
[…] […]
[…] […]
[…] […]