Занепалий завод “Радикал”, розташований неподалік станції метро “Лісова”, з колишнього хімічного гіганта перетворився на осередок екологічної небезпеки. Після зупинки роботи у 1996 році на його території залишилося понад 200 тонн токсичних речовин, зокрема ртуті, що досі просочуються в ґрунт і повітря, загрожуючи столиці масштабною катастрофою.
У сер. XX століття в японському населеному пункті Мінамата зафіксували масове отруєння населення, яке стало наслідком систематичного скидання компанією “Chisso Corporation” у місцеву річкову систему хімічних відходів, забруднених метилртуттю. Через це у мешканців регіону розвинулося тяжке, співзвучне з назвою міста, неврологічне захворювання, яке призвело до чисельних летальних випадків.
Ртуть як важкий метал належить до особливо небезпечних речовин. За короткий проміжок часу вона здатна уражати нервову та травну системи, дихальні шляхи та навіть у важких випадках призводити до смерті. Особливо ризикованими є її пари, що швидко поширюються в повітрі. Навіть невелика кількість ртуті, наприклад, з розбитого градусника, може становити серйозну загрозу для здоров’я людини.
З огляду на це, особливе занепокоєння викликає стан території колишнього заводу ВАТ «Радикал» у Києві. Підприємство, яке раніше функціонувало на околиці столиці, сьогодні через розширення міста, опинилося в межах щільної житлової та громадської забудови. Концентрації ртуті тут у десятки разів перевищують гранично допустимі норми, що становить реальну загрозу для мешканців прилеглих районів.
Київський завод хімікатів (згодом “Радикал”) було введено в експлуатацію у 1951 році. Попри офіційне найменування, віднайти на мапі подібну установу у радянські часи було практично неможливо, адже через виробництво на підприємстві продукції оборонного значення, на карті його позначали кодовими найменуваннями, такими як “Завод №1000”, “Фабрика мінеральних добрив”, “Механічні майстерні” тощо.
Виробляло підприємство широкий спектр хімічних і синтетичних матеріалів, серед яких пінополіуретан, бертолетова сіль, гермабутил, хлор, каустична сода, кислоти, ДДТ і т.д. Ці матеріали використовувалися в сільському господарстві, хімічній промисловості, а також, як вже було зазначено вище, у військових цілях, зокрема для виготовлення ізоляційних матеріалів, мастик і вибухових речовин.
Попри “престижність” роботи, умови праці на «Радикалі» були надзвичайно важкими. Постійний вплив токсичних парів призводив до швидкого зношення спецодягу й захисного спорядження, що негативно впливало на здоров’я працівників. Додаткову загрозу створювали сильні магнітні поля та регулярні викиди хлору, що спричиняли забруднення території небезпечним дрібнодисперсним пилом.
Високий рівень токсичності виробничого середовища зумовлював встановлення обмежень на тривалість роботи — працювати там дозволялося не більше восьми років. Проте, навіть за такий відносно нетривалий час, значна частина працівників стикалася з хронічною інтоксикацією, що призводила до тяжких захворювань і значного зниження працездатності вже на ранніх етапах професійної діяльності.
Читайте також: Постачав техніку на всю Європу: легендарний київський завод «Електронмаш»
У липні 1996 року діяльність хімічного заводу було зупинено в межах так званої реструктуризації, що де-факто означало повне згортання виробництва. Від моменту зупинки роботи, підприємство залишалося без технічного обслуговування й природоохоронного контролю, що згодом спричинило появу повідомлень про серйозний розлив на території “Радикулу” залишків токсичних речовин, зокрема — ртуті.
Побутували різні версії походження забруднення. Згідно з першою, під час роботи заводу час від часу траплялися “ртутні розливи” і нібито зараз в одному з колишніх підрозділів підприємств можна віднайти залишки металу. Інша версія пов’язана з масштабною аварією 1996 року в хлорному цеху: внаслідок обвалу даху було пошкоджено ємності з ртуттю, що призвело до її витоку та забруднення навколишнього середовища.
За результатами екологічної інспекції, проведеної на той час, на території підприємства зафіксували накопичення критичних обсягів токсичних відходів, а саме 134,6 тонни ртуті, 109 тонн сірчаної кислоти, 62 тонни хлоридної кислоти, 44 тонни ртутовмісного шламу, 12,5 тонни аміаку, 486 тонн сольових осадів, а також приблизно 2500 тонн інших небезпечних сполук промислового походження, які не було утилізовано.
КМДА офіційно заявлла, що припинення роботи заводу відбулося з порушенням вимог природоохоронного законодавства: не було проведено необхідних регламентних процедур, демонтажу обладнання й вивезення залишків небезпечних речовин. Унаслідок цього на території заводу сформувалося стійке техногенне забруднення, що створило складну екологічну ситуацію та загрозу здоров’ю жителям Києва.
Читайте також: Завод Артем: історія підприємства, яке вже неодноразово атакують окупанти
У період з 2001 по 2006 рік на території ВАТ «Радикал» було проведено масштабні ліквідаційні роботи, під час яких було вилучено 54 джерела іонізуючого випромінювання, понад 127 тонн металевої ртуті, 96 тонн ртутного шламу, а також більше тисячі тонн обладнання, зараженого частинками ртуті. Крім того, з території підприємства було вивезено понад тисячу тонн різноманітних хімічних речовин.
Однак, незважаючи на всі проведені заходи з очищення місцевості, концентрація ртуті на території колишнього заводу «Радикал» залишається надзвичайно високою. Станом на 2022 рік, рівень токсичних речовин у повітрі на ділянках радіусом 300 метрів перевищує допустимі норми до 145 разів, а у ґрунті — у 35 разів, що створює серйозну загрозу для довкілля і здоров’я мешканців прилеглих районів.
За ймовірними підрахунками, нині обсяг ртутомістких відходів, які потребують вилучення з території «Радикалу», складає понад 200 тисяч тонн. Ситуація ускладнюється тим, що на території України нині відсутні діючі виробництва, здатні безпечно переробляти ртутовмісні відходи, оскільки єдине профільне підприємство – ТОВ «Микитртуть» – наразі розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області.
На поч. жовтня 2021 року міська влада столиці розробила кілька пропозицій щодо вирішення проблеми утилізації небезпечних відходів у рамках державної програми, серед яких найбільш перспективним варіантом вважається захоронення токсичних матеріалів у межах десятикілометрової зони відчуження навколо ЧАЕС – території, яка через трансуранове забруднення непридатна для нормального життя.
Сподіваємося, що найближчим часом проблема утилізації небезпечних відходів заводу «Радикал» буде комплексно вирішена, адже ртуть та інші токсичні речовини, що десятиліттями залишаються на його території, продовжують отруювати довкілля та становлять загрозу для здоров’я мешканців Києва. Без своєчасного й ефективного втручання існує висока ймовірність масштабної екологічної катастрофи.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
