Іван Марчук і музей його картин: живописець та почесний громадянин Києва

Іван Марчук — український живописець та народний художник, який створив не один десяток полотен. В 2007 році британська газета The Daily Telegraph внесла ім’я митця до рейтингу 100 геніїв сучасності. В 2021 році його картину “Золота ніч” продали за 96,8 тисяч доларів. Марчук є почесним громадянином одразу трьох міст в Україні, а незабаром в столиці має з’явитися і музей художника. Про те, яким був шлях до слави та як виглядатиме музей — розповідаємо в матеріалі.

Саморобні фарби

Дерев’яна церква у селі Москалівка

Іван Марчук народився на Тернопільщині, в селі Москалівка, в родині ткача. Сім’я хлопчика була бідною, а окрім нього в родині було три сестри. Ще малим хлоп’ям, Марчук тягнувся до малярства, але альбом та фарби були розкішшю, тож юнаку доводилося придумувати власні способи для малюнку. Зокрема, він сам робив свої перші фарби з квітів. Батьки, незважаючи на скрутне становище, купили сину справжній альбом — юнак був у захваті від такого подарунку.

Після закінчення школи Іван Марчук, будучи самоуком, з другої спроби вступає до Львівського училища імені Івана Труша. Одним із викладачів юнака був сам Карл Звіринський. За характером бунтівник, Марчук не раз гостро висловлювався про тогочасний радянський тоталітарний режим.

Після армії юнак продовжує опановувати науку в Львівському інституті прикладного мистецтва. До слова, митець намагався уникнути служби — в цьому йому мав допомогти університет, взявши його на поруки, як вільного слухача. Однак цього не сталося, і незабаром Марчук відправляється в Молдову. Щоб забезпечити себе під час навчання, хлопець почав малювати афіші для кінотеатру “Львів” та плакати на замовлення. В цей період художник зрозумів, що не зможе бути черговим “радянським художником”.

Іван Марчук — «пльонтанізм»

Роботи Івана Марчука

Іван Марчук став засновником нового, раніше небаченого стилю в мистецтві — пльонтанізму. Цю назву художник дав жартома — вона походить від слів “плести”, “пльонтати”. Якщо ви поглянете на роботи митця, то здаватиметься, що картини створені з переплетених ниток. Насправді це спеціальне філігранне нанесення фарби тонкими кольоровими лініями, завдяки чому і досягається ефект об’ємності й світіння.

Художник згадує, що на створення цього стилю його надихнула природа і мати. Остання часто вплітала в коси його сестер кольорові стрічки, і це дійство заворожувало юнака, а стосовно природи митець захоплювався голими деревами і, намагаючись їх зобразити, наносив численну кількість мазків на полотно. Так і з’явився стиль пльонтанізм.

Зараз картини Івана Марчука виставляються у країнах Європи та мають популярність, втім в Україні був період, коли художника переслідувала радянська влада. Тоді, щоб зберегти свої роботи, живописець малював їх на малих полотнах — так їх було зручно перевозити за кордон.

Про стрибок з вікна і КДБ

В 1965 році Іван Марчук почав працювати в Києві в Інституті надтвердих матеріалів НАН України. В цей ж період він знайомиться з впливовим колом фізиків, які організовували культурні вечори, де були поети, письменники та інші діячі культури. З часом це коло спілкування стало близьким художнику.

Тож коли його попросили підписати лист інтелігенції на підтримку Синявського і Даніеля (письменники-дисиденти, засуджені в СРСР), Іван Марчук, навіть не читаючи його вміст, ставить свій підпис. Цей крок став фатальним — вже згодом українця почало розслідувати КДБ, посилаючись на загрозу для радянської влади.

Цей період художник жив у постійному страху. Якось він згадує, що через обшуки КДБ хотів вистрибнути з п’ятого поверху — КДБ переривала всі шухляди в пошуках бодай чогось протизаконного. Одного разу, в якості компромату, комітет вилучив книгу з вправами йогів.

“Я 17 чи 18 років був за бортом. Із 75-го року я вже мріяв, як з того пекла вирватися. Це було пекло. Шо я, розумієте, із-за того, що я приїхав зі Львова, це вже націоналіст. А саме страшне, що я втрутився в святая святих — в соцреалізм — і почав його руйнувати. У всій своїй творчості”, — згадував Марчук.

Зараз українець є почесним громадянином одразу трьох міст — Тернополя, Києва і Канева.

Перша подорож за кордон і обіцянка Ющенка

Візуалізація майбутнього музею Івана Марчука

В 1988 році Іван Марчук вперше їде за кордон, до Чехословаччини, звідки вирушає до Австралії, а згодом до Канади й США. Це був важкий і водночас приємний час для митця. Щоб заробити собі на життя, він продавав свої полотна, а в Торонто влаштував виставку своїх робіт, більшість з яких знайшли покупців. У 1990 році Марчук їде до України, і в цьому ж році відбулася його перша офіційна виставка у Києві. Наразі майстер живе та працює у столиці.

У 2005 році тогочасний президент України Віктор Ющенко пообіцяв художнику створити музей його картин на Андріївському узвозі. Звісно, що така новина неабияк втішила митця. Незабаром було закладено капсулу на місці майбутньої споруди та, на жаль, на цьому все закінчилось. 11 червня 2021 року вже Володимир Зеленський підписав указ, згідно з яким в Україні і створять музей сучасного мистецтва художника Івана Марчука. Будівля має розташовуватися за адресою вулиця Винниченка, 10.

Іван Марчук, полотно “Золота ніч”, продане за рекордну суму — 96,8 тисяч доларів

Іван Марчук — особлива людина. На його творчість звернув увагу навіть Роланд Пенроуз, особистий біограф Пабло Пікассо. Полотна українця були на виставках в Парижі, Празі, Варшаві та Німеччині, а сам Марчук неодноразово зізнався, що вдома вже немає місця для його полотен, а от бажаючих їх побачити є чимало. До слова, в 2021 році його картину “Золота ніч” продали за 96,8 тисяч доларів.

“Бути художником — це значить бути людиною. Вона, людина, є для того, щоб залишити слід за собою. Якщо ти справді обдарований художник, то залишаєш дуже багато. Бо життя коротке, а мистецтво вічне, кажуть”, — наголошував митець.