З початку повномасштабного російського вторгнення з України виїхало понад 3 мільйони громадян, більшість з яких — це жінки та діти. Шок, паніка та страх смерті рідних гнав українців на залізничні вокзали та на пункти пропуску. Кілометрові черги з машин, підірвані мости та перші вибухи остаточно закріпилися в пам’яті українців. Одначе, через власну безпорадність, стрес та втому часом люди починають звинувачувати тих, хто поїхав, у так званій “зраді”. Сьогодні розповідаємо, чому так не варто робити.
Війна — це важко як фізично, так і психологічно. Вона може забрати у нас найцінніше, змушує дивитися на смерті та відчувати біль. Якщо ви прийняли рішення залишитися в країні, де є війна, — це добре, і так само добре, як би ви вирішили поїхати.
Потрібно розуміти, що громадяни України, які виїхали за межі нашої території, не робили це з радістю. Це не поїздка на відпочинок — це вимушений крок, часто дуже болючий, бо доводиться розлучатися з найріднішими людьми.
У цю хвилину ніхто з нас не має право засуджувати одне одного, але всі можемо підтримати себе та рідних. Втім, часто люди від власного безсилля, від втоми, від стресу починають ображати одне одного, пишуть гнівні коментарі, чи відправляють особисті повідомлення зі звинуваченнями. Чи можна звинувачувати людей у бажанні жити, або ж чи можна звинувачувати людей у тому, що вони хочуть вберегти життя своїх дітей, їхню психіку, яку війна успішно руйнуватиме день за днем?
Відповідайте собі на питання “чому ви залишилися?”, а тепер спробуйте відповісти на питання “чи робите ви щось корисне?”. Для себе, для країни, для людей? Це важливо аналізувати в собі, тому що проблема люті і гніву, яка виливається на іншого українця, від вас може бути тільки вашою. Якщо ви самі потребуєте психологічної допомоги — можете звернутися за допомогою. Нижче наводимо безкоштовні ресурси психологічної підтримки:
Читайте також: Російська еліта: як воїни ЗСУ знищують найкращі російські війська
🔹Безкоштовна психологічна допомога фундації «ВАРТОЖИТИ (https://cutt.ly/fSpUtze)» або 5522 (колл-центр);
🔹Українська спілка психотерапевтів започаткувала сайт безкоштовної психологічної підтримки «УкрЄдність»
🔹Також можна отримати консультації за телефонами 👉 +380 93 547 37 73 👉 +380 97 112 45 91;
🔹Для отримання соціально-психологічної допомоги від Інституту когнітивного моделювання звертайтеся за електронною адресою info@cognitive.com.ua.
Чим загрожує для людини постійне звинувачення її в “зраді”? Мабуть, більшість з нас чули про так званий “синдром концентраційного табору” або ж, простіше, провину вцілілого. Загалом, це форма посттравматичного стресового розладу. Цей складний термін вперше почали використовувати для опису реакцій та поведінки людей, які пережили масові та несприятливі події, такі як Голокост, геноцид чи війна, але залишились цілими чи перебувають в безпеці.
Уцілілі люди не можуть зрозуміти, чому вижили саме вони, сумніваються, що заслужили на це, вважають, що заслуговують якогось покарання за те, що начебто втекли, страждають від відчуття засудження з боку тих, хто залишився в більш небезпечних точках.
Власне, війну зараз переживають всі українців. Навіть ті, які виїхали за кордон, ще не чуючи перших вибухів. Кожного дня, вдаючись до звинувачення українців, які зараз за кордоном, ви робите цю людину слабшою, чого й хоче від вас ворог. Сіяти ворожнечу всередині країни — це і є прерогатива російської пропаганди. Згадаємо, що на початку війни в іноземній пресі почали ширитися чутки про масову расову дискримінацію в Україні при евакуації — ця новина повинна була викликати негатив до українського суспільства та продемонструвати його начебто “дикість”.
Читайте також: Як змінився Зеленський: від початку каденції і до війни з росією
Втім, зауважимо, що ця новина була необґрунтованою, адже в перші дні війни, і, власне, навіть зараз пріоритет в евакуації надають спершу жінкам та дітям. Через нерозуміння іноземні студенти намагалися пробратися до автобусів першими. Однак їх не пропустили не через колір шкіри, а через звичний порядок евакуації.
До слова, вже згодом виявилося, що стаття належить руці журналістки з російським корінням. Тож не піддавайтесь загальним наратива — замість слів ненависті зробіть хорошу справу: задонатьте на ЗСУ, напишіть слова підтримки, зробіть укладку, врешті-решт, але не звинувачуйте українців, які просто бояться за своє життя, не можуть витримати звуку куль та вибухів.
Читайте також: Українські зоопарки в час війни: про реальний стан справ
Тепер поговоримо про ефективність людини — хтось у стресових може звернути гори, а хтось навпаки — впаде у стан апатії. Це особливо помітно зараз, адже не всі люди можуть функціонувати в умовах війни. Психіка кожної людини по-різному реагує на те, що відбувається навколо нас. Деякі з нас зараз знаходяться в Україні, але попри те можуть не робити нічого корисного навіть для себе. Це боляче визнавати, але ваші люті коментарі, які адресовані людині, яка виїхала за межі Україні, просто вбивають вас обох. Бо ви пишете нісенітниці, а людина їх читає замість того, щоб попіклуватися про дітей, піти на мітинг, поїсти чи допомогти.
Зауважимо, що наразі більшість українців за кордоном не сидить, склавши руки. В безпечній для себе зоні люди висвітлюють події в Україні, щодня ходять на мітинги, ведуть інформаційну війну, збирають гуманітарну допомогу, а подекуди навіть займаються пошуками амуніції.
Люди роблять все, що в їхніх силах. Пам’ятайте, що зараз кожен з нас має одного спільного ворога — це росія з її кривавим тоталітарним режимом. Всі ми молодці: всі, хто допомагає армії, хто висвітлює чесні новини, хто виходить на мітинги, хто шукає роботу, хто працює і заробляє. Всі молодці, бо всі ми, українці, робимо все, щоб перемогти зло швидше. Пам’ятайте — нам всім ще треба відбудовувати країну, кожне місто і кожен будинок.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]