1 липня 1993 року президент України Леонід Кравчук здійснив перший дзвінок по стільниковому телефону до посла в Німеччині Івана Піскова. Символічно перед викликом політик перерізав телефонний провід та зі словами: «Іван Миколайович, доброго дня вам. Це Леонід Макарович Кравчук» заклав початок ери мобільного зв’язку в Україні.
1 липня 1993 року – в Україні був здійснений перший дзвінок по мобільному телефону. Зробив його у прямому етері національної телерадіокомпанії тодішній президент України Леонід Кравчук.
«Мені було 65 років. Я вперше в житті тримав в руках мобільний телефон», — пригадував політик.
Згідно з інформацією, перший очільник нашої держави зателефонував тоді до посла України в Німеччині Івана Піскова. Фраза «Іван Миколайович, доброго дня вам. Це Леонід Макарович Кравчук» поклала старт мобільної ери в нашій країні.
Як згадував Олег Проживальський, перший міністр зв’язку України: «перший дзвінок по мобільному телефону був дуже хвилюючим моментом. Леонід Макарович Кравчук перерізав телефонний провід, що символізувало старт розвитку мобільного зв’язку в країні, і декілька секунд поспілкувався по мобільному телефону з нашим послом у Німеччині».
Читайте також: Від прибиральника до мільярдера: історія життя засновника Whatsapp Яна Кума
Розмова тривала недовго – до хвилини часу і за згадками присутніх журналістів була «ні про що». Дзвонив Кравчук з доволі громіздкого та габаритного, особливо за сьогоднішніми стандартами, апарату «Motorolla Associate-2000». Його вага складала близько кілограма і вартував пристрій близько двох тисяч доларів.
До речі, через захмарну ціну апарату Кравчук довгий час не користувався телефоном – не було з ким поговорити. Олег Проживальский розповідав: «Мобільний зв’язок був на той час дуже дорогий, тому перші телефони були у мене, Кучми як прем’єр-міністра і президента. Отак доводилося на самому спочатку спілкуватися по мобільному втрьох».
Стандартом стільникового зв’язку тоді був 1G, а розмова відбувалася в мережі першого українського мобільного оператора UMC («МТС Україна»). Подію транслювали по телевізору, але тоді, ймовірно, мало хто проявив інтерес до цієї новини, оскільки важко було й уявити, що з часом дзвінки стануть для нас чи не основним засобом спілкування.
За словами Проживальського, перший дзвінок «став початком нової ери, він дозволив продемонструвати те, що наша країна не відстає від решти світу в технологічному плані».
Олег Проживальський наголошував, що ставши незалежною державою, Україна потребувала сучасної та незалежної системи зв’язку, і «ми розуміли, що якісний зв’язок – це розвиток економіки і залучення інвестицій», але щоб його запустити побрібно було прикласти чималих зусиль та коштів.
«Для здійснення першого міжнародного дзвінка по незалежному від Москви кабелю ми взяли кредит в $10 млн у американської компанії AT&Т. На побудову повноцінної мережі для перших п’яти тисяч абонентів витратили ще $52 млн Європейського банку реконструкції та розвитку.
За ці гроші ми побудували оптоволоконний кабель до Палермо в Італії: до Одеси – по суші, далі – через Чорне та Середземне море зайшли в Палермо. А звідти були оптоволоконні лінії і в Америку, і в Японію». До 2003 року українські мобільні оператори переважно належали західним та європейським компаніям.
Однак з 2004 року через кризу при впровадженні технології 3G в Європі на український ринок вступили російські компанії. Тоді на Заході вартість ліцензій становила біля 6 млрд. доларів, що змусило європейців виводити гроші з інших просторів для збереження своїх власних позицій.
Читайте також: Телефоны Realme: причины популярности
У 1993 році, окрім непідйомної для більшості українців ціни на мобільний апарат, зв’язок теж був недешевим задоволенням. Підключення до мережі коштувало близько 800 доларів (при середній зарплатні 25-30 доларів), а тарифи варіювалися від близько долара за хвилину вихідних дзвінків і 50 центів – за хвилину вхідних.
До того ж, абонентна плата складала близько 150 доларів в місяць. Якщо підрахувати всі витрати, невеличка квартира на околиці Києва в ті часи коштувала не надто дорожче. До кінця 1993 року українською мобільною мережею користувалися всього лише 2,8 тис. абонентів. Вона була доступно лише впливовим особам: банкірам, владі, представникам криміналітету.
Але навіть при тому, що спочатку кількість перших абонентів була незначною, а вартість мобільного зв’язку та обладнання були дуже високими, «ми все ж таки вірили, що за мобільними технологіями – майбутнє. Як бачите, ми не помилилися», — констатував Проживальський.
Вже через десять років після запуску мобільного зв’язку кількість абонентів зросла до 6,5 мільйонів, а до кінця 2015 року в Україні було 60 мільйонів активних SIM-карт (при тому, що населення країни становило менше 45 мільйонів осіб).
Сьогодні мобільний телефон вже є невід’ємною частиною сучасних українців. Тепер його використовують не лише високопосадовці та банкіри, але й школярі та пенсіонери. Він перетворився з предмету розкоші на засіб спілкування та розваг, суттєво змінивши та спростивши повсякденний стиль життя широкому колу людей.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
