Освіта в Україні має як свої плюси, до яких можна віднести її вартість та ініціативність вчителів, так і мінуси — дещо застаріла освітня програма, зокрема патріотичного виховання. Вона потребує вдосконалення та модернізації, тож сьогодні ми аналізуємо, як українські школи та університети сприяють укріпленню патріотичного духу юної нації.
Школа — це важливий етап соціалізації дитини, власне тут і формується її особистість, а разом з нею і патріотичні погляди та загальний кругозір. Тож цілком логічно, що саме в цьому навчальному закладі мають закладати фундамент майбутнього ставлення до своєї країни, втім не потрібно сплутувати патріотичне виховання з радянською пропагандою, яка сліпо вирощувала людей без жодного критичного мислення.
Якщо повернемося в історію, то побачимо, що весь час, коли українська інтелігенція на чолі з вчителями намагалися змалку виховувати в дітях любов до своєї Батьківщини, незалежної України, влада СРСР чинила цьому опір. Зокрема, це і численні заборони української мови, табу на вивчення історії та приниження людей, які розмовляли українською. Ба більше, солов’їну вважали мовою селюків та невігласів, а от російську — мовою інтелігентів. Звісно, що логічних аргументів такому явищу не було.
Водночас, такі утиски привели до того, що українці почали соромитися своєї історії та навіть мови. Своєю чергою, це стало проблемою для розвитку культури — чимало творчих митців з України, щоб просунутися в широкий загал, писали свої твори російською.
В 2006 році при Апараті Ради національної безпеки і оборони було створено робочу групу з питань патріотичного виховання молоді, втім її робота була повільною. Але навіть так, справа почала рухатися вгору. В 2015 році Міністерство освіти і науки України затвердило Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 роки.
Читайте також: Українці в Європі: що чекає на переселенців за кордоном
Україна рухалася у вірному напрямку ще задовго до війни, яку розв’язала росія. Так, 30 червня 2021 року Кабмін затвердив першу в Україні державну цільову соціальну програму національно-патріотичного виховання на період до 2025 року.
Відтак, досягнення мети відбудеться за чотирма пріоритетними завданнями:
В далекому 1911 році була створена скаутська організація “Пласт”, а вже наступного року у Львові перші пластуни склали присягу. Серед засновників організації були Іван Чмола, Олександр Тисовський та Петро Франко, син Каменяра. Цікавий факт: в основі назви «Пласт» є відповідник англійського «Scout», що означає “розвідник”, взятий за прикладом пластунів — козаків-розвідників.
Пластуни — це не просто патріоти своєї країни. Це люди, які творять добро, цікаво відпочивають, проводять активні спортивні руханки, ходять у походи та вміють об’єднуватися. Власне, саме “Пласт” є найвдалішим патріотичним рухом для української молоді. Історично він розвивався на землях Західної України, та зараз вже 118 осередків організації діють у всіх областях України, крім тимчасово окупованих територій. У 2018 році “Пласт” зібрав 1,25 млн грн для розвитку своїх підрозділів на Півдні та Сході України.
Читайте також: В чому зустрічати смерть путіна: українські вишиванки, сукні та костюми
Стати пластуном можна вже з 2-х років, а з 18 це може зробити кожен охочий, який готовий працювати на благо своєї країни та водночас розвивати себе, як особистість. Як кажуть самі учасники організації:
“Пласт — український скаутинг. Це друзі, романтика, подорожі і пригоди. Пластуни вміють мріяти і втілювати свої мрії в суспільно-корисних проектах. Пласт — це можливість реалізувати себе в колі однодумців”.
Попри те, що організація є доволі розповсюдженою, вона чи не єдина у своєму роді. І, на жаль, в багатьох маленьких містах та селах вона не поширена зовсім. Проблема полягає в тому, що більшість сільських шкіл в кращому випадку просто проводять патріотичні години, на яких їм розповідають про історію козаків. Одначе будьмо відвертими, сучасній молоді це нецікаво. Світ модернізується, тож слухання лекцій теж відходить на задній план, тому що це не має ні ефективності, ні користі.
Читайте також: 10 фактів, чому росіяни і українці ніколи не були «братніми» народами
Насамперед, говоримо про сільські школи, тому що там фінансування не завжди райдужне, тож батькам часто доводиться виступати основними спонсорами навчальної програми. Варто почати з малого — замість нудних уроків можна проводити невеликі заняття, які включатимуть в себе руханку, ігри та розумову діяльність, що направлена на виховання патріотичного духу.
Так, у Фінляндії у дітей молодшого шкільного віку заняття з природознавства проходять на природі, де вони не тільки вчаться розрізняти види рослин, але любити свою природу і берегти кожне джерело та дерево.
При можливості важливо включати в освітній процес лідерів думок самих малюків та підлітків — такими прикладами може бути Польща та Італія, де на уроках вчителями стають місцеві зірки чи навіть блогери. До слова, патріотичне виховання слід поєднувати і з спортивною підготовкою — різноманітні руханки мають стати звичною частиною шкільного розпорядку. Не зайвою буде і військова підготовка для хлопчиків та дівчат. Важливо, щоб до дітей міг достукатися той, ким вони захоплюються.
Молоде покоління — це фундамент держави, а патріотизм — це не вишиванка, історія та гімн. Патріот — це людина, яка насамперед може тверезо мислити, не боїться задавати питання і любить свою країну, а ще прагне покращувати її, вона не цурається чужого досвіду і знає своє минуле. Україна понад усе — це не просто гасло, за ним криється тисячі трагічних історій з Маріуполя, Харкова, Бучі та інших міст. Україна — це кожна людина, віддана своїй землі.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]
[…] […]