Демидів — як українське село врятувало Київ

Демидів — це невелике мальовниче село на Київщині, відстань до столиці лише 35 кілометрів. До війни тут жили мирним життям — вирощували овочі та фрукти, відпочивали, ходили до храму та працювали. Одначе 25 лютого Демидів став стіною на шляху до Києва, яку не змогли пробити російські загарбники. Сьогодні розповідаємо історію маленького села з хоробрим серцем, або ж назвемо це інструкцією, як обламати ворогу зуби об дамбу. Зазначимо, що Демидів не вперше чинить опір.

Гетьманський подарунок

Мало хто знає, що Демидів колись польський король Ян Казимир подарував гетьману Павлу Тетері на так зване “вічне володіння”. Можливо, саме його дух хоробрості супроводжував місцевих жителів весь час їхнього існування на цих теренах української землі. Цікаво, що перша згадка про село, точніше про урочище Городце, датується ще 1026 роком, коли тут уклали мир великий князь київський Ярослав Мудрий та його брат Мстислав.

І по сьогоднішній час на околицях Демидова збереглося близько 200 давньоруських курганів, що свідчить про активну заселеність території у давні часи. Також на території місцевості в урочищі Городці можна побачити вали колишнього міста.

В 16 столітті населення села значно побільшало — справа в тому, що сюди від феодального гніту тікали селяни з Волині і Поділля. Однак їх наздогнало друге лихо — в 1576 році на Демидів напали кримські татари. Село було вщент зруйноване, а багато жителів якщо не були вбиті, то забрані в полон.

Численні утиски та приниження селян врешті-решт увірвали їм терпець під час подій революції в 1905-1907 році. Так, у липні 1906 року вони почали рубати та вивозити поміщицький ліс. Коли ж 30 липня сюди прибув урядник і спробував виявити учасників порубок та відібрати ліс, жителі побили урядовця та вигнали його.

Вони знали, що такі дії можуть означати для них смерть, та все одно не побоялися повстати. Згодом село прагнули прибрати до рук німці, але і їх селяни не боялися, і навіть репресії радянської влади, в тому числі і голодомор, внаслідок якого тут померло понад сотню осіб, не злякали українців. Минуть роки, і демидівцям доведеться знову боротися з навалою, цього разу російською.

Читайте також: Садиба Бахарєва — життя на дачі, квіткові оранжереї та загадкові пожежі в час війни

Повномасштабна війна в Україні — підступ до Києва

В перші ж дні війни Демидів опинився під прицілом російських військ — окупанти зайшли в село, прагнучи швидко окупувати столицю. Демидів ж був зручною локацією для цього. По-перше, тут був міст із Козаровичів, який фактично сполучав село зі столицею. Збройні Сили України розглядали сценарій, при якому окупанти з Демидова йтимуть на Київ, тож 25 лютого у селі підірвали водяну дамбу, яка перешкоджала надходженню води у річку Ірпінь з Київського водосховища.

Своєю чергою, це спричинило те, що вода вийшла з берегів, а війська рф не змогли перейти водойму під артилерійським вогнем ЗСУ. Саме завдяку цьому Київ отримав свій дорогоцінний час, щоб підготуватися до оборони міста. Підрив дамби ускладнив пересування окупаційних військ і врешті-решт привів до їх поразки. Росіяни бігли з Київської області, підібгавши хвости, втім про все по-порядку.

Читайте також: Патріотичне виховання молоді — що не так з освітою та які нововведення потрібні Україні

Рішення про підривання дамби селяни сприйняли схвально, попри те, що оселі деяких затопило. Вони раді, що стали на заваді російській навалі. Крім того, підрив дамби спричинив повне затоплення села, тож окупантам було банально важко пересуватися по території. Як згадують місцеві мешканці, поводилися ті жахливо. З перших днів людей загнали у підвали та домівки, грозились, що у випадку, якщо ті вийдуть на вулицю, будуть вбивати. У багатьох селян російські ракети розбили хати та обійстя, однак дехто залишився і без рідних.

Скільки жителів села були вбиті — наразі точно невідомо. Росіяни вбивали мирних людей кулями в потилицю, на деяких тілах знайшли сліди катування. Відомо про щонайменше 6 жертв. Магазини та будинки пробиті кулями. Однак селяни розуміють, що їхнє становище могло бути набагато складнішим, тож в певній мірі людям вдалося уникнути сценарію Бучі. Попри окупацію та підтоплені городи, українці не втрачають оптимізму — чекають, поки можна буде садити першу городину та веснувати.

Читайте також: Мапа Реновації — як рятують архітектурний ансамбль столиці в час війни

Українське Балі

Демидів в жарт можна назвати “українським Балі”, адже води тут стільки, що на полях можна вирощувати рисові плантації. 19 березня стало відомо, що село опинилося під загрозою затоплення. Трясовина, що утворилася в центрі та довкола села, повільно затягується силами водонасосних станцій.

На вулиці люди готують страви, варять борщ, жінки викручують килими, а чоловіки виносять сушитися на вулицю меблі. Дітвора ж влаштовує собі ігри, гуляючи по дошках над водою, що сполучають сусідні хати.

“Ми врятували Київ”- так місцеві жителі розповідають про свій внесок у перемогу. Зараз село потроху відновлюється, хоча вода все ще замінює дороги та стежки до власних обійсть. Є проблеми зі зв’язком, багато людей досі не можуть зв’язатися зі своїми рідними, а група в соцмережі рясніє оголошеннями про пошук зниклих родичів.

Демидів не тільки врятував Київ, але й став прикладом для інших сіл та містечок. Підрив дамб та мостів є важливою ланкою оборони у війні, адже так ворога залишають без сполучення, тож йому доводиться будувати власні переправи, по позиціях яких вже наносять удари. В селі нарікають на повільне відновлення — воно займе ще не один тиждень, адже вода затопила чи не всю місцевість.