Київ – місто, що зачаровує золотими банями, широкими площами та багатовіковою історією. Туристи зазвичай прямують до Софійського собору, Києво-Печерської лаври чи Майдану Незалежності, але столиця ховає безліч куточків, які рідко потрапляють до путівників. Це місця, де можна відчути справжній дух та історію міста.
Разом із місцевими гідами, краєзнавцями та ентузіастами ми зібрали найцікавіші маловідомі локації Києва, які здивують навіть тих, хто думає, що знає столицю як свої п’ять пальців. Бери з собою зручне взуття, фотоапарат і жагу до пригод – ці місця чекають на тебе!
Так, у Києві є справжня пустеля! Київська Сахара на Позняках – це унікальний куточок, де піщані бархани до 10 метрів заввишки сусідять із багатоповерхівками. У 1950-х роках піщані ландшафти були типовими для лівого берега, але епоха масової забудови залишила лише цю невелику територію. “Йдеш від метро Позняки, а за п’ять хвилин опиняєшся в пустелі, наче в Сахарі,” – сміється місцевий житель Олег.
Бархани, зелені оази та озера навколо створюють ілюзію далекої подорожі, хоча проспект Бажана й правобережний Київ видно з окремих точок. Колись тут було озеро, яке осушили разом із болотами, а тепер це місце для пікніків, фотосесій чи навіть катання на квадроциклах. “Ми з друзями влаштовуємо тут ‘пустельні’ вечірки – мангал, зірки, тиша,” – ділиться студентка Анна. Сахара ідеальна для тих, хто шукає пригод без виїзду за місто.
Де: метро Позняки, неподалік проспекту Бажана.
У Бабиному Яру, місці трагедії часів Другої світової війни, у 2023 році відкрили аудіовізуальну інсталяцію “Дзеркальне поле” – майбутню частину меморіального музею, який з’явиться у 2025–2026 роках. Це моторошне, але заворожливе місце вражає символізмом: дзеркальний диск із десятьма металевими колонами, простреленими кулями того ж калібру, що й під час розстрілів 1941 року. Вночі отвори світяться, створюючи ефект міражу.
Це місце пронизує до мурах. Візуальні ефекти доповнюються і звуковими — тут можна почути імена загиблих, а також архівні записи довоєнного Києва, українські й циганські поминальні пісні. Інсталяція не лише нагадує про трагедію, а й змушує задуматися про цінність людського життя, а заразом і задуматись, скільки і чого ми втратили через ту війну.
Де: вул. Юрія Іллєнка, 46А, Бабин Яр.
На Троєщині ви можете відкрити портал у світ українського кінематографа. Площа комплексу сягає 4 гектарів, і це не просто павільйони, а центр повного циклу виробництва фільмів і телешоу. Під час екскурсії ви дізнаєтеся, як створюють мультфільми, озвучують блокбастери чи дублюють голлівудські стрічки. Також можете дізнатись, як власне працюють спецефекти.
Родзинка студії – автентичне кіносело з дерев’яними хатами, колодязем, альтанкою й озером. Саме тут знімали “Захар Беркут”, “Сторожову заставу” та “Божевільне весілля”. Відчуваєш себе, немов потрапив у фільм: ходиш між декораціями й уявляєш себе героєм. А ще тут можна записати пісню в професійній студії звукозапису.
Де: вул. Закревського, 22, Троєщина.
Китаїв – оазис дикої природи посеред мегаполіса, де густі ліси, каскади озер і тиша переносять далеко від міської метушні. Історія цього місця сягає VII століття, коли тут стояла фортеця, захищена ровами й валами. Залишки городища ще видно, якщо знати, куди дивитися. У 1921 році більшовики перетворили частину Китаєва на притулок, а під час Другої світової війни тут була фортеця, яка зазнала руйнувань.
Сьогодні Китаїв – це Свято-Троїцький монастир (Китаївська пустинь), відновлений у 1990-х, і стародавні печери. Навіть якщо ви не релігійні, прогулянка лісом чи велотріп озерами – це чисте задоволення. Особлива принада – купіль у лісі, де, за повір’ям, вода зцілює душу й тіло.
Де: вул. Китаївська, 15, доїзд маршрутками від метро Видубичі чи Либідська.
На Лівобережжі, біля метро Лісова, ховається парк Кіото – куточок японської гармонії. Створений у 1980-х як символ дружби України та Японії, парк вражає автентичністю. Японія подарувала Києву гранітну пагоду – священну ступу, яка, за віруваннями, очищає атмосферу. Коли бачиш пагоду серед сакур, здається, що ти в Японії.
Українські архітектори їздили до Японії, щоб відтворити традиційний ландшафт: штучний водоспад, ставок із дерев’яним мостом, ліхтарі та алея з 360 сакур, висаджених на честь 40-річчя дружби двох країн. Навесні, коли цвітуть сакури, парк перетворюється на магію. Це ідеальне місце для медитації чи романтичної прогулянки. Взимку пагода під снігом виглядає не менш чарівно.
Де: вул. Кіото, метро Лісова.
Мало хто знає, що на Лук’янівці стоїть мечеть Ар-Рахма – духовний центр мусульман України. Збудована в 2000 році за проєктом архітектора Олександра Комаровського, вона вміщує до двох тисяч вірян. Це перша мечеть, побудована в Києві за багато років. Зовні й усередині мечеть прикрашена орнаментами, а її мінарет увечері підсвічується, створюючи казкову атмосферу.
Унікальна реліквія – волос пророка Мухаммада, що приваблює паломників. Це місце не лише для мусульман: кожен може зайти, оглянути двір чи мечеть, якщо немає служби. Відвідувачів зустрічає фахівець, який розповідає про іслам. Тому навіть не мусульманини завжди залишаються вражені гостинністю. Це шанс доторкнутися до іншої культури просто в серці столиці.
Де: вул. Лук’янівська, 46, неподалік Нижнього Валу.
Ця споруда є частиною музею “Київська фортеця” на Печерську, про яку знають далеко не всі кияни. Збудований у 1844 році, він отримав назву через стіни, розташовані під кутом для флангового вогню. Легенда каже, що Наполеон відмовився йти на Київ, дізнавшись про цю фортецю. Сьогодні тут можна прогулятися ровами, оглянути земляні вали, гармати, бійниці та підземні галереї.
Огляд капоніру перенесе вас у позаминуле сторіччя. У підземних залах діє музей, де відтворено камери в’язниці, карету смертників і долі ув’язнених (так, тут колись тримали ув’язнених). До того ж, територія відкрита для пікніків чи прогулянок із дітьми, а вигляд на Печерськ додає привабливості цьому похмурому місцю.
Де: вул. Госпітальна, 24.
На Подолі, у будинку 18 століття, працює аптека-музей, якій понад сто років. Це місце переносить у світ стародавньої фармацевтики, де алхіміки створювали диво-зілля. У залах аптеки – антикварні меблі, аптекарська книга 1834 року, флакони з парфумами, заспиртовані змії та краби, з яких робили ліки.
Тут можна і побачити інструменти фармацевтів, і зрозуміти, яка це була складна та точна наук. Аптека належала роду Бунге, заснованому колись Георгом Бунге, зятем аптекаря Йоганна Гейтера, запрошеного Петром І. У 1986 році будівлю відреставрували, відтворивши кабінет аптекаря, лабораторію алхіміка й келію знахарки з травами.
Де: вул. Притисько-Микільська, 7, Поділ.
Байкове кладовище, розташоване на однойменній горі, – одне з найстаріших у Києві, із 190-річною історією. Тут спочивають видатні українці: письменниця Леся Українка, актор Богдан Ступка, історик Михайло Грушевський. Це не просто цвинтар, а музей під відкритим небом, так скаже вам будь-який краєзнавець. Стародавні склепи, скульптури й надгробки вражають вишуканістю.
Унікальна споруда – крематорій із колумбарієм, єдиний у столиці. Архітекторною особливістю колумбарію є те, що він майже не має прямих кутів. Парк Пам’яті з терасами на схилах додає спокою. Гуляти тут і читати і мена на плитах — майже як читати книгу про історію України. Байкове конкурує за значущістю з Личаківським цвинтарем у Львові.
Де: вул. Байкова, 6, метро Палац Україна.
На вулиці Антоновича, 180, стоїть футуристична “тарілка” – будівля Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації (УкрІНТЕІ). Збудована в 1970-х за проєктом архітектора Флоріана Юр’єва, вона мала стати музичним театром із кольоровими світловими екранами. Юр’єв при проектуванні ретельно виміряв акустику, щоб звук був ідеальним.
Але мрія митця не збулася: у будівлі по ітогу розмістили кінолекційний зал і архіви КДБ. Тим не менш, це був сміливий архітектурний експеримент для радянської епохи. Юр’єв отримав премію Держбуду СРСР за новаторство. “Тарілка” досі вражає формою й таємничою аурою. Виглядає вона немов космічний корабель прибульців у центрі міста.
Де: вул. Антоновича, 180, метро Либідська.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
