У 1992 році в Києві відкрилася перша в місті піцерія — «Везувіо Піца». Спочатку плаский корж з начинкою, що подавався в закладі, сприймався відвідувачами як справжня дивина: хтось захоплювався незвичним смаком «італійського пирога», а хтось дивувався тягучому сиру, приймаючи його за непропечене тісто.
Вперше Мирон Спольський, власник «Везувіо Піца», приїхав з Канади до України з організацією культурних заходів до 1000-ліття хрещення Київської Русі у 1988 році. Йому одразу сподобалася наша країна, і він захотів в ній залишитися, проте отримати посвідку на проживання спочатку не вдалося. Через це, певний час чоловік мешкав в Естонії, де мав статус іноземного громадянина та власний офіс.
На початку 1990-х років, отримавши погодження на відкриття в Києві відділення своєї фірми, підприємець, не маючи досвіду у сфері громадського харчування, вирішив організувати в місті ресторанний бізнес. Чоловік наважився перекупити в знайомих, в яких не пішла власна справа в Естонії, обладнання для приготування піци, перевезти його до України та відкрити в українській столиці першу піцерію.
Через бюрократичні перепони Мирон Спольський майже рік часу витратив на реєстрацію свого бізнесу та оформлення відповідних документів, а вже в серпні 1992 року, знайшовши приміщення в Інституті радіозв’язку на вулиці Леонтовича, навпроти Володимирського собору, чоловік відкрив першу в місті піцерію — «Везувіо Піца», формат якої одразу викликав інтерес серед мешканців міста.
На початку 1990-х років піцерія в Україні сприймалася як справжня новинка. Про піцу знали лише ті, хто бував за кордоном, а решта, хто лише чув про неї, навіть уявити не могли її вигляд і смак. Тому спочатку люди приходили до закладу просто, щоб спробувати. Комусь новинка одразу припадала до душі, а комусь ще доводилося звикати, що розтоплений сир, що тягнеться це не непропечене тісто.
Піцерія почала користуватися чималим попитом і приваблювати дедалі більше гостей. Через кілька місяців власникові “Везувіо” натякнули, що він «надто добре заробляє» і варто ділитися прибутком. Щоб уникнути неприємних ситуацій, для закладу довелося шукати нове місце, а потім і ще кілька разів переїжджати – то на Берестейський проспект, то на бульвар Шевченка біля Хрещатика, то на вулицю Івана Франка.
Везувіо Піца: Розтоплений сир чи непропечене тісто
Найдовша історія закладу пов’язана з приміщенням на Рейтарській, там піцерія почала працювати з 1994 року й функціонує і нині. Тоді маленьке приміщення в старовинному будинку знайшли через знайомих. Будівельні матеріали були в дефіциті, тож усе збирали, як могли: кахлі, привезли з Харкова, вітраж зробили у стилі Нарбута, стіни прикрасили антикварними тарілками з особистої колекції Спольського.
Читайте також: Всупереч війні – заклади, які відкрилися у столиці від початку війни
Разом з тим, від самого початку свого заснування в закладі гостинно ставилися до дітей, яких у ті часи рідко вважали бажаними відвідувачами ресторанів. Для їхнього комфорту адміністрація “Везувіо” навіть придбала високі дитячі крісла, які за потреби можна було використовувати під час вживання їжі. Також в піцерії була запроваджена політика pet-friendly, що робила заклад більш затишним для відвідувачів із тваринами.
Окрім вищевказаних моментів, у 1992 році «Везувіо» першими в Києві запустили власну доставку піци. Така послуга робила заклад особливо привабливим і відрізняла його від інших ресторанів і кафе міста. Спочатку замовлення відвозили на орендованих автомобілях — запорожцях, жигулях, москвичах, згодом для доставки придбали власний транспорт – так званий «пиріжок».
За словами власника, коли завгосп закладу знайшов вночі в Житомирі три автомобілі, вони одразу поїхали на їх оглядини. Всі машини мали різні дефекти, тому чоловіки обрали найкращу з поміж них, “прикурили” її від якогось іншого авто (вона була без акумулятора) та якось доїхали. Підлатавши її трохи, вона пропрацювала у закладі до 2000-х років.
Читайте також: Відкрили до приїзду Ніксона: кафе “Пінгвін” на Куренівці
За словами власника, секрет успіху закладу, що працює вже більше 30 років, полягає в стабільності меню та дотриманні традиційних рецептів, які не змінилися з моменту заснування піцерії. Також, за переконаннями Мирона Спольського, ресторан так довго тримається на плаву і через свідому громадянську позицію, адже “Везувіо Піца” не просто заклад громадського харчування, а місце спільноти – активної та свідомої.
Усі ці роки працівники піцерії залишаються вірними своїм принципам: переходити на українську їм не довелося, адже вони ніколи нікого не обслуговували російською. З перших днів Революції Гідності, поки зал піцерії був центром зборів активістів, де народжувалися ідеї та обговорювалися стратегічні питання, працівники закладу встановили намет під Монументом Незалежності та годували там людей.
З початком повномасштабного російського вторгнення заклад активно підтримує фронт: перераховує кошти, регулярно відправляє їжу військовим і волонтерам. “Везувіо” також активно допомагає в розвитку громадянського суспільства в Україні: надає допомогу організаціям, які допомагають дітям з особливими потребами, особливу увагу при цьому приділяє Національній Скаутській Організації України тощо.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
