Неподалік Пейзажної алеї розташований найстаріший зі збережених донині мостів Києва, що проходить не над річкою, як здебільшого буває, а над вулицею, якої нині фактично не існує. Колись його спорудили для лікеро-горілчаного заводу, а сьогодні ним не користуються навіть пішоходи — конструкція перебуває у критичному стані й потребує технічного обстеження та ремонту.
Віадук (від лат. via — шлях, duco — веду) — шляхова інженерна споруда мостового типу, призначена для забезпечення транспортної, пішохідної комунікації через перешкоди — як природні: яри, долини, балки, ущелини, каньйони, так і антропогенні: рови, залізниці, автомагістралі. Від мостів відрізняється тим, що здебільшого не призначений для переходу через водні перешкоди (річки, канали, затоки, фіорди).
Кудрявський міст-віадук був збудований у 1897 році за проєктом інженера-архітектора Володимира Безсмертного (відомий за своїм проєктом “Будинок з котами”). Спочатку міст не був призначений для зручності місцевих жителів, а скоріше за все для обслуговування одного з перших київських лікеро-горілчаних заводів – “Казенного винного складу”, який почав свою роботу роком раніше.
Коли завод почав працювати на повну потужність, гостро постала потреба в оптимізації руху поблизу підприємства. Черги з вантажних візків, що стояли біля складів у очікуванні продукції, значно ускладнювали транспортний потік. Вони не лише блокували проїзд, а й під час маневрування чи руху заднім ходом спричиняли регулярні затори, створюючи суттєві незручності для пересування вулицею.
Щоб розвантажити вулицю, Володимир Безсмертний запропонував звести через Вознесенський яр міст-віадук, який з’єднав Підвальний провулок із Вознесенським узвозом. Це дозволяло вантажному транспорту заїжджати з магістральних вулиць Січових Стрільців та Великої Житомирської, рухатися Кудрявською та виїжджати на ті ж магістралі через Вознесенський узвіз.
Сьогодні Кудрявський міст-віадук розташований над вже фактично неіснуючою вулицею Петровською. У 1960-х роках в приватних малоповерхових будинках там ще жили люди, а місцевостю можна було вільно пересуватися на автомобілі, проте зараз вулиця настільки сильно поросла чагарнаками та деревами, що по ній важко навіть пройтися.
Оскільки віадук слугував лише переїздом через вулицю, жодними вражаючими масштабами він не відрізнявся. Його довжина становить лише 10 метрів, а висота – 4 метри. Особливістю мосту є те, що його прольоти викладено з цегли, причому, якщо придивитися, в деяких місцях камінь викладено вертикально. Під впливом часу у багатьох місцях він потріскався, облупився та навіть повипадав.
На відміну від кладки, металеві підпори із заклепками, яким уже понад сто років, хоч і цілі, проте вкриті шаром іржі та потребують негайної реставрації. Стіни під мостом теж мають неохайний вигляд – їх покривають численні написи та малюнки різного змісту – так звані графіті, що надають об’єкту ще більш занедбаного вигляду.
Читайте також: Метал з комбінату “Азовсталь”, гроші з Парижу та Тайваню: міст-хвиля на Оболонський острів – done ✅
Довгий час віадук функціонував як автомобільно-пішохідний. У 1980-х роках, у зв’язку зі зростанням транспортного навантаження з одного боку та старінням конструкційних елементів під впливом природних умов і часу — з іншого, рух по ньому обмежили. Над мостом встановили металевий портал, розрахований на проїзд лише легкових автомобілів.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
