Під кінець минулого року кияни отримали неприємний сюрприз – закриття частини станції метро внаслідок їх підтоплення. Містом одразу почали ширитись апокаліптичні прогнози щодо закриття всіх станцій метро, а також обвалу цілих кварталів столиці. Що насправді сталося і чого і справді слід боятись?
Перші повідомлення про затоплення київського метро почали надходити 8 грудня. У Мережі публікували відео, де видно, як вода заливає шляхи. Проблема торкнулася Оболонсько-Теремківської (синьої) лінії метро. У результаті владі міста довелося закрити для пасажирів шість станцій на ділянці від Деміївської до Теремків.
Тим часом у понеділок, 11 грудня, почало заливати водою вхід на станцію «Олімпійська» синьої гілки. Затопило й територію біля станції «Чернігівська» червоної гілки, розташованої на іншому боці Дніпра.
Деякі видання з посиланням на міських активістів стверджували, що найближчим часом через просадку тунелів і тріщин у Києві можуть закрити щонайменше 15 станцій метро. Український архітектор Анатолій Фролов вважає, що наступна у черзі на затоплення — станція «Контрактова площа».
Між закритими станціями організували рух автобусів, які мають дублювати маршрут метро. Керівники метрополітену озвучили перші версії події, а прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки.
За попередніми даними, аварійна ситуація виникла через розгерметизацію тунелю, зазначили в прокуратурі.
Під час брифінгу у п’ятницю директор метрополітену та депутат Київради Віктор Брагінський назвав три можливі причини того, що сталося:
Через 2-3 місяці фахівці обіцяють завершити всі дослідження та зробити попередні висновки. «Буде проведено геологічне та геодезичне дослідження. Після цього буде повністю вилучено ґрунт (на глибину 20 метрів) до самого тунелю та перевірено відповідність проекту будівництва (гідроізоляція, хімічне закріплення) у місцях протікання. Результати будуть через 2-3 місяці», – сказав Брагінський.
Водночас, експерти спільноти «Пасажири Києва» зазначають, що до аварії призвели проблеми, що виникли ще під час будівництва тунелю.
“Протечка сталася поряд із пікетом 73 у тунелі, що веде до центру. Це приблизно на повороті з бульвару Міхновського на проспект Лобановського під МАФами Дніпро-М та Розетка. Саме цей тунель будувався немеханізованим щитом (тобто вручну). Фахівці ще під час будівництва нарікали на якість виконання робіт. Зокрема, там було порушено геометрію та недопрацьовано хімічне закріплення тунелів. Про ці проблеми знали ще з початку експлуатації, але не афішували”, – пишуть фахівці спільноти.
Також вони нагадали, що під час будівництва цієї ділянки було втоплено тунелепрохідницький комплекс Wirth «Надія», який рив тунель у бік Теремків. Під час робіт 25 листопада 2008 року стався прорив плавуна, тоді загинули двоє метробудівників. На місці трагедії у тунелі досі прикріплений вінок.
У контексті аварії в соцмережах також активно обговорюють будівництво ТРЦ Ocean Mall, яке ведеться на Либідській площі, впритул до будівлі «Тарілки». Ця думка, що першим винуватцем проблем є мер міста Віталій Кличко теж доволі поширена. Стверджується, що той дозволив будувати над гілкою багатоповерхові будинки, проігнорувавши той факт, що вона проходить у заплаві активної річки. Під вагою будівель вологі ґрунти нібито почали рухатися.
Просочування води призвело до зміщення ґрунту. У таких умовах не виключено, що стійкість тунелів буде порушена і в результаті трапиться обвал. Можливо, якби станції не закрили, трагедія була б неминучою — тріщини та течі в тунелях почали помічати ще в листопаді.
«Через нерівномірні процеси розущільнення, віброповзучості навколо ґрунтового масиву та навантаження на тунельну оправу виник ризик втрати стійкості тунельних споруд», — так прокоментували ситуацію в Київській міській раді.
Окрім ризику обвалів споруд, що знаходяться в районі аварійно-небезпечної гілки, є і ще одна загроза – транспортний колапс Києва. За довгі роки місто звикло до використання метро, і замінити його на довгий період іншими видами транспорту буде неможливо. Навіть якщо умовно десь закупити велику додаткову кількість автобусів та тролейбусів, вони перевантажать і без того запруджені автівками вулиці Києва.
У Києві — не було. Але от у сусідній країні-агресорці колись було. При побудові метро в Ленінграді один з тонелей вирішено було прокласти прямо через пливун. Останній було вирішено заморозити, однак при проходці якось, пробуривши черговий отвір, на будівельників хлинула вода. В результаті прориву води в тунелі, раніше заповнені цією водою, підземні порожнини очистилися і утворилися великі порожнечі.
Через осідання ґрунту на поверхні утворилася овальна западина розмірами 400 на 200 метрів та глибиною 3 метри. На Політехнічній вулиці здибся асфальт, полопалися рейки трамвайних колій. Внаслідок цього кілька будівель небезпечно нахилилися, пішли тріщини, а адміністративний корпус заводу «Червоний Жовтень» було зруйновано. Виникла загроза руйнування висотної будівлі Інституту радянської торгівлі, що стояла якраз над зоною розмиву.
Задля продовження робіт і використання старих тонелів було вирішено заморозити пливун, але на цей раз рідким азотом. Колосальні витрати були на той час неважливі, хотіли все зробити поскоріше. Зрештою, все ніби вдалося, обидва тунелі добудували і герметизували.
Однак, все це не було надійним. Вже у 1995 році герметичність знов була порушена. Вода разом з піском почала розмивати тонелі, немов абразив. З лютого обслуговуючий персонал вимагає зменшити швидкість поїздів, з вечора п’ятниці до початку руху в понеділок тунелі взагалі закривалися для проведення робіт. 4 грудня у перегін увірвалося близько 18 кубометрів водно-піщаної суміші, розпочалася боротьба за порятунок перегону. Але тунелі врятувати не вдалося: у ніч із 5 на 6 грудня у штабі з ліквідації аварії вирішили затопити двокілометровий перегін «Лісова» — «Площа Мужності».
Лише 2004 року змогли добудувати обхідний маршрут. Російські спеціалісти казали, що фактично ігнорування проблеми пливуна загальмувало розвиток пітерського метрополітену на декілька років, забравши колосальні ресурси на ліквідацію наслідків аварії та боротьбу за збереження тонелів.
Поки що офіційних і остаточних висновків відповідні керівники і посадовці не озвучували. Очевидно, що вільних грошей для ремонту метрополітену наразі не так вже і багато, адже йде повномашстабна війна з Росією. Однак, поступовий ремонт робити все ж будуть, про це вже заявлено. Тому, скоріш за все, киянам слід готуватись до того, що деякі станції метро будуть закритими доволі довго, поки не завершаться всі ремонті роботи, або буде дозволено тільки «човниковий» рух, як зараз на деяких ділянках.
Коли ж буде завершено весь ремонт – сказати важко. Проблема тут не тільки фінансова, а ще і у досвіді, точніше, його відсутності. В Україні не так вже часто будували метрополітен, та і здебільшого будувався він за радянських часів. Тому, скоріш за все, доведеться запрошувати іноземних фахівців, а також відповідне обладнання.
Втім, ясно точно вже сьогодні – проблему не можна ігнорувати. Бо якщо допустити прорив річки в тонелі, то можуть і справді утворитись підезмні пустоти, в які проваляться і торгівельний центр, і житлові масиви. Але поки що це виглядає лише найбільш малоімовірним та апокаліптичним прогнозом. Справдиться він тільки при подальшій експлуатації метрополітена без урахування його поступового затоплення, а цього вже немає і не буде.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] менш, питань ставало все більше. Постійні корупційні скандали, пов’зані з відвертими «розпилами» грошей на […]
[…] Читайте також: Проблеми київського метро: що сталось і чи вдастся їх в… […]