В кіно він зіграв десятки яскравих ролей, але справжню популярність йому приніс льотчик «Кузнечик» з легендарної стрічки Леоніда Бикова «В бой идут одни старики». Прочитавши сценарій фільму, чоловік буквально вимагатиме зіграти у картині. Звичайно, тоді ще не знаючи, що на все життя він стане заручником того образу, а всесоюзна популярність не принесе йому щастя. І, здавалося б, коли доля все-таки вирішить змилуватися над ним і подарувати акторові новий злет, життєвий «мотор» Сергія Іванова раптово зупиниться.
Сергій Іванов народився 22 травня 1951 року в місті Київ в родині потомственних інтелігентів. Його дід був відомим філологом, автором підручника з української мови, батько — відомим діячем культури, популярним українським поетом, мати була хіміком.
Хлопчик з дитинства цікавився кінематографом і мріяв стати актором, тому йти по стопах батьків він не збирався. Відразу після закінчення школи Сергій вирішив подати документи до престижного Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вдома він одразу заявив, що ніяка допомога при вступі йому не потрібна і заздалегідь попросив тата, який міг би посприяти, не впливати на приймальну комісію.
Зніматися в кіно хлопець розпочав у 18 років, тож на момент отримання диплому він вже мав в своїй фільмографії декілька епізодичних ролей, але кінороботи «на всі часи» точно не було.
Читайте также: Киевский актер Николай Гринько – всем известный Папа Карло
Справжня слава до Сергія Іванова прийшла після прем’єри фільму «В бой идут одни старики» Леоніда Бикова, де молодий актор зіграв лейтенанта Александрова («Кузнечика»).
Цікавий факт, роботу в картині хлопець отримав випадково і через нахабство. Випадок полягав в тому, що режисер, який покладав великі сподівання на картину, запрошував на цю роль Володимира Конкіна, але той вже почав зніматися в ролі Павки Корчагіна («Як гартувалася сталь») і, до того ж, не хотів витрачати свій час на «дрібниці».
Нахабство ж проявилося в тому, що по суті, Іванов сам себе призначив на роль «Кузнечика». Прочитавши сценарій, він побачив у лейтенанті Александрові себе і тут же напросився грати його. «Кузнечик» — это я! И больше никто. Это мое обретение себя в этой роли». Протистояти такому тиску Биков не зміг, тому вирішивши спробувати…
Як розповідав сам актор, він настільки вжився в цю роль, що йому часом здавалося, що на вулиці не тодішній 1973, а 1943 рік, і йому справді завтра йти в бій. «Я не вірив у переселення душ, поки не прочитав сценарій «В бой идут одни старики». Адже це я, і тільки я, яким є зараз і яким себе відчуваю, — той «жовторотик» з 1942-го … це я, а не хто інший, п’ю свої перші в житті «законні сто грам» в оточенні бойових друзів. І це я, а не хто інший, гину в бою, ще не надивившись на небо»…
Читайте также: «Буба Касторський»: життя та еміграція актора Бориса Січкіна
Популярність, яка звалилася на Іванова після картини, була оглушливою. Визнання Сергія було настільки великим, що, як тільки він з’являвся на вулицях рідного Києва, до нього спрямовувалися захоплені шанувальники. Якось актор зауважив, що найбільше автографів він дав на «Снікерсах» і «Марсах» — фанати підсовували те, що було у них в руках.
Аж до 1990-х його акторській кар’єрі міг позаздрити будь-який артист. Режисери любили його і на ролі не скупилися. Він знімався в телесеріалі «Народжена революцією», музичній комедії «Ар-хі-ме-ди!», комедії «Дачна поїздка сержанта Цибулі», драмі «Ати-бати, йшли солдати», блискуче зіграв роль Ларіосика в драмі Володимира Басова «Дні Турбіних».
Після розпаду СРСР, як і більшість колег, актор просто виявився не потрібним. Разом з творчим життям не складалося і особисте. Перший раз Іванов одружився в дев’ятнадцять років. Цей шлюб тривав 3 місяці. Другий похід під вінець був тривалішим, але через постійну професійну зайнятість обидвох партнерів з семи спільних років вони провели разом не більше трьох — то у нього зйомки, то у неї гастролі (друга дружина – балерина).
Справжню любов — Ларису — Сергій зустрів тільки в 36 років. Як зізнавався сам Іванов, це було кохання з першого погляду. Незабаром пара одружилася, і у них народилася дочка Марія. Здавалося б, життя налагоджується і нарешті «існування» Сергія наповнюється сенсом, а ще розумінням, теплом, любов’ю, сім’єю.
Читайте также: Кличка Ворон и предательство Леся Курбаса: жизнь актера Марьяна Крушельницкого
Він задумав знімати цикл передач про історію України, зокрема, вирішив виступити в ролі об’єднувача між Західною, Центральною та Східною Україною. На його думку, мистецтво швидше перекине містки і зруйнує будь-які непорозуміння. Перший випуск програми про замки Західної України, який встиг відзняти Іванов, дуже сподобався «спонсорам», які вирішили різко збільшити бюджет проєкту.
На жаль, подальшим планам чоловіка не судилося збутися — життєвий годинник Сергія Іванова раптово зупинився. Деякі джерела стверджують, що його серце не витримало трагічної радості і зупинилося прямо під час святкового застілля. Як би там не було, 15 січня 2000 року інфаркт забрав життя прекрасного артиста, якому було всього 48 років. Похований актор на Байковому кладовищі в Києві.
Руслана Сторожук
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
