В Дніпровському районі української столиці розташована одна з найдовших споруд міста Києва — експериментальний будинок «напівкружка» або як його ще називають в народі «велика китайська стіна». Збудований в 1970 роках у формі півмісяця дім складається 12-ти поверхів, 24-ох під’їздів та 1152-ох квартир, до речі, в одній з яких, колись проживав відомий актор Сергій Іванов.
У Києві, поблизу станції метро «Дарниця», в Дніпровському районі міста, в 1973-75 роках збудували дванадцятиповерховий панельний будинок, який через свою унікальну форму великого напівкола отримав чималу кількість народних назв, серед яких «велика китайська стіна», «будинок-серп» і, найпоширеніша серед місцевих жителів, — «напівкружка».
Унікальна споруда стала результатом роботи таких архітекторів, як Соломон Ходік, Михайло Гречина, Юрій Репін та Олексій Заваров. Саме за їх рішенням, що мало на меті захистити Північно-Броварський масив, який на той момент ще не мав належного озеленення, від сильних поривів вітру, будівлю побудували в нестандартній формі.
Наслідком такого рішення фахівців стала й зміна планування квартир: кімнати помешкань стали трапецієподібними та звуженими (у районі дверей ширина житлового приміщення може становити 3,1 метри, тоді як біля вікон — лише 2,7 метри), з різними видами кутів — гострими та тупими. Навіть висота стель у деяких місцях може дещо відрізнятися.
Протяжність «напівкружки» становить 540 метрів, через що споруда довгий час вважалася найдовшим будинком Києва. У домі налічується 12 поверхів, 24 під’їзди, 48 ліфтів, 1152 квартири, у яких живуть понад 3 тисячі людей. Будинок розташований одразу за двома адресами, тому орієнтуватися потрібно за наявними там покажчиками.
За готелем «Братислава» починається частина, що має юридичну адресу — вул. Малишка, 3 (16 під’їздів), а з протилежного боку, на ньому вже висить табличка: «Дарницький бульвар, 7» (8 під’їздів). Нумерація обох частин будинку починається не з країв, а з середини — від першої (якщо дивитись від бульвару) наскрізної арки будинку, яких загалом там п’ять.
Особливою «родзинкою» будинку також є його сходові клітини, які розташовані поза будівлею у, так званих, «трубах». Ззовні вони оповиті диким виноградом, який восени плететься по будинку та вкриває його багряно-червоною завісою, додаючи споруді живописного вигляду і створюючи незабутнє враження для тих, хто проходить повз.
Так як будинок здавали посекційно, заселялися у нього теж поступово. У перших 4-ох під’їздах на Малишка спочатку отримали житло працівники заводів. В кооперативі «Трамвайщик», який теж був в будинку, селилися робітники транспортного управління. Далі в кількох під’їздах мешкали медики і працівники культури, яких коротко називали «кіношниками».
Зокрема, в одній з квартир жив відомий актор Сергій Іванов, який зіграв Кузнєчика у фільмі «В бій ідуть лише «старі»». Також в 12-типоверхівці в одній з 1152-ох квартир виріс народний депутат Борислав Береза. Він згадував, що у їх дворі була величезна кількість дитячих компаній, які між собою дружили, хоча й билися з дітьми з інших будинків:
«Жорстко конфліктували з усіма приходнями. Били їх страшним боєм. А своїх не чіпали. Сварились, підколювали, конфліктували, задирались, але бійок майже не було. Всі розуміли, що нам в цьому дворі ще жити». Останні три під’їзди — це державні квартири, а з іншої сторони вже йде Дарницький бульвар, 7.
Читайте також: Життя всенародного улюбленця «Кузнечика» Сергія Іванова
З самого початку спорудження до будинку була прикута чимала увага громадськості. Жителі «напівкружки» пригадували, що до них у двір, майже одразу після здачі дому, приїжджали іноземні делегації, щоб на власні очі побачити особливий, на той час, будинок. Окрім того, на його території досить часто знімали кліпи, рекламу, кіно.
Ще в радянські часи, одну з мешканок будинку, коли вона гуляла у дворі з дитиною, запросили знятися в кількох епізодах фільму, та ще й заплатили за це, за її словами, сім карбованців. Окрім того, вже в часи незалежності України у другому під’їзді будинку знімав свій кліп відомий український репер Олексій Потапенко (Потап).
Незважаючи на популярність будівлі, місцеві жителі кажуть, що великий будинок перебуває в неоднорідному стані, зокрема і через різних господарів: є різні ОСББ, деякі під’їзди належать різним державним ЖЕКам. Окрім того, існують й інші проблеми – зношуються ліфти, необхідно ремонтувати широкі сходові майданчики тощо.
Окрім цього, спокій мешканців будинку часто порушують любителі екстриму, переважно підлітки, які пробираються на дах будинку та ганяють по ньому самокатами. Через високу чутність будівлі, стукіт коліс відгонить у квартирах жителів, а відлуння іде на увесь двір. Містяни не раз намагалися завадити екстрималам.
Вони вішали на вихід на дах замки та навіть обмотували його ланцюгами, проте це не зупиняло недоліток, які всеодно умудрялися виламувати їх і знову забиратися. До речі, у мирні часи на верх будинку ходили і дорослі. Вони полюбляли дивитися на салюти на правому березі Києва, які запускали у свята, та насолоджуватися вогнями великого міста.