23 липня 1888 року на Софійській площі Києва, під час урочистостей з нагоди 900-річчя Хрещення Русі, відбулося офіційне відкриття пам’ятника Богданові Хмельницькому. Через обмежене фінансування оригінальний проєкт зазнав змін: спрощену фігуру відлили з перетопленого брухту Морського відомства, а постамент спорудили арештанти Київського тюремного замку.
Питання про встановлення пам’ятника гетьману Б. Хмельницькому неодноразово обговорювалося серед інтелігенції та громадськості в середині XIX століття. Деякі джерела стверджують, що вперше таку пропозицію у 1850-х роках висловив ректор університету Святого Володимира М. Максимович. Водночас інші дослідники наголошують, що ще у 1840 році подібну ідею озвучив відомий історик М. Костомаров.
Втім, деякі науковці наполягають, що витоки цієї ідеї сягають раніших часів. Зокрема, у 1844 році російський генеральний консул у Ломбардо-Венеціанському королівстві В. Фрейганг у доповідній «Про слов’янство» пропонував встановити пам’ятник Хмельницькому у Переяславі та зобразити гетьмана з потоптаними під його ногами символами супротивників — папською тіарою, турецьким бунчуком і польським орлом.
Згодом, у грудні 1851 року секретар Московського товариства історії та старожитностей О. Бодянський подав імператору Олександру ІІ власну записку у якій йшлося про ідею спорудження пам’ятника Хмельницькому в Києві. А у 1859 році, вже згаданий вище, Максимович у листі до академіка М. Погодіна шкодував, що ані в Києві, ані в Переяславі досі немає пам’ятника відомому українському полководцю.
Читайте також: «Малюки, що пускають кораблики»: унікальна скульптурна композиція на Поштовій площі Києва
У 1860 році, після отримання офіційного дозволу від царського уряду, без якого реалізація задуму була неможливою, у Києві організували Комітет зі створення пам’ятника на чолі з професором Імператорського університету св. Володимира, головою Київської археографічної комісії, теоретиком «великодержавного» руху в Україні та, відомим своїми імперськими та українофобськими поглядами, вченим М. Юзефовичем.
За такого керівництва, перший варіант проєкту пам’ятника, створеного скульптуром М.Микешиним, мав відверто шовіністичний характер. Планувалося, що п’єдестал прикрашатимуть барельєфи з ключовими подіями життя Хмельницького, а гарцюючий кінь гетьмана скидатиме польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухатимуть пісню кобзаря.
Згодом, через сумніви щодо доцільності встановлення відверто антипольської та антисемітської скульптури, неоднозначне сприйняття у суспільстві, а також через брак фінансування – не вдалося зібрати необхідну суму для виготовлення подібної версії монумента, дана ідея була відкинута. Кінцевий варіант пам’ятника довелося спростити, обмежившись виключно фігурою вершника на коні без інших частин монументу.
У лютому 1873 році для фігур пам’ятника зі складів Морського відомства пожертвували 1600 пудів (25,6 т) перетопленого металобрухту «зеленої міді», а вже у 1879 році, за проєктом Михайла Микешина, на петербурзькому заводі шотландця Дж.Ф.Берда відлили знаменитий нині монумент. В металевому виконанні його реалізували відомі скульптори П. Веліонський (відлив фігуру гетьмана) і О. Обер (коня).
За рік пам’ятник привезли до Києва, де скульптура ще кілька років пролежала у дворі Присутственних місць, через те що на, передбачений проєктом, постамент не вистачило коштів. Тоді кияни жартували: «Не встиг приїхати Гетьман до Києва, як його вже заарештували». Лише у 1885 році відомий зодчий Володимир Ніколаєв розробив дешевший архітектурний план підніжжя і втілив його у життя.
Також врятувало ситуацію те, що для спорудження п’єдисталу використали камінь, що залишився після будівництва Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро, а роботи зі спорудження постаменту виконали арештанти Київського тюремного замку (їх праця була дешевою). Сам Ніколаєв при цьому працював безоплатно, а на зекономлені гроші спроєктував навколо пам’ятника огорожу з ліхтарями.
Читайте також: Косиор и Николай I: топ-10 памятников Киева, которые демонтировали
Спочатку пам’ятник Б. Хмельницькому планували встановити поблизу Бессарабської площі, проте міська влада вирішила розмістити його на тому місці, де, за свідченнями істориків, кияни 23 грудня 1648 року зустрічали гетьмана після перемоги над Пилявцями. Окрім того, згідно з легендою, коли на Софіївській площі встановили монумент, виявили, що кінь гетьмана повернутий хвостом до Михайлівського собору.
Львівське видання «Руслан» за 1907 рік, писало: “…під час встановлення пам’ятника знову трапилася пригода. Постало питання: у який бік повернути хвіст гетьманського коня. Бо, з одного боку Софійський майдан замикає собор. Із другого – Михайлівський монастир. Із третього – різні поважні інституції. І повертати до котрої-небудь із них коня хвостом виходило якось неповажно….”
Як наслідок, постамент розвернули, і гетьманська булава, яка, згідно іншій легенді, мала показувати у бік Польщі, спрямувалася десь у сторону Швеції. А от на Москву, всупереч ще одному поширеному переказу, Хмельницький ніколи не вказував. Про зв’язок з Московією хіба що нагадували плити з написами: «Волимъ подъ царя восточнаго, православнаго» і «Богдану Хмельницкому единая недѣлимая Россія».
На поч. ХХ століття дані написи замінили на більш лаконічний текст – «Богдан Хмельницький 1888», який можна побачити й зараз… У 2015 році, завдяки сучасним технологіям, українським інженерам вдалося «оживити» монумент: у спеціальній 3D-інсталяції проєкція гетьмана рухалася верхи на коні, символізуючи динамічний розвиток України та прагнення її народу власними силами просувати країну вперед.
На початку повномасштабного російського вторгнення, представники міської влади Києва разом із активістами розпочали здійснювати заходи із забезпечення захисту культурних пам’яток від можливих російських обстрілів. У березні 2022 року монумент Богдану Хмельницькому, як і інші відомі столичні пам’ятники, укріпили спеціальними захисними спорудами, через що нині скульптура прихована від очей перехожих.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
