Житній ринок на Подолі є не не просто місцем торгівлі, а справжньою історією Києва, що сягає ще часів Київської Русі. І хоч будівля ринку, знайома нам всім, з’явилась вже у пізньорадянський час, історія цього місця налічує століття.
Сьогодні, коли ринок опинився під загрозою приватизації чи знесення, кияни борються за його збереження. Чи вдасться врятувати цей архітектурний і культурний скарб від сумної долі Сінного ринку? Трохи розберемося що тут було, що є, і що можливо буде, якщо боротьба активістів і влади закінчиться перемогою перших.
Житній ринок, розташований на Житньоторзькій площі по вулиці Верхній Вал, 16 є найстарішим діючим ринком Києва. Ще в ХІ-ХІІ століттях Поділ був осередком торгівлі, де купці й ремісники, що жили в районах Кожум’яки та Гончаров, торгували зерном, звідки й походить назва “Житній”. Поруч із ринком зводилися храми, перш за все це церква Богородиці Пирогощі, а в ХV столітті він став головним торговим центром міста.
У ті часи на Житньоторзькій площі проводилися віче, ярмарки та народні гуляння зі сходженням на гору Щекавицю. Можна сказати, що ринок був своєрідним серцем Подолу. Двічі на рік сюди з’їжджалися торговці з усієї Київщини, а близькість до Дніпра й гавані лише посилювала значення ринку. У 1919 році Житній ринок став одним із центрів Куренівського повстання проти більшовиків. Тобто, місцевість тут і справді визначна і має велике історичне значення для Києва (та і для держави в цілому).
Нинішня будівля Житнього ринку, відкрита 23 травня 1980 року, була спроєктована до 1500-річчя Києва та частково приурочена до московської Олімпіади. Проєкт Ольги Моніної, Валентина Штолька та Бориса Бернарського втілював принципи радянського модернізму, натхненного конструктивізмом. Ринок було розраховано на 1350 торгових місць (плюс 600 на відкритому майданчику), завдяки чому він став найбільшим критим ринком Європи.
Його унікальність полягада ще і у вантових перекриттями товщиною лише 5,7 см, що нагадують “вишитий рушник”, і складних розрахунках на міцність, які вже тоді робили на комп’ютерах. Щоб вписати споруду в рельєф Замкової гори, архітектори створили вигнутий дах, пандуси та масивні підпірні стінки, які згодом стали причиною того, що тут неможливо облаштувати підземний паркінг.
Скляні фасади з 256 трикутними елементами, схожими на каштанові квітки, полегшують вигляд будівлі, а мозаїчне панно “Із варягів у греки” (загальна площа роботи сягає 315 м²) авторства Ірини Перової та Анатолія Домнича зокрема нагадує про торговий шлях Подолу. Але чому ця архітектурна перлина опинилася під загрозою?
У 1980-х Житній був жвавим місцем: на першому поверсі торгували продуктами, на другому — господарськими товарами, на третьому працювали кафе й комісійний магазин. У дворі розміщувалися сезонні павільйони, а годинник із пташкою та рибкою був однім з символів ринку, і звісно, виконував свою безпосередню функцію. Ринок не лише годував киян, а й створював соціальний простір, де перетиналися торгівля, культура й буденне життя.
Але вже з 1990-х ринок почав занепадати. Привабливість торгівлі тут поступово почала невпинно падати. Згодом численні банери, стихійні прилавки й відсутність ремонтів за 44 роки комунальної власності перетворили його на тінь самого себе. Сьогодні він заповнений лише на 30%, з прогнилими комунікаціями, розбитими вікнами та протікаючим дахом. За останні 10 років ринок приніс 5 млн грн збитків, перекритих лише завдяки податкам киян.
У 2022 році його віддали в оренду німецькому бізнесмену Флоріану Болену, який обіцяв ремонт, але згодом зник. У 2024 році КМДА оголосила аукціон із доволі сумнівними умовами: орендар мав вкласти 62 млн грн у ремонт, щоб отримати право викупити ринок без торгів. Громадськість та журналісти розгледіли в цьому схему “прихованої приватизації”, подібну до історії Сінного ринку, який згодом знесли в 2005 році заради ЖК “Ярославів Град”.
30 липня 2025 року Житній ринок внесли до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини Києва, що дає йому захист за законом. Але чи зупинить це плани забудовників? Приклади знесення Залізничного ринку й садиби Зеленських не додають в цьому питанні оптимізму. Кияни бояться, що ринок може “випадково” згоріти чи обвалитися під час псевдоремонту.
Житній має потенціал стати туристичним магнітом, як Лісабонський Time Out Market чи Барселонська La Boqueria. Його розташування, поруч із Воздвиженкою, Могилянкою та десятками офісів приваблює до 70 тисяч осіб щодня. Активісти, зокрема відомий кулінар Євген Клопотенко та REIT-компанія Inzhur, пропонують перетворити ринок на центр гастрономії та культури. Inzhur, за підтримки Colliers і AVR, розробив проєкт, яким передбачено фуд-хол на 600 місць, фермерські крамниці, сцена для концертів, ресторан із видом на Поділ і теплиці на третьому поверсі.
Понад 2600 киян уже вклали кошти в порятунок Житнього через пайові фонди Inzhur, зібравши 500–700 млн грн. “Ми хочемо, щоб ринок став власністю киян, а не чергового забудовника”, – каже засновник Inzhur Андрій Журжій. Але КМДА відмовила компанії в участі в робочій групі, посилаючись на “конфлікт інтересів”. Обгрунтування доволі дивне, погодьтесь.
Проєкт реновації Житнього передбачає збереження мозаїк і модерністської естетики. Фермерський ринок із локальними продуктами переміститься на другий поверх і двір, перший поверх стане фуд-холом, а підвал — укриттям. Презентація проєкту відбулася 25 лютого 2025 року. Але історики застерігають: фуд-корти можуть знищити своєрідний дух базару, який століттями годував Поділ.
Для порятунку ринку потрібні протест і інвестиції. Активісти закликають киян вкладати від 1000 грн у пайові фонди, обіцяючи 10% річних у доларах. Протести вже скасували один аукціон, але чи вистачить сил зупинити приватизацію? Житній може стати символом відродження, якщо кияни об’єднаються, як робили це на віче тисячу років тому. Чи вдасться зберегти його як серце Подолу, чи він стане черговим ТРЦ, або і взагалі новим житловим комплексом-мурашником? Відповідь на це дасть час і київська громада.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
