Російсько-українська війна або зло, яке програє добру: прорахунки агресора та переваги українців

Вже більше 20 днів в Україні триває повномасштабна війна, яку веде проти неї російська федерація. Вочевидь, це не та тривалість бойових дій на яку розраховувало злочинне керівництво країни-агресорки.

У планах, «друга армія світу» мала захопити Київ за 2 дні, а на справі, по всі напрямках зазнає невдач і нічого не контролює.

За даними західних ЗМІ, в кремлі вже розпочалася масова паніка, а президент росії підшукує «козла відпущення», щоб перекласти на нього відповідальність за провал «спеціальної військової операції». Далі добірка головних прорахунків агресора та переваг українців.

Недооцінка ЗСУ

Війна, яка почалася у 2014 році змінила Збройні Сили України. Сьогодні українці беззаперечно покладаються на своїх захисників, а вони натомість мають найбільшу довіру у своїх громадян.

Це свідчення поваги українського народу до своїх воїнів, які сьогодні по-справжньому відстоюють незалежність своєї держави, її територіальну цілісність та гідно продовжують славні традиції попередніх поколінь захисників та захисниць України.

ЗСУ демонструють високий бойовий дух і, найголовніше, чудові військові навички.

Переоцінка російської армії

Війна в Україні змінила уявлення про силу і міць російської армії. Як виявилося, друга армія у світі не заслуговує такого високого місця у списку, бо вона насправді є розкраденим злочинним угрупуванням Путіна.

Вихваляння, які здійснювали кремлівські посадові особи виявилися черговими пропагандистськими фейками, а особовий склад армії показав своє справжню обличчя — обличчя вбивць і мародерів.

Стан російських стратегічних сил, сила російських сухопутних військ є низькими. Окрім цього є очевидними проблеми з організацією вторгнення та з логістикою.

Як вже зауважував Олексій Арестович, «російська армія не сильна, вона просто довга». Впевнена, і її протяжності скоро прийде кінець. Тим кому пощастить — потраплять у полон, інші стануть добривом для родючого українського чорнозему.

Представимо вашій увазі цікаві статистичні дані. В поняття «російська військова міць» Захід вкладав могутність Радянської Армії. Проте варто усвідомлювати, що її кістяком були українці.

До 1991 року, тобто до моменту розпаду СРСР, 40% офіцерів і майже 100% сержантів Червоної армії були наші громадяни, які становили лише близько 16% населення Радянського Союзу.

Агресія, яка об’єднала українську націю

Путін недооцінив єдність українського народу, його бойових дух, які з кожним днем стають все міцнішими, не залишаючи ворогу жодних шансів.

Росіяни налаштували проти себе всі населені пункти України і по-справжньому консолідували українське суспільство.

Сьогодні мирне населення з жовто-блакитними стягами йде назустріч озброєним окупантам, перекриває їм дороги, голими руками зупиняє російські танки.

Очі відкрилися навіть в тих людей, які з яких небудь причин були проросійсько налаштовані, незважаючи на восьмирічну війну на Донбасі та анексію Криму. Це справжня вітчизняна війна всієї багатомільйонної країни проти армії злочинців.

Український народ сьогодні не просто жертви агресії, а герої, які дають міцний відсіч окупантам.

Світ об’єднався довкола України

Важко переоцінити і те, як довкола України об’єднався весь світ. Та солідарність, яку демонструють країни Заходу українській державі та її народу просто неоціненні.

Лідерство президента США Джо Байдена, його адміністрації, Конгресу, Європейського Союзу, Великої Британії з прем’єром міністром Борисом Джонсоном продемонстрували небачений до цього обсяг санкцій. Росія зараз є країною, до якої застосувалися найжорсткіші каральні заходи за всю історію їх існування.

Будьмо впевнені, сьогодні весь цивілізований світ стоїть на боці України. Яскравим підтвердженням даної тези є голосування в ООН, де 141 країна осудила російську агресію (проти виступили Білорусь, Сирія, Ерітрея, Північна Корея, ну і звісно ж сама держава-агресор).

Прозрівші полонені

Спочатку російські окупанти, які потрапляли в полон до ЗСУ завченими фразами стверджували, що їхали на «військові навчання» і що до останнього моменту не знали, що братимуть участь у бойових діях та вбиватимуть мирне населення.

Проте в ході розвитку війни, подальші захоплені та добровільні полонені почали визнавати, що мали конкретну ціль і знали куди їх відправляють.

Сьогодні бранці визнають, що є справжніми військовими злочинцями та вбивцями і звертаються до своїх співгромадян із проханням припинити війну, закликають виходити на мітинги та не слухати російську пропаганду.

Вони засуджують злочинні накази свого командування та запевняють, що при поверненні до росії повстануть проти злочинної влади.

Складно сказати наскільки щирими є слова російських військових. Сподіватимемося, що вони зрозуміли, що звірства, які вони вчиняли в Україні не мають нічого спільного з миротворчою місією по врятуванню «братського» народу, а їх співслужбовці зрозуміють, що їх тут ніхто не чекає і масово складуть зброю.

Читайте также: Як це було: Київ в окупації

Російському параду в Україні не бути

Російські окупаційні війська, які йшли воювати проти України, були впевнені у тому, що їх чекає «легка прогулянка» (Київ орки планували захопити за 2 дні). Це, як справжню мантру, повторювали всі рашисти.

Зрадницькі генерали малювали на мапах стрілочки з лихими маневрами через всю Україну, а за повідомленнями Командування Сил спеціальних операцій ЗСУ, російські окупанти, при вторгненні в Україну, взяли з собою парадну форму з медалями.

Вочевидь, орки розраховували пройтися урочистим парадом Хрещатиком. Але не тут то було. Кремлівський диктатор сильно прорахувався, ще тоді, коли лиш почав замислюватися про напад на Україну. А стосовно параду, то він обов’язково буде, тільки в честь української перемоги.