Сергія Кислицю знають, як чудового дипломата з відмінним почуттям гумору. Власне, так і є. Промови Кислиці розбирають на цитати міжнародні медіа і змушують задуматися про значення дипломатії у світі уповноважених послів. Крім того, українець став чи не єдиним членом Радбезу, який поставив росію на місце. Розповідаємо про киянина та постійного представника України при Організації Об’єднаних Націй.
Сергій Кислиця народився у Києві 15 серпня 1969 року. Свою молодість юнак провів разом із радянським союзом. Попри те, що зростав майбутній дипломат у середовищі СРСР, де дипломатія не була прерогативою, своє життя він вирішив пов’язати саме з нею.
Освіту Кислиця отримав у юридичній сфері — він закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Університет дав не тільки знання, але й фундамент для сильної особистості. Кислиця досить швидко піднявся по кар’єрним сходам — наполегливість та стійкий характер українця цьому сприяли.
Здобувши освіту, юнак почав працювати стажером відділу НБСЄ та європейського регіонального співробітництва МЗС України. До слова, потрапити туди вкрай нелегко та потребує чималих зусиль, і навіть талановитим студентам часом не щастить. Однак в Кислиці було одразу два фактори — талант і харизма.
За рік стажування Сергій показав себе, як вправний фахівець, тож згодом Кислиця став третім секретаром відділу НБСЄ. Дипломат володіє українською, іспанською, англійською та французькою мовами. З 20 лютого 2020 року — постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй та заступник чинного міністра закордонних справ Дмитра Кулеби.
Читайте також: Репресовані та нескорені: як знайти своє коріння крізь архіви
У публічному просторі Кислиця почав масово з’являтися в 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення, однак насправді дипломат набагато раніше почав боротися за територіальну цілісність та демократичні права в Україні. Перший подібний кейс відбувся у 2014 році, коли росія незаконно анексувала Крим.
Тоді Сергій Кислиця опікувався питанням моніторингу ситуації в Криму міжнародними організаціями, зокрема ЮНЕСКО (Україна є членом ЮНЕСКО від 1954 року). Втім, російська сторона придушувала спроби ЮНЕСКО втілювати свою місію — численних цькувань зазнали етнічні кримські татари, мову яких перестали вивчати в школах. Знущання над корінними народами півострова зафіксував і український уряд.
Читайте також: «А Пушкин вам что сделал?»: 8 корисних застосунків для мешканців столиці
В якості посла України в ООН Кислиця виголосив не одну промову, яку процитували найбільші закордонні медіа. Ми наведемо цитати з виступу дипломата, присвяченому боротьбі з російським фашизмом.
“Перетворення Росії на агресивний фашистський режим уже продемонструвало її нездатність утриматися від нападу на тих, кого вона вважає слабкою здобиччю. Це має бути зупинено всіма нами, і чим швидше, тим краще…Якщо ми дозволимо Путіну або його наступникові на кремлівському троні відростити свої відрубані клешні, просочені кров’ю українців, наступна війна буде неминуча, і цивілізований світ заплатить утричі більшу ціну, ніж сьогодні. Покладімо край російському фашизмові просто зараз”, – закликав постпред.
Ще один вельми показовий приклад, який поставив росію у глухий кут, є правомірність її членства в ООН. Справа в тому, що, на відміну від інших країн, Москва не подавала заявку на членство в організації. Це зробила колишня СРСР, яка успішно розвалилася згодом. Тож фактично росія безпідставно стала учасницею ООН, адже жодна з країн не голосувала за її членство. Ба більше, росія навіть не була присутньою в Сан-Франциско під час заснування ООН та не підписувала статут організації.
«Упс! Який ляп! Слід пам’ятати: ані Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, яка зберегла своє Міністерство закордонних справ у 1945 році, ані рф не була присутня в Сан-Франциско (під час заснування ООН — ред.) і не підписувала Статут. Якщо офіс Стефана Дюжарріка покаже підпис РРФСР у Сан-Франциско, я назву це підробкою. рф не є членом-засновником!» — повідомив Кислиця.
Росія неодноразово цинічно брехала про те, що вона не починала війну, не вбиває мирних мешканців та не знищує інфраструктуру України. І хоча весь цивілізований світ знає правду, навіть в ООН представник Росії в ООН Василь Небензя повідомляв, що, мовляв, російські військові не причетні до геноциду в Бучі. Небензя заявив, що вони начебто передавали сухпайок цивільним жителям — цю інформацію він процитував із видання “Медуза”.
Водночас, вона була не зовсім повною, тож Сергій Кислиця доповнив російського дипломата.
«Товариш Небензя спромігся процитувати інтерв’ю з ресурсу, який називається Медуза. Хотілося б спитати у товариша Небензі, а чому ж він не цитує його повністю? Дозвольте мені», – сказав Кислиця і зачитав уривок з цієї публікації:
«Бувало так, що [російські] солдати передавали сухпайок у підвал, а потім кидали туди гранату», – йдеться в матеріалі «Медузи» про Бучу.
«Це про вашу гуманітарну допомогу, слідом за якою летить граната», – резюмував український дипломат.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]
[…] […]