Володимир Маковський, "Не пущу!", 1892
Російська федерація залюбки поміщає в людські голови наративи про “велику гуманістичну культуру”. Та чи насправді вона така чудова? Сьогодні ми трішки глибше покопаємося у тій самій культурі і привідкриємо іншу сторону медалі, за якою ховається пияцтво, мародерство та ґвалтування. Ці явища для російського соціуму не нові, втім роками вони були заховані під дбайливим наглядом тогочасних і сучасних очільників держави-агресора.
Пушкіна вважають генієм, на честь якого зводять монументи (в тому числі і в Україні), його твори вивчають напамять, а життю та світогляду, без перебільшення, співають хвалебні оди. Однак, якби той самий Пушкін жив у сучасному світі, то цілком можливо, що саме він б вів передачі на пропагандистських каналах і оспівував війну, яку розв’язала росія в Україні.
Справа в тому, що великий російський класик мав далеко не демократичні цінності. За своє життя він був “співаком імперії” і підтримував усі ті жорстокі і загарбницькі дії, які вчиняла росія. Зокрема, він прославляв завоювання росіянами Кавказу — цій події він навіть присвятив свої твори. Нагадаємо, що під час тієї війни були вбиті корінні народу Кавказу, винищені, спалені тисячі адигів (черкесів), аварців і чеченців.
В той час, коли Тарас Шевченко вшанував пам’ять мужніх кавказців, Пушкін прославляв російських солдатів. Те саме він робив і під час польського повстання 1830—1831 років. Яскравим прикладом цьому є його патріотична поема “Наклепникам Росії”.
Читайте також: Стамбульська конвенція: що зміниться в Україні і чому це важливо для вступу в ЄС
***
“Про що клопочетесь, народнії витії?
Чому анафему віщуєте Росії?
Що вас обурило? Тривожний стан Литви?
Облиште: це-бо спір слов’ян поміж собою,
Сімейний, давній спір, вже зважений судьбою,
Питання, що, ручусь, розв’яжете не ви.
***
Уже давно поміж собою
Ці ворогують племена;
Не раз хилилась під грозою
То їх, то наша сторона.
Хто подола в нерівнім спорі —
Поляк чи рос — покаже час,
Чи ручаї слов’ян зіллються в руськім морі,
Чи висохне воно — залиште нас!”.
Цей уривок чудово зображує ставлення Пушкіна до демократичних, державотворчих процесів, які проходила Польща. Тоді московський уряд жорстоко придушив повстання, було чимало вбитих і закатованих.
Пан Михайло Лермонтов теж вважається класиком російської літератури, а його твори — шедеврами у сфері письменництва. Якщо не звертати увагу на суть і сенс поем Лермонтова — то і справді можна так вважати. Однак, росіянин описав у своїй творчості чимало образливих і шокуючих для соціуму явищ, зокрема групове зґвалтування російськими солдатами.
Нижче наводимо уривок з поеми “Уланша” російською мовою (присутня цензура):
***
«Народ!» — сказал Лафа рыгая, —
Что тут сидеть! за мной ступай —
Я поведу вас в двери рая!..
Вот уж красавица! лихая!
….. — хоть ложкою хлебай!
***
Всем будет места… только, други,
Нам должно очередь завесть!…
Пред богом все равны …….
Но, братцы, надо знать и честь….
Прошу без шума и без драки!
***
Сначала маленьких пошлем;
Пускай …….. собаки…
А мы же грозные …..
Во всякий час свое возьмем!»
— «Идем же!…» разъярясь как звери,
Повесы загремели вдруг,
Вскочили, ринулись, и с двери
Слетел как раз железный крюк.
***
… Держись, отважная красотка!
Ужасны молодцы мои,
Когда ядреная чесотка
Вдруг нападет на их …!..
Они в пылу самозабвенья
Ни слез, ни слабого моленья,
Ни тяжких стонов не поймут;
Они накинутся толпою,
И ядовитой …….
Младые …. обольют!..
Ось так із захватом молодий Лермонтов описував звичайну подію для російських солдат — зґвалтування. Цей твір не пройшов цензуру, тож тривалий час він був прихований. Однак полюбили подібний шедевр молоді юнкери (вихованці російського військового училища), які з рук в руки передавали зошити із власноруч занотованими віршами юного Лермонтова.
Читайте також: Гірські торування зі Львова: як львів’яни від Карпат до Евересту шляхували
Максим Горький — російський письменник і товариш Леніна. У своїх він творах також докладно зображував усі привілеї дитинства у росії. Втім, на ці його шедеври чомусь мало звертали увагу. Ми все ж наведемо приклад, який демонструє ставлення до виховання дітей у рф.
Серед праць Горького є цікава автобіографічна повість “Дитинство”, у якій описується звичайна реміснича родина. Дідусь тут гамселить онука, час від часу знущається над своєю дружиною та подає гарний приклад своїм дітям. Врешті-решт, один із його синів вбиває свою дружину, а крім того — прагне вбити свого родича за нерівно розподілене майно.
Володимир Маковський, «Не пущу!», 1892
Володимир Маковський — російський живописець та член Петербурзької академії мистецтв. Сьогодні більшість його полотен знаходяться в Третьяковській галереї у Москві. Однак, серед них немає декількох цікавих екземплярів. Наприклад, полотен, на якому зображені російські будні — жінки у відчаї, які намагаються не дати чоловіку пропити весь заробіток, або чоловіки, які потай наливають собі 100 грам горілки.
Освячення публічного дому. В. Маковський
На цьому полотні можна побачити вкрай суперечливу ситуація — молода дівчина є представницею ескорту, біля неї валяється алкоголь, а от в іншій кімнаті священник освячує цей публічний дім. Релігія, пияцтво та розпусні жінки стали прокляттям для російського імперії. Їх так старанно намагалися приховувати, що запровадили цензуру на всі книги і картини. Попри те, від мистецького ока важко приховати справжню суть речей, навіть якщо сам митець є носієм так званої “російської гуманістичної культури”.
Читайте також: Журналістки та кондитерки: жінки, які воюють за Україну
Картина “Новачок” Івана Богданова
Іван Богданов також не менш відомий у російському мистецтві, його сюжети на полотнах доцільно описують тогочасний стан імперії. Тут присутня і класова нерівність, і алкоголізм, і бідність. Все це на фоні великого російського мистецтва затухло та заховалося за більш мальовничими картинами.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]