Іван Мазепа мав вроджені привабливість та шарм. Був досвідченим та родовитим дипломатом. Знав 8 мов. Він отримав гетьманську булаву за посередництва фаворита московської царівни, а також підписав документ, який є чи не найпершим задокументованим фактом винищення московитами українців, як нації. Як політична кар’єра Івана Мазепи привела його до гетьманської булави? Дізнаємось далі.
Село Мазепинці, Київська область. На фото Меморіальний комплекс козацької слави
Народився майбутній гетьман 20 березня 1639 року в Мазепинцях в родинному маєтку батьків під Білою Церквою. Обидва — і мати, і батько були шляхетного роду. Мати — Марина Мокрієвська походила зі старого білоцерківського роду, гербу “Ясенчик”, а батько — Стефан-Адам Мазепа походив з волинського князівського роду, гербу “Курч”, і отримав Мазепинці у спадок, але був позбавлений титула за вбивство такого ж шляхтича на ім’я Ян Зеленський.
Іван Мазепа мав сестру Олександру. Їхня мати була дуже набожною, що передавала і дітям, а також діти зростали, впитуючи старі українські традиції. Згодом, Марина Мазепа пішла в монастир, а саме Києво-Печерський Вознесенський монастир, де була ігуменею, і вочевидь, і була похоронена після смерті.
Сестра Івана Олександра вийшла заміж за Яна Войнаровського, але згодом полишила його, і пішла, як її мати, в монастир.
Сім’я, вочевидь, мала достатньо коштів і досить непогане положення у суспільстві, що дозволило Івану Мазепі отримати гарну освіту не тільки в Україні-Гетьманщині, але і за кордоном.
Вочевидь, спочатку він навчався в Києво-Могилянській колегії, а потім поїхав до Варшави продовжити навчання в єзуїтській колегії.
Хлопчики-пажі
При дворі польського короля Яна Казимира став пажем (це хлопчик, який перебуває на службі в знатної особи і має шляхетний титул), що говорить про неяби які здібності, які Мазепа проявляв уже в 15 років.
І навіть серед таких самих хлопчиків як він, він був одним із найкращих. Про це можна говорити з впевненістю, тому що Мазепу і ще двох хлопчиків за розпорядженням польського короля відрядили на 3 роки до Голландії, щоб вивчити техніку артилерійського мистецтва.
Після повернення з Голландії можна сказати, що для Мазепи почався хороший старт його політичної кар’єри при польському дворі.
Він часто їздив з дипломатичними дорученнями від короля до українських гетьманів, і був досить успішний в цьому.
Однак, його політична кар’єра закінчилась так само стрімко, як і почалась. Спочатку мав місце конфлікт Мазепи з якимось польським дворянином на прізвище Пассек (1662), скоріш за все через гостре слівце Івана, а потім Мазепа абсолютно провалив дипломатичну місію до нового українського гетьмана Павла Тетері, з передачею гетьманських клейнод новообраному, можливо, через самодіяльність, а, можливо, так склались обставини, але цей провал змусив польського короля відмовитись від його послуг.
Його батько Стефан-Адам до своєї смерті в 1665 році займав посаду чернігівського воєводи, після його смерті цю посаду зайняв Іван.
У 1669 році почав службу у війську Петра Дорошенка, де отримав посаду управителя гетьманського двору, в його обов’язки також входила охорона гетьмана. Десь в цей самий час одружився з Ганной Половець, вдовою білоцерківського полковника Фрідрикевича і дочкою корсунського полковника Половця. Завдяки цьому вигідному шлюбу отримав підвищення до генерального осавула.
На службі в Дорошенка він також проводив переважно дипломатичні місії, в яких вже на той момент мав значний досвід. Їздив на Січ, у Крим, до Лівобережного гетьмана Самойловича. За час ще до свого гетьманування із впевненістю можна сказати, що він мав значні дипломатичні зв’язки та потрібні знайомства, а також був поліглотом. За життя він знав 8 мов, зокрема, німецьку, італійську, латину, польську, турецьку і т.д.
В 1674 році становище Дорошенка, як гетьмана Правобережжя стало хитким. Московський цар за підтримки гетьмана Лівобережжя Івана Самойловича збирались позбавити його булави. Люди також втомились від постійних війн, тож також вже були йому не раді. Знаючи такий стан справ, в червні цього року Дорошенко відправив Мазепу з дипломатичною місією до Криму, щоб заручитись підтримкою татарської армії у війні.
На шляху до Криму Мазепа потрапив у полон до запорожців, і ті його майже вбили, його врятував Сірко, однак, коли Самойлович про це дізнався, змусив кошового отамана Січі видати дипломата.
Герб Івана Мазепи на фасаді Церкви Всіх Святих в Лаврі
2 дні Мазепа перебував в полоні у Самойловича, за цей час він встиг сподобатись всім, навіть гетьману. Після цього, за наказом царя, його мали відряджати до москви. Виїзд його розпочався на хорошій ноті, тому йому навіть пояснили, як правильно поводитись при дворі. В принципі навіть там, він створив таке саме враження, і навіть отримав дозвіл царя на переїзд разом з дружиною на Лівобережжя. Таким чином почався 2 етап його політичної кар’єри на шляху до гетьманства.
Однак, цей етап його кар’єри був не таким заможним, і не таким комфортним як попередній. Він отримав значне пониження по службі (у Самойловича він працював вихователем для його дітей), та й матеріальне становище було не кращим. Гетьман дарував йому землю, але щоб обробляти її, потрібно було взаємодіяти з сусідами, теж козаками, але багатшими за нього. Однак, вибір у нього був невеликий, Дорошенко вже передчував свій крах, тому це були не такі вже погані умови, могли бути і гірші.
Однак, природний шарм та значний дипломатичний досвід знову підняли його кар’єрними сходами. Він знову почав виконувати дипломатичні місії, тільки тепер до Москви, навіть ті, які були особистими дорученнями гетьмана. У 1682 році Самойлович зробив його генеральним осавулом.
В цей час (кінець 17 ст.) Османська імперія досягає ще більшого злету своєї могутності, і розпочинає ще більше війн з країнами Європи. Це неабияк нервувало очільників цих країн. До війни з османами хотіли залучити і російську імперію, тому до москви активно почали відправляти дипломатичні місії і вести переговори, зокрема Австрія та Польща. Однак, переговори з москвою завжди йдуть тяжко і довго, іноді навіть дуже, і цей раз не став винятком. І лише після домовленості про поділ території, було досягнуто консенсусу.
“Вічний мир” був сформований на основі Андрусівського перемир’я, яке поділяло Україну-Гетьманщину на Правий та Лівий береги. Цей договір узаконював такий поділ.
Окрім того, москва купила Київ за 146 тис. рублів. Таку суму отримала Річ Посполита в якості відступних.
Тільки після цього москва вступила до антиосманської Священної Ліги.
Саме через це Самойловичу довелось йти в невдалий похід на Крим, який позбавив його булави та відправив у Сибір.
Читайте також: Циклічна історія. Частина 5. Як Україну хотіли роздерти по Дніпру: події та постаті
Чого не скажеш про Мазепу. Його знали в москві, і знали з хорошого боку. Він був хорошим приятелем фаворита регента при петрі І царівни софії — князя голіцина. Він був досвідченим дипломатом, словом, все було при ньому. Він був найкращим кандидатом на цю посаду.
Тому 25 липня 1687 року на річці Коломак відбувалась Генеральна козацька рада, на якій Іван Мазепа отримав свою булаву і підписав чергові статті.
Вони були не на користь Гетьманщини, але і не Мазепа їх писав. Серед іншого там були таки пункти: гетьман не мав права позбавляти козацьку старшину посад, а козацька старшина не мала права скидати гетьмана, однак повинна була на нього доносити; гетьман не мав права на дипломатичні стосунки з іноземними державами без дозволу царя; гетьман зобов’язувався воювати з Кримським ханством і Османською імперією, а також залога московських військ (московські стрільці) мала розташовуватись у козацькій столиці — Батурині.
Також в статтях мав місце кричущий пункт — українці та росіяни мали одружуватись між собою, для ліквідації української національної окремості. Це стаття 19, яка ставила питання об’єднання Гетьманщини з московією. Це чи не найперший задокументований факт винищення московитами українців як нації.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте також: Циклічна історія. Частина 8. Становлення одного з найсл… […]
[…] Читайте також: Циклічна історія. Частина 8. Становлення одного з найсл… […]