“Місто на семи пагорбах”
Гуляючи вулицями Києва, ви неодноразово звертаєте увагу на невеликі мистецькі деталі, які роблять місто ще більш чарівним. Он там — вітражі Задорожного, на будинку красується маскарон 19 століття, а там — панно Галини Северук. Ця жінка народилася в тоталітарному радянському режимі, проте не побоялася виступити проти нього — за це деякі роботи мисткині було знищено. Втім, сучасному поколінню вдалося реставрувати одне з найкрасивіших керамічних панно, що належить руці Северук.
Галина Севрук, 1950-ті роки
Галина Севрук — це українська художниця, яка народилася в Узбекистані в родині, яка мала багату культурну спадщину. Батько мисткині був відомим архітектором, а мати — дочкою адвоката Д. М. Григоровича-Барського. За материнською лінією дівчина була спадкоємицею історика Василя Барського, який перший відкрив для України святі місця Європи, Азії та Африки, а молодший брат Василя був фундатором ідеї та проекту першого водогону та каналізаційної системи в Києві.
Творчі здобутки родини Барських передалися і малій Галині, яка змалку виявляла цікавість до всього малярського та креативного. Разом з молоком матері, дівчинка перейняла і сміливість та войовничий характер.
Забігаючи наперед — Галина Севрук померла 13 лютого 2022 року, всього за декілька днів до повномасштабного наступу росії. Будучи малою, дівчинка вже пережила окупацію в Харкові під час Другої світової війни — в 15 років Севрук разом з батьками переїхала до столиці. Тут юнка почала брати уроки малювання в Григорія Світлицького, який не тільки був чудовим маляром, але й славився своїми вчительськими навичками. У студії Світлицького дівчина опановувала важкі техніки фарб.
“То було входження у світ мистецтва, краси і духовності. Світла аура цього симпатичного і витонченого митця заворожувала мене, утверджувала непохитне рішення стати справжнім художником”, — згадувала Севрук своє студіювання.
Читайте також: Теронліфанс — як українці за допомогою відвертих фото допомагають ЗСУ
Севрук Галина з друзями. Стоять у центрі Людмила Семикіна та Галина Севрук. Львів, 1962 рік.
Студентські роки для Галі запам’яталися пленерними студіями канівських краєвидів під час щорічної літньої практики студентів. В той час такі вакації для майбутніх художників були ковтком свіжого повітря. В душних кабінетах не завжди молодь прагнула до малярства, натомість серед природи був зовсім інший стан. Під цвіркіт птахів, шум дощу та тріскотіння тихого вогнища велися теплі розмови та спалахували іскри кохання.
Дорослішаючи, Галина почала усвідомлювати свою громадянську позицію, яку так дбайливо притискували в СРСР, зокрема навіть тим, що тогочасна молодь не вчила українську мову та літературу.
«Мені раптом відкрились очі: як можна бути художником в Україні і не знати української мови, літератури, історії, свого мистецтва? Я знала, що ці дисципліни ані у вузах, ані у школах не викладаються. Легше було лишитись на старих позиціях, але я вже не могла і не хотіла. Я вже бігла вперед, спотикаючись та падаючи ледь не на кожному кроці», — так жінка описувала своє відкриття.
Знайти однодумців Галі допоміг Клуб творчої молоді “Сучасник”, де вона потоваришувала з істориком Михайлом Брайчевським, який на все життя залишався її вірним товаришем та добрим вчителем. Друзями художниці стали Алла Горська, Іван Марчук та багато інших шістдесятників-дисидентів. Молодість українки пройшла за читанням заборонених радянською владою творів та теплими розмовами.
Читайте також: Калуш – вечорниці і гулянки, або як жило місто переможця Євробачення 100 років тому
Ескіз вітражу «Шевченко. Мати», який мав прикрашати Червоний корпус КНУ
В 1964 році події починають розгортатися на користь художниці — вона, спробувавши для себе мозаїку та панно, почала старанно працювати у цій сфері. Разом з товаришами, а саме Аллоллю Горською, Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко був створений вітраж «Шевченко. Мати». Зараз ця робота мала б прикрашати Червоний корпус КНУ, однак вона була знищена тогочасною адміністрацією університету. На думку керівництва, вітраж мав ідейно-вороже значення.
Своєю чергою Аллу Горську і Людмилу Семикіну виключили зі Спілки художників, а вже через рік їх включили назад. Партійне керівництво щиро недолюблювало Севрук, адже вона, гостра на язик, не боялася сказати “ні”, не боялася і критикувати тогочасну владу. Такі дії ставили всі її роботи під загрозу. Додав свою роль і лист 139-ти, спрямований проти ресталінізізації в країні.
Довідка: Лист-протест 139-ти, Київський лист — громадський лист на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів проти тогочасної української та російської інтелігенції.
Врешті-решт, над Галиною Севрук влаштували публіний суд. Її, Аллу Горську та Люду Семикіну на 20 років виключили зі Спілки письменників.
«За цей лист мене, Аллу Горську та Люду Семикіну виключили зі Спілки художників, як злочинців. Усі інші художники, що підписали листа (було їх 12 чоловік), покаялись і їх не покарали. І лише три жінки — уперті, зарозумілі і беззахисні — були покарані. На 20 років Спілка зачинила перед нами двері. На виставки також не допускали».
Читайте також: Картини Приймаченко, криптовалюта та 300 тисяч євро за три години: як працює Фонд Сергія Притули
Цікавою долею ознаменувалося панно Галини Севрук під назвою “Місто на семи пагорбах”. На ньому зображені княгиня Ольга та князь Ярослав Мудрий із донькою Анною — королевою Франції, птах Сирин та інші герої стародавньої історії Києва. Крім того, що панно має високу художню цінність, воно стало і останньою монументальною роботою Севрук.
Панно «Весна» в інтер’єрі готелю «Золотий колос» у Києві, 1964
Кераміка, не збережено
В 1986 році панно встановили у столичному готелі “Турист”, а в 2020 його демонтували. Тоді це ознаменувалося чималим скандалом. Однак вже в 2020 році художники-реставратори Національного заповідника «Софія Київська» завершили реставрацію та монтаж керамічного панно. На відкриття прийшов син художниці.
В подальшому роботу планують перенести до майбутнього музею керамічної лабораторії Ніни Федорової, який планується відкрити на території заповідника «Софія Київська».
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]