Сергій Виноградський.Фото: Городок.City
Сергій Виноградський — видатний киянин, який все життя присвятив науці Захоплення українця часто мінялися. Відтак, він хотів стати піаністом, пробував свої сили у юриспруденції, а врешті решт здійснив важливі наукові відкриття, досліджував чуму й навчався у кращих біологів. Виноградський народився в столиці, а от пішов з життя перебуваючи в Парижі, він відкрив процес хемосинтезу, а ще став іноземним членом Лондонського королівського товариства. Які ще цікаві факти ми не знаємо про українця — розповідаємо в матеріалі.
Сергій Виноградський за роботою. Фото: Вікіпедія
Сергій народився та зростав у столиці, його батьки були шанованими людьми. Тато працював юристом й нажив собі добрі статки, а мати хлопчика — Наталія Скоропадська – походила з гетьманського роду. По її лінії вчений був 5-рідним братом гетьмана Української держави Павла Скоропадського. Можливо, гетьманська кров змалку вирувала в хлоп’яти, бо важко пояснити іншим способом те, наскільки активним був юнак. Він цікавився всім, як й батько почав торувати собі шлях у юриспруденції, мав жагу до справедливості.
У 1873 році, коли Київ, ще не був забитий численними заторами Сергій розпочав вивчення права в університеті Святого Володимира, під час навчання юнак почав захоплюватися музикою. В Україні здобути хорошу музичну освіту він не зміг, в час репресій й численних катувань місцевої інтелігенції викладати було нікому. Тож Виноградський їде до Санкт-Петербурга. Юнак щиро мріє стати піаністом, але життя повернулося далеко від творчості.
Музика не єдине захоплення чоловіка, відтак у листопаді 1877 року він вступає ще на другий курс Природного факультету в московському університеті. Пристрасть до біології привела юнака до часткового усамітнення, він почав вивчати мікробіологію, а згодом й зовсім поїхав штудіювати науку до та Страсбурга. До речі, у Києві з’явиться вулиця названа в честь Сергія Виноградського.
Читайте також: Унікальні вітражі КНУ знищені російською ракетою: переосмислення історії
Страсбург, старе місто. Фото: з вільних джерел
В Страсбурзі киянин працював у лабораторії де Барі, у німецького ботаніка та науковця Генріха Антон де Барі. Під його керівництвом, він вперше відкрив хемосинтез. Якщо простими словами, то цей процес допомагає утворювати гірські породи, спричиняє корозію металів. Організми з хемосинтезу можуть жити в океанах на великих глибинах, де звичайні організми просто б померли від високого тиску. Таке відкриття зробило Сергія Виноградова знаменитим у науковому колі, й зміцнило добрі стосунки між ним та Баррі.
Вже після смерті де Барі у 1888 році Виноградський продовжив роботу в Інституті гігієни Цюрихського університету. Потрібно сказати, що така новина сильно потрясла Сергія, але він продовжив розвивати ідеї хемосинтезу. Виноградський обзавівся товаришами по науці, згодом він довів що вуглець для будови клітинної речовини може бути отриманий тільки фіксацією вуглекислого газу. У 1895 році Виноградський виділив першу азотфіксуючу бактерію Clostridium pasterianum, до речі її використовують у добривах аграрії, ці бактерії збагачують ґрунт, вони живуть у коренях бобових рослин.
Читайте також: Що нового побудують на Хрещатику: торговий маркет замість закинутого кафе “Гімалаї”
Городок, у якому жив науковець. Фото: Вікіпедія
Сергію Виноградському пропонували залишитися в Цюриху або переїхати до Парижа, але він відмовся. Виноградський повернувся до Петербурга. Науковець, працював в Інституті експериментальної медицини. Згодом біологу присвоїли докторський ступінь, і він очолив інститут.
Виноградський почав займатися темою інфекцій, до речі, в цей час допомагав Данило Заболотний, потім вони потоваришували. До слова, Заболотний брав участь у боротьбі з епідемією холери та дифтерії на Хмельниччині, Вінниччині, Одещині, Кіровоградщині та Миколаївщині. А Виноградський тривалий час досліджував чуму.
Читайте також: 10 фактів, чому росіяни і українці ніколи не були «братніми» народами
Петербург став для Виноградського нещасливим містом, через постійний сирий клімат він захворів на запалення нирок. Вчений перебирається на Хмельниччину, у невелике місто Городок, він продовжує свою справу, займався землеробством. Рішення про переїзд в Париж киянина змусили прийняти більшовики, а точніше їхній прихід до влади.
Дім Виноградського захопили німці, на старості років видатний вчений залишився без дому та грошей на проживання. В 1920 році Виноградський потрапляє в хвилю еміграції, яка прокотилася Україною. Вчений пливе за кордон на кораблі.
Життя емігранта важке й сумбурне, аж ніяк не додавало сил, науковець скитався по містах, аж поки не отримав запрошення — їхати в Париж від колег. Свої останні дні Сергій Виноградський провів далеко від дому, а в Україні на нього чекали більшовики з арештом. Так й закінчилися доля киянина — на чужині.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] […]