Багато хто знає про талановитого винахідника та авіатора Ігоря Сікорського. Однак, набагато менше людей пам’ятають, що саме в Києві було побудовано один з перших дирижаблів на теренах Російської імперії і взагалі перший, який було побудовано для цивільних потреб.
Андерс Федір Фердинандович – український інженер-конструктор німецького походження. Народився Федір Фердинандович 2 червня 1868 року у Києві у сім’ї заводського токаря. Наскільки відомо, чоловік у юнацтві закінчив реальне та замільне училище, також передбачається, що Федір міг закінчити і столичний Політехнічний інститут, проте достеменно про це невідомо.
Як і його товариші по Київському товариству повітроплавців, Федір Фердинандович всерйоз захоплювався авіацією і навіть надрукував у 1910 році брошуру «Як самому побудувати аероплан», але сам мріяв про будівництво власного дирижабля.
Зрештою, саме Федір Фердинандович і сконструював перший вітчизняний дирижабль м’якої конструкції цивільного призначення, який називався «Київ». Будувався він за благодійні кошти, які збиралися на благодійному заході у січні 1911 року у Московській публічній бібліотеці на вул. Грушевського, 1. Це була справді масштабна та важлива подія.
Тут зібралися як звичайні городяни, так і «вершки суспільства», серед них були: дружина губернатора Любов Олександрівна Гірс, дружина Київського генерал-губернатора Єлизавета Сергіївна Трепова, віце-губернатор Борис Дмитрович Кашкарьов, командувач військ Київського військового округу Микола Іудович Іванов, міський голова Іполит Миколайович Дьяков та ін.
Програма заходу була насичена. Там був і оркестр, і балет, безпрограшна лотерея та навіть експонати аеропланів Ігоря Сікорського. Загалом, у той день мету було досягнуто, кошти на конструювання дирижабля були зібрані.
Дирижабль «Київ» був готовий восени 1911 року. Всі роботи по складанню здійснювались за адресою: вул. Бульварно-Кудрявська, 33. Конструкція була нескладна. Літальний апарат був побудований за принципом відсутності внутрішнього каркаса, зате мав м’яку оболонку у яку через балон закачували водень.
До цієї тканинної оболонки за допомогою спеціальних мотузок була прикріплена гондола, де мали знаходитись пілот, пасажири, а також вантаж, запаси палива, силовий агрегат, прилади керування тощо. Загалом дирижабль мав об’єм близько 890 м/куб, оболонка була 36,5 метрів у довжину, а мотор мав 25 кінських сил.
О чверть на шосту ранку 6 серпня 1911 року «Київ» вирушив у перший свій політ над містом, пролетівши над Подолом. 9 жовтня повітроплавці зважилися на більш тривалий переліт, проклавши маршрут через Куренівку до Вишгорода та назад.
Очам присутньої публіки відкрилося небачене вражаюче видовище. Великий, жовтий рибоподібний аеростат повільно летів над Подолом, і здавався якимсь фантастичним чудовиськом, казковою повітряною рибою, що виринула з морських глибин і плавала над містом. Дивний рибоподібний апарат не летів, а саме плив у повітрі, і глухий тріск мотора був схожий на незадоволене бурчання чудовиська.
Після представлення винаходу, городяни мали можливість покататися. Один квиток тоді коштував 50 копійок. Упродовж року таким чином було перевезено близько двохсот осіб. То справді був успіх. На аеростаті хотіли літати тоді всі, як багаті, і бідні. Після таких результатів, Андерс вирішує поліпшити судно, тому взимку 1912 року ємність оболонки було збільшено до 1000 м/куб, а потужність двигуна — до 60 кінських сил.
За рік «Київ» здійснив півтори сотні польотів та перевіз дві сотні пасажирів. Останній рейс відбувся 12 серпня 1912 року під керуванням Володимира Федоровича Андерса – сина конструктора. Вітрова погода змусила пілота здійснити вимушену посадку, під час якої було пошкоджено гондолу та, очевидно, газовий балон. При зльоті апарат спалахнув і повністю згорів.
На щастя, В. Ф. Андерс із катастрофи вийшов без пошкоджень, а отримана після загибелі апарату страхова виплата компенсувала збитки та дозволила конструктору розпочати створення нового дирижабля «Київ-2».
За планом він мав бути значно більшим, ніж попередній. Гондола мала оновлену форму човна, який дозволяв у разі чого приземлитися на воду, також у чотири рази збільшилася місткість. Однак проект все ж таки залишився проектом, втілити його в життя так і не вдалося. Згодом було розроблено ще один подібний проект, який цього разу передбачав дирижабль на сто місць із жорсткою конструкцією, проте він також не реалізувався через Першу світову війну.
У неспокійний час Української революції в 1919 році під час боїв під Житомиром загинув молодший син аеронавта та винахідника – Федір Андерс, який служив не українській державі, а в одній із бригад 1-ї української радянської дивізії (Таращанської дивізії) під командуванням Миколи Щорса. Ймовірно, він загинув у бою з військами УНР. У лютому 1920 року старший син дирижаблебудівника, Володимир Андерс, загинув під час авіакатастрофи в боях під Одесою.
У 1921 році, зацікавившись повітроплаванням, радянський уряд доручив Федору Фердинандовичу спроєктувати дирижабль жорсткої конструкції з 24-гранною металевою оболонкою з дюралюмінієвих листів. Проєкт передбачав створення пасажирського апарата зі змінним під час польоту об’ємом, здатного перевозити 100 осіб зі швидкістю 150 км/год.
Винахідник захопився проєктом і в 1921-1924 роках працював у Москві. 13 травня 1924 року в Академії повітряного флоту імені М.Є. Жуковського, яка рік тому розмістилася в приміщенні колишнього ресторану Скалкіна поблизу Ходинського аеродрому, присутні генерали проявили помітний інтерес до «дирижабля системи Андерса» гігантських розмірів – на 44 тисячі м³. За деякими джерелами, цей апарат мав працювати в радянських республіках Середньої Азії, тому в технічному завданні враховувалися спрощення в керуванні та певні кліматичні умови регіону. Однак через брак фінансування всі сміливі ідеї киянина залишилися на папері.
Невдовзі дирижаблебудівник повернувся до рідного Києва, привізши з собою вихор сміливих ідей. У віці 56 років Федір Фердинандович став засновником акціонерного товариства з будівництва керованих аеростатів і активно брав участь у роботі авіаційного науково-технічного товариства.
Протягом усього життя невтомний інженер-конструктор не лише марив небом, а й постійно щось винаходив. Він створив прилад під назвою «автометр», запропонував оригінальну конструкцію друкарської машинки, складав химерні на той час цифрові замки, – словом, мав світлу голову і золоті руки.
Федір Фердинандович Андерс помер у Києві 31 травня 1926 року і був похований на Байковому кладовищі.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
