23 червня для країни став, без перебільшенням, історичним днем, адже Україна офіційно стала країною-кандидатом у члени Євросоюзу. Ми пройшли довгий шлях до цього рішення і заплатили найкривавішу ціну за прагнення стати частиною блоку. Однак, всі кроки були немарними, і попереду Україну чекає ще довгий шлях: реформи, державотворчі процеси та численні зміни. Сьогодні ми детально та простими словами розповімо про етапи, які має пройти Україна перед вступом в ЄС, а також коли країна стане повноцінним членом блоку.
Щоб отримати статус країни-кандидата, Україні довелося пройти чимало труднощів: від скидання злочинного режиму президента-втікача Януковича до повномасштабної війни, яку розв’язала росія проти України. Додамо, що ще за тиждень до надання статусу були деякі складнощі з країнами-членами ЄС, зокрема сумнівалися Нідерланди, Данія, Швеція і Португалія. Однак дипломатичним шляхом було досягнуто розуміння та згоди.
Також сумнівну позицію висловлював і президент Франції Еммануель Макрон, але в результаті саме його візит став складовою позитивного рішення ЄС стосовно України. Принаймні, так запевнив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Сьогоднішнє кандидатство засвідчує значний прогрес України у наближенні до європейських стандартів.
Додамо, що ЄС не позбавить Україну статусу кандидата в разі невиконання умов Єврокомісії, однак Україна, навпаки, зацікавлена в тому, щоб якомога швидше та якісніше провести реформи.
Читайте також: Жіночі забаганки по-львівськи – які дарунки хотіли дівчата 100 років тому
Далі реформи в країні, і шлях цей буде непростим, адже доведеться чимало змінити. Зокрема, вагомі трансформації чекають на український суд. Реформа Конституційного суду була і є однією з ключових вимог ЄС. Якщо говорити простими словами, блок вимагає, щоб добір суддів у Конституційний суд був з перевіркою на доброчесність та професійний рівень. Своєю чергою, це мало б призвести до викорінення корупції, як такої. Однак, саме судова реформа стала найпроблемнішою темою для України.
Справа в тому, що фактично кожне нове керівництво, яке приходило до влади в Україні, намагалося поставити до суду “своїх людей”. Чимало держслужбовців не пройшли належної фахової перевірки. Щоб усунути так зване “панібарство в суді”, вирішили створити прозорий конкурс на вакансії, однак і з цим виникли труднощі.
Був розроблений законопроект (№4533), але у ньому не зазначено про конкурсну процедуру. Складність полягає ще й в тому, що поки не обрана прозора процедура добору суддів — наявні складають велику проблему, адже більшість з них просто призначали на посади без належної перевірки, а от звільнити такого обранця майже неможливо. Яскравий кейс — колишній голова КСУ Олександр Тупицький.
Попри всі складнощі, судова реформа не так погано рухається, як здається на перший погляд. До повномасштабної війни в країні була створена Етична рада (для ВРП — Вища рада правосуддя) і Конкурсна комісія (для ВККС — Вища кваліфікаційна комісія суддів), дебела частина учасників яких є міжнародними експертами. Насправді все просто: прозорий суд = прозорий бізнес.
Читайте також: Які зміни чекатимуть Україну при вступі в Євросоюз
Одночасно із рекомендацією затвердження статусу кандидата, Брюссель висунув на
адресу Києва вимоги щодо проведення реформ, надавши список із семи пунктів:
📍реформа Конституційного суду;
📍продовження судової реформи;
📍антикорупція, включно з призначенням керівника САП;
📍боротьба з відмиванням коштів;
📍втілення антиолігархічного закону;
📍узгодження аудіовізуального законодавства з європейським;
📍зміна законодавства про нацменшини.
Узгодження аудіовізуального законодавства з європейським
Якщо з першими 5 пунктами все зрозуміло, то два останні варто пояснити.
Отже, фактично — це закон про медіа, який має встановити рівні правила для всіх засобів масової інформації. Власне, Україна ще до війни почала впроваджувати певні зміни в сфері телебачення, адже позбулася пропагандистських ЗМІ зрадника держави Медведчука та почала працювати над врівноваженням державних мовників. Крім того, закон про медіа має на меті захист і безпеку журналістів.
Зміна законодавства про нацменшини
Ще декілька років тому Україна мала ухвалити рамковий закон про нацменшини. Сьогодні на території нашої країни мешкають декілька десятків народів різної національності — греки, кримські татари, болгари, чеченці, литовці, молдавани, угорці та інші. Додамо, що сама Угорщина найбільше турбувалася за своїх громадян, а оскільки вона є членом Євросоюзу — цей пункт допоможе Україні швидше стати учасницею блоку.
Водночас, документ про нацменшини буде розглядати саме Венеціанська комісія, яка й затверджуватиме його. Тобто, Угорщина не зможе заблокувати вступ в ЄС через свої певні упередження стосовно майбутнього законодавства.
Читайте також: Вишиванки киянок — як передавали традиції столичні панянки
Виконали реформи — почали переговори. Скільки може зайняти часу виконання реформ — відповідь поки достеменно невідома. Однак, у листопаді-грудні 2022 відбудеться перша оцінка їх виконання, тому найшвидше, коли Європейської рада може дати згоду на початок переговорів, є саміт ЄС у червні 2023 року.
За прогнозами експертів, сам вступ відбудеться не раніше 2029 року. Чи є ймовірність, що раніше? Так, але вона невелика. Слід врахувати, що Україна зараз знаходиться у стані війни, тож деякі процеси можуть займати більше часу, але вони рухаються.
Процес вступу в ЄС не швидкий — так, Хорватія подала заявку на вступ в 2003 році, а стала членом блоку в 2013. Болгарія ж подала заяву в 1995, а повноправним членом стала у 2007 році. Україна ж торує зовсім інший шлях, чимало людей за наше кандидатство в ЄС заплатили кров’ю, тож тепер завдання кожного українця — стати голосом тих, хто не може говорити і очима тих, хто не може бачити.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
