Німеччина є однією з найвпливовіших країн Європи з міцною економікою та сильною армією, але чи дійсно це так? Чи дійсно європейські, зокрема, німецькі політики не корумповані від слова зовсім? Чи зробили німецькі політики висновки щодо відносин з росією після 8 місяців великої війни в Україні? Чи дійсно пізно краще, ніж ніколи? На прикладі президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра далі.
Візит Штайнмаєра до кремля, 2014 рік
Багато скандальних фактів про зв’язки з росією та лобіювання її інтересів в Німеччині зокрема та на всій території Європи в цілому закидують трьом найбільш впливовим німецьким політикам — Ангелі Меркель, Франку-Вальтеру Штайнмаєру та Герхарду Шрьодеру.
З початком війни в Україні, ці факти спричинили низку журналістських розслідувань європейськими виданнями та мали досить сумний результат, як для самої Німеччини, так і для всієї Європи. Наприклад, стало зрозуміло, що Німеччина знаходиться на “газовій голці” у росії, як і більша половина Європи. Це, у свою чергу, дозволяє росії підвищувати ціну на газ, яка по суті не має меж, а також просувати свої наративи та нав’язувати свою політику.
Яскраво проявилась корупційна складова в контексті Північного потока-2, а також це призвело до підриву енергетичної безпеки Європи. Завдяки тому, що вище згадані німецькі політики лобіювали інтереси кремля в Європі не за просто так, багато країн заключили контракти на поставку газу з “Газпромом”, в контракті якого чітко прописаний принцип “бери або плати”.
Якщо стисло та коротко, цей принцип означає, що в контракті, наприклад, на 5 років, компанія має закупати певну кількість газу, наприклад, 50 млрд кубів газу на рік за сталою ціною. Загвоздкою цього контракту є те, що не завжди така кількість газу використовується, а заплатити в будь-якому випадку потрібно саме за прописаний об’єм поставки, до того ж не завжди весь об’єм надходить, а оплата проведена за весь.
Тобто виходить, що газ надходить з надлишком, який потрібно кудись дівати, а в контракті, окрім іншого, прописано, що використовувати його за межами країни не можна — адже це буде порушенням контракту, і тоді компанія має заплатити шалений штраф “Газпрому”. Тобто країна переплачує за газ, який їй не потрібен і не може його перепродати. До того ж ціна газу залишається сталою, не враховуючи ринкові умови. І зазвичай ця ціна набагато вище ринкової.
Не маючи інших постачальників та маючи налагоджені зв’язки з росією “стара” Європа, яка звикла до комфорту платила за газ стільки, скільки прописував в контрактах “Газпрому” кремль. До того ж, таким чином росія могла нав’язувати свої інтереси Європі за принципом “робиш те, що я хочу — платиш менше”, а також маніпулювати — в тому разі, якщо певні європейські рішення кремлю не подобались вони просто зменшували поставки і вимагали оплати за не використаний газ, або погрожували всіх заморозити. Щоб не провокувати кремль, Європа часто йшла на поступки.
До того ж, тісна співпраця Франка-Вальтера Штайнмаєра та володимира путіна торкнулась Україну не опосередковано, а дуже навіть прямо — через формулу Штайнмаєра, яка передбачала беззаперечне поетапне виконання Україною мінських домовленостей, які самі по собі були не вигідні саме Україні. Завдяки їм росія змогла зміцнити своє положення та вплив на Донбасі, і що дуже важливо — використовувати ресурси Східної України для власного збагачення.
Формула Штайнмаєра, яка була підписана в 2019 році викликала резонанс та протести серед українського населення, адже по суті, вона була односторонньою і була інтерпретована як здача своєї території, оскільки передбачала проведення там виборів та надання постійного особливого статусу Донбасу, а про обов’язки росії там не було сказано нічого.
Читайте також: Польща, Литва та США: які країни допомагають Україні не лише на словах
25 жовтня 2022 року, візит Штайнмаєра до Києва, вперше за 8 місяців війни
Не секрет, що Німеччина дуже кволо підтримує Україну у нашій національно-визвольній війні, яку розв’язала росія. Очевидно, що на це є політична воля таких значимих офіційних посадових осіб Німеччини, як Франк-Вальтер Штайнмаєр та Олаф Шольц. Але чому така агресивна захватницька війна для офіційних німців є такою неоднозначною? Певно, для цього є серйозні підстави.
Ще у квітні посол України в Німеччині Андрій Мельник звинуватив німецького президента у тісних зв’язках з росією. Про це він розповів у своєму інтерв’ю німецькому виданню Tagesspiegel. Також посол звернув особливу увагу на значну залежність Німеччини від росії у закупках вугілля, газу та нафти.
Водночас, президент України Володимир Зеленський прийняв досить жорстку позицію щодо відносин із Штанмайєром.
Можна припустити, що відмова офіційного Києва приймати в себе президента Німеччини була привселюдним ляпасом і осудом. Президент Зеленський на міжнародному рівні оголосив президента Франка-Вальтера Штайнмаєра персоною нон-грата в Україні, в той час, як офіційні посадові особи інших країн були з радістю прийняті в Києві.
Те ж саме стосується і канцлера Олафа Шольца, який досить довго не відвідував Київ з початку війни, через що його почали засуджувати навіть в Німеччині та Австрії.
Політика сучасного українського уряду на міжнародному рівні є незвичною для міжнародного політичного світу. Під час війни, в своїх інтерв’ю міжнародним виданням, Володимир Зеленський не раз наголошував на тому, що розмови, які не мають фізичного підґрунтя, Україні зараз ні до чого.
У воєнному Києві завжди раді тим, хто приїжджає з пропозиціями з приводу зброї, гуманітарної або фінансової допомоги, тощо. І видно Німеччині було нічого запропонувати Україні, окрім пропозиції щодо переговорів з агресором.
Поведінка офіційного Києва, щодо Штайнмаєра та Шольца завдала вагомого удару по впливовості Німеччини на світовій арені, що викликало хвилю обурення та тиску на політиків серед їх виборців та однопартійців, які почали вимагати розширити підтримку Україні, щоб хоча б не втратити авторитет. Цинічно, але, як то кажуть, лёд тронулся.
Олафа Шольца таки прийняли в Києві, разом з іншими європейськими офіційними особами, які також притримувались хибної думки про те, що не все так однозначно, і зброя пішла, попри попередні заяви, що в Німеччини її більше нема.
Сьогодні Німеччина постачає Україні ракетні комплекси Stinger, установки Panzerhaubitze 2000, Gepard та снаряди до них, РСЗВ MARS II з боєзапасом, бронетранспортери Dingo і т.д. Німці навчають на лікують українських військових, і, що дуже важливо, саме на німецькій військовій базі Рамштайн відбуваються очні зустрічі міністрів оборони всіх країн-союзниць України для обговорення її фундаментальної оборонної підтримки та подальшого переозброєння по стандартам НАТО.
Вперше за 8 місяців війни, Франк-Вальтер Штайнмаєр відвідав Київ. Організація цього візиту очевидно була непростою, оскільки президент Німеччини пройшов складний шлях від персони нон-грата в Україні, до довгоочікуваної зустрічі на Банковій.
Вона тричі зривалась та переносилась через заходи безпеки, що також викликає питання, адже чомусь канцлеру Австрії недозакрите українське небо не завадило приїхати, а от президенту Німеччини завадило. Але, все ж вона відбулась.
Франк-Вальтер Штайнмаєр пройшов ту ж дорогу деокупованими містами, як і всі інші високопоставлені гості до нього. Побачив на власні очі ті руйнування, які принесли з собою окупанти, посидів зі звичайними людьми в укритті під час повітряної тривоги, і зробив дуже важливі висновки, які, зазвичай, робить здорова та поважаюча в першу чергу себе людина — він привселюдно заявив про те, що він помилявся, щодо своєї політики, щодо росії, про те, що війна в Україні в зручному кріслі теплого кабінету і на дерев’яній лавочці сирого підвалу виглядає по-різному, а також підтримав ідею про трибунал над путіним, верхівкою російської влади, яка причетна до війни в Україні, і над всіма солдатами, які виконували злочинні накази.
На мою власну суб’єктивну думку, краще визнати свої помилки, виправити їх та привселюдно вибачитись, ніж робити гарну міну при поганій грі і доводити ескалацію конфлікту до стадії термоядерної світової катастрофи.
Куптій Дарина
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
