Колись вогневі точки Київського укріпрайону будували для захисту від імовірного наступу поляків, потім довелось його швидкоруч відновлювати для боїв проти німецьких окупантів. Але сталося так, що деякі старі ДОТи знов стали свідками боїв проти нових окупантів – на цей раз російських.
Масштабний київський укріплений район звели упродовж періоду з 1929 по 1941 рік. Його протяжність становила приблизно 85 кілометрів, з оборонною смугою завширшки у 5 кілометрів. Окрім ДОТів, систему оборони підтримували окопи, траншеї, комунікаційні шляхи, мінні поля та ДЗОТи.
Перша лінія оборони пролягала через Білогородку та Віту-Поштову. Друга — через Вишгород, Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку та Голосіївський ліс. Третя лінія перепліталася з околицями самого Києва.
Між флангами оборони простягалась загальна довжина близько 85 км від півночі до півдня. Ширина оборонної смуги коливалась від 1 до 6 км. Всередині цієї лінії оборони на відстані 5-10 км було викопано приблизно 30 км протитанкових ровів, зведено 750 дзотів і влаштовано близько 15 км мінних полів.
Головною тактичною одиницею Київського укріпленого району став батальйонний район оборони (БРО). Кожен з них об’єднував окремі фортифікаційні споруди, польові укріплення, інженерні перешкоди, мінні поля та інші елементи. Після завершення будівництва в Київському укріпленому районі існувало 14 батальйонних районів (включаючи окремий батальйонний район №20).
Нумерація батальйонних районів не була послідовною, але за їх розташуванням можна виділити три основні частини Київського укріпленого району: південну (БРО №6, 7, 8), північну (БРО №1, 2, 13, 21, 22, 23) і західну (БРО №3, 4, 5, 20). Одних ДОТів нараховувалось більше 250 одиниць.
Київський укріпрайон виконав своє головне завдання у 1941 році – не дав можливість німцям сходу фронтальним ударом захопити місто. Спроби прориву укріпрайону німцями мали місце неодноразово, як і криваві бої навколо декотрих ділянок оборони. Втім, загалом система ДОТів втримала удар Вермахту.
Довелося залишити ДОТи тільки після наказу від вищого командування про відхід з Києва. Гарнізони повинні були підірвати свої укріплення, втім, зробити це вони не мали змоги, бо не було чим виконати такий наказ.
Тому основним ворогом ДОТів після війни став швидкоплинний час. Якісь з ДОТів були підірвані або знищені заради забудови, прийшли в запустіння чи опинились посеред міської забудови. Ті, що більш-менш збереглися, отримали статус пам’яток архітектури. Але, як виявилось, у лютому 2022 ці бетонні споруди ще раз згодились для захисту Києва.
У німецьких документах та західній історіографії Київський укріпрайон зараховували до так званої Лінії Сталіна. Це загальна назва укріплень, побудованих на старому кордоні СРСР, який мав місце до вересня 1939 року, тобто включення до складу СРСР західноукраїнських земель.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року виявилось, що на напрямку з Білорусі критично не вистачає укріплень. Їх довелось готувати нашвидкоруч, щоб втримати ворога і не допустити його у столицю.
Саме тоді українські захисники і почали використовувати ті ДОТи, що більш-менш зберегли хоча б основну цілісність для оборони визначених рубежів. Адже краще ховатись в укріпленому бункері, аніж в нашвидкоруч викопаній норі в землі.
Що цікаво, російські пропагандисти виправдовували зупинку підрозділів своєї армії зокрема і тим, що українські військові використовують стару систему ДОТів.
І дійсно, прориву ворогом лінії оборони, посадженої поспіхом на давно занедбані радянські рубежі з залишками споруд, що не становлять будь-якої вогневої цінності, так і не сталося. Але радянські ДОТИ можна було використовувати тільки як бункери з рівнем захисту від артилерійських снарядів.
Як вогневі споруди в наш час вони легко уражаються засобами піхоти від стрілецької зброї до РПГ, зокрема «Джміль» при попаданні в нічим нині не захищену амбразуру не залишає гарнізону будь-яких шансів.
При цьому вести вогонь з цих ДФС було також дуже проблематично через відсутність внутрішнього обладнання (голі бетонні коробки). Тим не менш, свою роль вони все ж зіграли. Наприклад, під прикриттям ДВС №456 у ніч з 4 на 5 березня була побудована понтонна переправа через річку Ірпінь, яка фактично була єдиним автомобільним шляхом сполучення оточеного російськими військами міста Ірпінь з Києвом.
Уроки першої оборони Києва у 2022 році були добре засвоєні українським командуванням. Нестача оборонних споруд є очевидною проблемою для оборони української столиці, і це вирішено швидко виправити.
Тому вже взимку почали з’являтись нові довготривалі укріплені споруди на цьому напрямку. На ключових маршрутах можливого нападу противника розміщують укріплення, враховуючи досвід попередніх атак 2022 року. Вага цих споруд складає близько 30 тонн. Складаються вони з декількох елементів, виготовлених із спеціального армованого бетону.
Така конструкція допомагає ефективно відповісти на вогневі удари противника та забезпечує безпеку військових під час виконання бойових завдань. Зокрема, на військових опорних пунктах створюють укриття та місця для перебування військових, а також розгортають тривалі вогневі точки для оборони.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
