Звісно, Україна зараз дуже залежить від поставок партнерів, зокрема і в плані озброєння. Однак чимало на фронті і зброї нашого виробництва. Зокрема, наші пілоти-винищувачі активно застосовують ракети класу повітря-повітря, які вироблялися та модернізувалися в Києві.
Перспектива одночасної розробки двох винищувачів практично однакового призначення ще стадії техпропозиції 1974г. підказала принципове рішення створити систему уніфікованих ракет: К-27А для легкого МіГ-29 та К-27Б для важкого Су-27. Передбачалося, що варіанти ракети відрізнятимуться руховими установками та, відповідно, дальністю пусків. Виходячи з практики, що склалася, вважали за доцільне передбачити для кожного варіанту ракети з різними руховими установками виконання з «радійною» і «тепловою» головкою самонаведення (далі – ГСН). Так визначилася концепція «модульної» ракети з ГСН, що варіюються, і руховими установками.
Великий обсяг випробувань ракет сімейства К-27, крім новизни розв’язуваних завдань, визначався і тим, що МіГ-29 і Су-27 несли різні радіоелектронні комплекси з різним математичним забезпеченням. Правильність алгоритмів доводилося перевіряти реальним застосуванням ракет, що збільшило обсяг випробувань на десятки пусків.
Як відомо, вже після початку випробувань Т-10 (прототипу Су-27) було ухвалено рішення про внесення до проекту серйозних змін, які фактично відповідають розробці літака практично заново. Зокрема, радикально було переглянуто й основні рішення щодо бортової РЛС. Відпрацювання нових варіантів К-27 велося на МіГ-29 (№ 920) з червня до вересня 1984 року.
Випробування ракети К-27Е дещо затягнулися та супроводжувалися введенням доробок у ГСН, інерційну систему, апаратуру радіокомандної лінії. Тільки у 1990 році ракета була прийнята на озброєння у варіантах Р-27ЕР і Р-27ЕТ. Виробництво розгорнули на тоді ще заводі імені Артема у Києві.
Загалом розроблене ракетне озброєння мало перевагу над американською ракетою «Сперроу» AIM-7F за дальністю пуску, досягнутим за рахунок реалізації інерційної ділянки наведення. Модульний принцип побудови сімейства ракет дозволив створити модифікації ракет з підвищеними енергетичними можливостями, що за досяжністю наближалися до сучасних їм ракет великої дальності і мають високу ефективність в бою на середніх і малих дистанціях за рахунок високої середньої швидкості польоту. Творців ракет відзначили Державною премією 1991 року.
У систему управління ракети Р-27, крім ГСН, входить інерційна навігаційна підсистема з радіокорекцією. На початковій ділянці траєкторії застосовується інерційне наведення на «математичну» мету з радіокорекцією її положення та швидкості при маневрі мети (за інформацією носія, що передається по радіолінії).
Цільовказівка може здійснюватися від бортових радіолокаційних, теплопеленгаційних або оптико-електронних прицілів літака-носія, від нашлемної системи льотчика. Можливий пуск ракети у бік літака супротивника з подальшим автономним захопленням у польоті. При захопленні мети інформаційною системою носія на ракету видається кутове вказівку.
При попаданні цілі у поле зору координатора ракета здійснює захоплення та автосупровід мети. За відсутності інформації з борту носія передбачено роботу ракети в автономному режимі, який встановлюється льотчиком з кабіни. Поряд з основним варіантом польоту з реалізацією методу пропорційної навігації можуть застосовуватися особливі режими наведення, що забезпечують більш сприятливі режими роботи ГСН та радіопідривника.
У війська ракети надходили у зібраному вигляді (з відстикованими кермами та крилами). Ракети застосовуються з рейкових пускових установок АПУ-470 або катапультних АКУ-470 (тільки для модифікації з радіолокаційною ГСН).
До 2014 року ці ракети хоч і вироблялись київським заводом «Артем», але у тісному співробітництві з Росією. Адже саме там вироблялись деякі важливі компоненти ракети, без яких створити повний виріб було абсолютно неможливо.
Звісно, що після початку збройної агресії в Криму та на Донбасі всі можливі зв’язки були перервані. Але згодом проблеми таки вдалося подолати. Роботи по розробці власних аналогів російських деталей почалися у 2015 році. В роботі брали участь ДАКХ «Артем», приватний виробник «Радіонікс» та низка інших підприємств українського оборонно-промислового комплексу. На 2020-2021 рік бал повністю виконана програма імпортозаміщення цих ракет.
Однією з останніх українських робіт в цій площині стала розробка оновленої вітчизняної версії ракети Р-27Т/ЕТ з пасивною оптичною (тепловою) ГСН-203Т. Історія створення цієї головки самонаведення належить до подій 2016 року, й по суті, поштовхом для створення нової теплової матричної головки самонаведення був підписаний «Спецтехноекспортом» контракт з індійськими військово-повітряними силами про постачання ракет Р-27 з індексом «ЕТ1» і власне необхідність імпортозаміщення частини елементів цієї ракети, які свого часу виготовлялись в Російській Федерації.
перед українськими спеціалістами стояло завдання імпортозаміщення застарілої радянської ГСН-36Т, радіопідривача «Стриж» та блоку автопілота «БУ-72». ГСН-203Т пройшла вимір тих параметрів, які були прописані в спільній програмі випробувань і наразі можна сказати, що ця ГСН має всі ті характеристики, які були заявлені, а частина характеристик була суттєво перевищена.
Так, інфрачервона ГСН-203Т від компанії «Радіонікс» забезпечує дальність захоплення типової цілі на зустрічному курсі – до 30 км, навздогін – близько 90 км. Поле захоплення: 3,5×3,6°. Час підготовки до пуску — до 2 хвилин. Окрім значно покращеної дальності захоплення цілі, чутлива матриця, що є основою нової ГСН, дозволяє реалізовувати складні алгоритми «відстроювання» від перешкод, які може ставити ракеті противник, що суттєво збільшує ймовірність влучення у ціль ракетою.
Із початком повномасштабного вторгнення ракети Р-27 пішли в бій разом з їх носіями — українськими МіГ-29 та Су-27. Звісно, ситуація в повітрі тоді не сприяла комфортному застосуванню цих засобів ураження. Адже повітряний простір над Україною контролювався російськими літаками ДРЛО, а винищувачі ворога мали здатність бачити наші літаки на суттєво більшій відстані.
Тим не менш, цими ракетами неодноразово атакували літаки ворожих повітряні сили, що намагались прорватись в небо Києва та інших міст, ними було знищено кілька ворожих літаків. Також цими ракетами активно збивали і роблять це до сьогодні російські крилаті ракети під час масованих ударів по українській тепловій та енергетичній інфраструктурі.
Тому українські ракети, вироблені та модернізовані в Києві і сьогодні несуть важливу місію захисту мирного населення та території. Звісно, є вже більш сучасні та досконалі зразки — втім, поки що наші повітряні лицарі вміло застосовують і те, що ми вже маємо на озброєнні.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
