Чому фанати київського «Динамо» ворогували з фанатами одеського «Чорноморця»

15:50  |  09.03.2024
Чому фанати київського "Динамо" ворогували з фанатами одеського "Чорноморця"

Наразі в Україні триває фанатське перемир’я, яке встановилось ще з 2014 року. Зараз точно не до бійок футбольних фанатів та відповідної ворожнечі. Але колись протистояння одеситів та киян було, мабуть, одним з основних на території ще радянської України.

Матчі між обома командами до 1977 року

До 1965 року було особливо не до порівнянь. Провівши буквально пару сезонів у вищому футбольному товаристві ще до війни, Одеса повернулася до нього лише через двадцять років. І очні зустрічі «Чорноморця» з «Динамо», крім ранньої стадії Кубка, почалися тільки тепер.

У 60-ті ці відносини складалися для «моряків» ні хитко, ні хитро – у Києві вони стабільно програвали, вдома грали внічию. Лише одного разу трапилося навпаки. Воно, начебто, і зрозуміло: грали з неодноразовим чемпіоном країни. Поступалися з цілком пристойним рахунком, як правило — мінімальним. Лише 1966-го були великі 0:3 у Києві. Але рядовий учасник турніру чітко знав своє місце, потрапляючи до компанії фаворита.

Свою першу перемогу над «Динамо» «Чорноморець» відсвяткував 1970-го – 3:2. Але, загалом, радості було небагато: кияни того року в чемпіонаті фінішували лише сьомими, а одесити і зовсім «вилетіли». Повернувшись у «вишку» 1974-го, «Чорноморець» з ходу застрибнув на «бронзову» сходинку. Однак належну «данину» у три очки у двох матчах «Динамо» віддав (за перемогу тоді належало два очки).

Так чи інакше, а вже 1975-го «Чорноморець» починає зухвало. Команда Ахмеда Алескерова обіграла «Динамо» в Одесі – 1:0. Це було вже набагато серйозніше: тижнем раніше кияни виграли Кубок володарів кубків. Втім, можна списати цей результат на святкування.

У Києві господарі поля реваншувалися з тим самим рахунком. Пізніше вони стануть чемпіонами, візьмуть гору над «Баварією» у Суперкубку, а одесити ледь знову не «вилетять» до першої ліги. Наступного сезону цвіркун повернувся на свою шістку. «Чорноморець», який «устаканився» в середині турнірної таблиці, взяв очко в матчах з «Динамо». Так само було і за рік.

Рубікон ворожнечі

Увечері 21 серпня 1977 року, без оголошення війни, Київ почав «віроломно бомбити» Одесу, точніше — одеські ворота. Що це було: холодна відкладена помста, рідкісний кураж, чи наслідок надмірної розслабленості гостей – але м’ячі у їхні ворота залітали один за одним. У результаті було зафіксовано рекордну поразку в історії «Чорноморця» – 8:0.

До того в чемпіонатах СРСР панував стабільний «договорняк» між столичною командою і одеситами. Вдома динамівці завжди вигравали (як правило з мінімальною різницею), а в гостях — грали внічию. Тобто команда Лобановського завжди отримувала 3 очки за тодішньою системою (2 очки за перемогу, 1- за нічию).

Але в той день столична команда явно перестаралась. Що це було — невідомо і досі, але цей рекорд тримався потім доволі довго. Втім, радість від цієї перемоги тривала недовго. Член штабу одеситів Матвій Черкаський підійшов до Лобановського і сказав йому «Запомни: теперь с Черноморцем очки в Одессе так просто не возьмешь!».

Подальші події

З тих пір і почалася ворожнеча. Третій дзвінок, який запрошував глядачів на небачене досі дійство — футбольну «війну» Одеси з Києвом, пролунав навесні 1978 року. Свою третю перемогу з рахунком 2:1 «Чорноморець» здобув у матчі 1/8 фіналу Кубка СРСР.

Одесити, які ще не звикли до таких успіхів, із властивим їм гумором, списали результат на дату матчу – 1 квітня, і туман, що панував над стадіоном ЧМП. Тим паче, що у матчі-відповіді кияни їх знову розгромили – 4:0.

Але до хорошого звикаєш швидко, і лиха біда — початок. У тому ж році, у чемпіонаті «Чорноморець» та «Динамо» не забили один одному жодного гола у двох матчах. Зайшла коса на камінь, одесити дійсно «закусились». У наступні два роки суперники обмінювалися домашніми перемогами. Причому обидва рази по два голи на своєму полі забивали лише «моряки».

1981-го вони програли обидва матчі, забиваючи гол у кожному з них. Натомість наступного року відібрали у киян уже три очки з чотирьох. 9 червня «Чорноморець» здобув сенсаційну перемогу над майбутнім чемпіоном СРСР — київським «Динамо» (2:1). Шоб ви розуміли, як кажуть в Одесі, ці 9 очок за п’ятирічку, згадану вище, стали найкращим результатом серед усіх суперників київського «Динамо» у чемпіонаті СРСР.

Ще одна причина

Окремою строкою йшли постійні трансфери гравців «Чорноморця» до київської команди. Зробити проти цього одесити нічого не могли, тому залишалось лише бажати всього найкращого своїм гравцям. Звісно, самі футболісти проти цього зазвичай нічого не мали, адже отримували набагато кращі умови та перспективи.

Сам київський клуб і його керівництво (а також його високі вболівальники з числа партійного начальства) теж цілком обгрунтовано дивились на це як на підсилення свого колективу у боротьбі з одвічним ворогом і суперником в обличчі московських колективів, насамперед – «Спартака».

Але і одеситів теж можна зрозуміти. Регулярно їх команду послабляли, забираючи ключових гравців, при тому що тоді ніяких трансферів не існувало і клуб не отримував взамін нічого.

Фанати

Все вищеперераховане аж ніяк не сприяло гарним відносинам між вболівальниками двох клубів. Щоправда, фанатське угруповування в Києві з’явилось набагато раніше, ніж в Одесі. Київські фанати традиційно ворогували з москвичами, а от в самій Україні у них не було якихось проблемних стосунків, здебільшого була нейтральність або дружба (як з львів’янами, наприклад).

Але ось у 1987-му з’являються перші фанатські групи і в Одесі. І одразу виявилось, що там доволі негативно налаштовані до фанатів «Динамо». Вперше в Київ одесити завітали 19 березня 1988 року. Тоді до бійки справа не дійшла, адже фанати київського клубу очікували, що в гості до них завітають якісь біндюжники в ролі вболівальників, тому від бійки ухилились. А от в подальшому бійки траплялись неодноразово, зокрема і вже в часи незалежності України.

Традиція «переманювання» гравців збереглась і в часи чемпіонату України, а тому і приводи для ревнощів теж постійно знаходилися. Періодично бійки відбувались навіть в підземних переходах поблизу Хрещатику. Однак накал ненависті все ж поступово спадав. Старі образи забувались, з’являлись нові конфлікти. Тому вже до рубежу «нульових» та «десятих» років колишні протистояння вже не мали такого накалу. А згодом почалась війна на Сході і стало вже зовсім не до футболу.

Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм telegram ico, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: