Якщо італійське місто Рим побудоване на семи пагорбах, тоді на скількох височинах повстала українська столиця?
Вочевидь, їх кількість точно перевищує це щасливе число, проте точну цифру київських гір не підрахує навіть половина корінних жителів Києва, незважаючи на те, що кожна скеля столиці є невіддільною від історії міста, адже саме на цих горах в непростих природніх (повені, пожежі) та історичних умовах (навали ворогів) зароджувалися перші поселення, які з часом переросли у багатотисячні метаполіси.
Майже всі київські височини оповиті певними загадками та мають власні історії та особливості. Одні славляться своїми неймовірними мальовничими панорамами, інші покладами стародавніх скарбів, а треті і досі приваблюють відьом. Навіть їх назви викликають особливі питання, а іноді й зовсім заводять в глухий кут…
Щекавиця – одна з найбільш цікавих та загадкових височин Києва, яка і досі в підставах своїх пагорбів зберігає чимало таємниць і секретів з минулого. Названа Щекавиця на честь одного з братів-засновників Києва Щека, який колись саме на цьому місці князюював в своїй резиденції.
Втім, гора має й іншу назву – Олегівська. За однією з версій, саме тут гадюка «вкусила» віщого Олега і саме тут князя поховали: «І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою» (Повість минулих літ).
За даними дослідників, в основі пагорба археологи в різні часи знаходили чимало цікавих речей: поховання періоду 8-9 століть, стоянки і поселення часів палеоліту і навіть скарб римських монет. Серед більш пізніх знахідок – таємна печера самогонників, яку виявили в схилі під час будівництва житлового будинку.
У сьогоднішні дні, пагорб відомий як один з кращих оглядових майданчиків міста. З нього можна помилуватися видами на Поділ, Виноградар, Оболонь, Троєщину тощо. А ще саме Щекавиця стала тією горою, на якій у разі ймовірного ядерного удару, була б проведена оргія. «Оргія на Щекавиці — це український Burning Man», «Щекавиця — виживуть тільки коханці» — писали вигадники в соцмережах.
Читайте також: Оргія на Щекавиці та черги в «Сільпо»: як кияни готуються до ядерного удару
Старокиївський пагорб – історична колиска Києва, справжнє серце української столиці. Згідно з легендами, саме тут правив князь Кий, який і облаштував тут древнє місто з якого і почалося існування Київської Русі. Підтвердженням цієї тези є встановлений на горі камінь, на якому написано: «Откуда єсть пошла руська земля».
У язичницькі часи, Старокиївська гора була місцем, де представники неавраамічної релігії поклонялися і задобрювали богів. Дерев’яні ідоли були покриті позолотою, але після прийняття князем Володимиром християнської віри їх скинули в Дніпро.
А ще на Старокиївському пагорбі росте давня липа. Вона, за повір’ями, виконує бажання. Якщо вірити легендам, посадив дерево митрополит Петро Могила, так що йому вже близько 400 років!
Андріївська гора – київська височина, яка розташована на правому березі Дніпра. Згідно з легендою, саме на цей пагорб прийшов апостол Андрій Первозванний, поставив на ньому хрест і сказав: «Видите ли горы сия? Яко на сих горах возсияет благодать Божия, имать град великий быти и церкви многи Бог въздвигнути имать». Таким чином, він провістив майбутню велич Києва.
У язичницькі часи тут було одне з місць поклоніння Перуну з святилищем і кам’яним жертовником. З приходом в місто християнства гора зберегла своє сакральне значення: в 11 столітті тут звели Андріївський, або Янчин жіночий монастир. А у 1749 році на горі почалось будівництво одного з символів Києва – Андріївської церкви.
Однією з народних назв гори ще з часів Русі є «Уздихальниця». Походження має дві версії: романтичну та побутову. Згідно з першою, за княжих часів напроти пагорбу були розташовані двори ратників, жінки яких з сумом чекали своїх коханих. Друга версія більш прозаїчна: піднімаючись по крутому схилу, подорожні зітхали.
Читайте також: Андріївська церква: міфи і реальність
Наступний пагорб, можливо, ще більше оповитий легендами та містикою. У гори чимало історичних імен: Хоривиця, Киселівка, Замкова, Флорівська, Лиса. За переказами, саме тут оселився один із засновників Києва князь Хорив.
Після чергової навали, в 70-80-х роках XIV століття на схилах Хоривиці тогочасними господарями Києва литовцями був побудований місткий замок, тому за горою закріпилася одноіменна назва «Замкова». Альтернативна назва – «Киселівка» пов’язана з іменем київського воєводи Адама Киселя, у власності якого гора у певний період часу теж перебувала.
Після визвольного повстання Хмельницького пагорб перейшов у власність найстарішого київського жіночого монастиря – Флорівського. На горі розмістили кладовище, де ховали черниць і городян з монастиря.
Але навіть це не врятувало гору від поганої слави. Сьогодні Замкова вважається сатанинським місцем, а місцеві мешканці навіть прозвали пагорб «Лисою горою» та надали йому неофіційний статус головного пункту проведення відьомських шабашів.
Читайте також: Лысая гора и памятник Григорию Сковороде: где любят проводить время киевские неформалы
Лиса гора безапеляційно найтаємничіше та наймістичніше місце Києва. Про нього ходить чимало легенд, а археологи і досі знаходять там давні сліди історії.
Назва пагорба «лиса» повязана з тим, що у давнину на цій місцевості нічого не росло. Причиною цьому було те, що наші прадіди-язичники вирубували на височині всю рослинність, щоб мати змогу проводити там обряди.
Містична історія гори розпочалася у 1240 році. Ховаючись в давніх печерах пагорбу від монголо-татарського нашестя тут загинули сотні городян. Захопивши місто, хан Батий наказав завалити входи в підземелля, і люди опинилися похованими під завалами живцем.
За часів Петра І, на горі був побудований Лисогірський форт. Він був обладнаний підземними резервуарами, в яких зберігалася вода з Дніпра. За планом, при наступі ворогів, випущена вода мала вбити обидві ворогуючі сторони. А для того, щоб будівельники не обмовилися про це, їх втопили в тих же колодязях.
Переоповідають, що пізніше солдати не раз чули в навколишній місцевості лякаючі звуки, бачили химери та галюцинації. А хтось навіть божеволів від того, що там відбувалося. На початку 20-го століття на горі було місце страти політичних злочинців, яких ховали тут же.
Сьогодні гора вже давно не «лиса», її перетворили в напівдикий парк, облашовали паркову зону. Але чи стало це місце зоною відпочинку? Точно ні. Багато киян до сих пір вважають за краще обходити височину стороною – і на те є явні причини.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
