Окрім розрухи і нещастя, російські загарбники принесли разом з собою недолугі та нікому не потрібні послання. Це символи, гасла, цитати, написи-виправдання, які залишилися на тимчасово окупованих українських територіях. Їх не сплутати ні з чим, бо саме в тих словах криється жорстка і безпідставна природа російської агресії, їх ненависть та злість до всього українського.
Уперше російські надписи, залишені по собі російськими окупантами, ми побачили на деокупованих територіях Київщини. Особливо багато було так званих символів «спецоперації».
Літерами «Z» і «V» російські загарбники маркували практично все: військову техніку, транспорт, будівлі, паркани тощо. Незважаючи на те, що практично на кожному звйнятому ними будинку були виведені ці латинські літери, їх достеменне значення не відоме навіть самим росіянам.
Хтось вказує на територіальну приналежність техніки до певного військового округу («Z» — Західний, «V» — Східний (рос. Восток), деякі пояснюють ці літери так: «Z» — «За победу», «V» — «Сила в правде», інші порівнюють знаки з нацистськими знаками.
Журналісти країни-агресорки про свою символіку пишуть так: «Організатори акцій і нібито стихійних флешмобів у регіонах, яким доручили зобразити загальну народну підтримку вторгнення, не розуміють, що вона означає».
Читайте також: Урок історії для путіна: трагічний кінець диктаторів
Частою практикою у військовій справі є маркування певних зон, які солдати займають під час виконання своїх бойових завдань. Але у випадку росіян, навіть таке поширене «правило» заграло новини відтінками, адже окупанти не просто позначали територію, вони її повністю переозначували.
За місяці окупації російські загарбники тільки те й робили, що мітили та переназивали «свою» територію. До прикладу, чийсь будинок ставав штабом, школа — казармою, відділення пошти перетворювалося на морг, а поліцейська камера стала катівлею з красномовною назвою «Лучше скажи мало, но хорошо».
Ми часто чули від російських загарбників про те, що вони нібито не знали куди їдуть, що їх відправляли на навчання і, що в Україні вони опинилися зовсім випадково. Тоді як пояснити наступні цитати, які російські військові (ймовірно вагнерівці) залишили на стінах українських будівель?
Хіба людина, яка проти війни напише на дверцятах полиці в організованій кімнаті для допитів фразу: «Мы на руинах павших городов воскреснем, и в книгу мертвых впишем ваши имена!»?
Або ж залишить вже в іншому місці цитату з третьосортного російського фентезі Олени Петрової «Прокляте везіння»: «Да захлебнется кровью тот, кто усомнится в нашем миролюбии. Ибо милосердие наше будет беспощадным!»?
Очевидно, що подібного роду написи це спроба показати своє домінування, спосіб залякування, насадження страху, яким наповнений сам окупант.
Читайте також: «Не народ, а скотина, хам, дикая орда душегубов и злодеев»: ворожі цитати російських класиків про росію і її народ
Дуже часто російські загарбники полюбляють утотожнювати себе з визволителями і порівнювати російсько-українську війну з Другою світовою. Окупанти досі вірять, що боряться з фашистами та продовжують «подвиг радянських солдат».
Написи на перших звільнених від окупації територіях слугують тільки підтвердженням даної думки. Символи часів СРСР, роки «Вітчизняної війни», заклики того ж періоду — навіть вже не поодинокі знахідки на звільненій українській території.
Але ще більше на стінах будівель можна зустріти відлуння голосів сучасної пропаганди. В Бучі окупант через напис запитує: «Украина! Зачем вам НАТО?», а на тій же Київщині, тільки вже в Бородянці інший військовий уявляє себе захисником і пише: «Украина братский Народ России и мы защитим её от фашизма и от бандеровской сволочи».
На превеликий жаль, відсутність здорового глузду та повністю промитий мозок пропагандою не дозволяють йому зрозуміти, що захищати Україну треба від нього і таких самих рашистів, як він.
Якщо прочитати деякі залишені росіянами написи, то може скластися уява, що не всі російські військові погані. Іноді вони вибачаються, намагаються переконати, що не мали виходу і що війна це не їх свідомий вибір. Проте, чи є ці перепрошення правдивими та щирими, особливо на фоні руїн та смертей?
У Катюжанці, що на Київщині, російські злочинці, коли втікали, залишили українським дітям напис на шкільній дошці. Вони вибачились за безлад, цинічно побажали не повторювати помилок своїх старших, обирати мирні професії і жити в мирі з російськими братами. Тоді як ці ж брати розстріляли цивільних містян прямо біля цієї школи, а самий заклад розграбовали.
Сьогодні звільнені від російських окупантів території поступово оговтуються, а на тілі деокупованих міст та сіл загоюються викарбувані терористами надписи-шрами. Якійсь з них вже стерті, якісь замальовані, а деякі здавалося б на перший погляд навіть забуті.
Але варто тільки поглибше копнути в своїй підсвідомості і ти розумієш, що найважче цей бруд змивається з власної пам’яті, особливо в тих, хто знайшов подібне у своїх оселях.
Віримо, що скоро на всій нашій території не залишиться жодного слова, які зафіксували російські солдати на українських стінах, а якщо й залишиться, то лише в якості зафіксованого доказу проти них на трибуналі.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
