До захоплених в полон українських військових росіяни відносяться, м’яко кажучи, негуманно. Українців бʼють, катують, ґвалтують, морять голодом тощо. Натомість в нашої держави до захоплених в полон російських загарбників, які прийшли сюди вбивати, протилежний підхід.
Окупантів, відповідно до вимог міжнародної Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими, якісно харчують, лікують, організовують для них дозвілля та навіть дозволяють телефонувати рідним. Більше того, в розпорядженні бранців є власний магазин, пекарня та навіть барбершоп.
В табір для полонених військових привозять групками з різних фронтових напрямків. Після прибуття в розташування установи, кожен новоприбулець проходить первинний медичний огляд, під час якого у нього перевіряють наявність поранень та загальний фізичний стан.
Людей з ознаками захворювань та поранень одразу поміщають в стаціонар. Під час перевірки спеціалістами на час перебування в таборі у бранців вилучають військову форму, взамін якій видають спеціальну робу, взуття та необхідні предмети особистої гігієни.
Одяг військовослужбовців країни агресора ретельно дезинфікують та відправляють на зберігання у підписаний ініціалами господаря мішок. До процедури обміну та повернення своєму власнику він знаходитиметься в окремо виділеному на це приміщенні.
Після огляду полонений відправляється на двотижневий карантин, який необхідний для виявлення можливих інфекційних захворювань та оцінки психологічного стану полонених, зокрема виявлення схильності до суїциду.
За словами речника координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петра Яценка: «Це стандартна процедура для всіх, щоб не завозили інфекцій. За цей час вивчають психологічний портрет полонених. Якщо є ті, хто схильний до суїциду, з ними працюють окремо».
Після завершення 14-денних обмежень, полонених переводять у спеціальні багатомісні житлові блоки без решіток на вікнах. У кожного бранця є власне ліжко та тумбочка. Табір не функціонує як в’язниця, а радше схожий на якусь військову казарму.
Читайте також: Російсько-українська війна або зло, яке програє добру: прорахунки агресора та переваги українців
Життя військовополонених у таборі ретельно організоване за чітким розкладом. День для них розпочинається з підйому о 6:00 ранку і завершують його відбоєм о 22:00. Велика увага приділяється безперервному сну, який, за іронією долі, часто переривається через нічні ракетні атаки з боку їх співвітчизників.
З міркувань безпеки, коли на території місцеперебування бранців лунає повітряна тривога, вони негайно збираються та евакуюються до бомбосховища. Загалом, за словами Яценка, «режим військовополонених нагадує табір відпочинку в Радянському Союзі. Вони сплять, потім їдять, потім ідуть на заняття чи роботу».
До речі, харчуються вони неабияк. Відповідно до встановлених стандартів, для окупантів передбачається триразове гаряче харчування, що включає в себе різноманітні продукти, такі як м’ясо, риба, різні види круп, макарони, картопля, навіть свіжовипечений хліб, який полонені, як і всі інші продукти, готують для себе самі.
Для контролю ваги окупанти навіть проходять регулярне зважування, а за їхнім загальним станом здоров’я стежать медичні працівники, серед яких є терапевти, хірурги, психіатри та санітари. У таборі обладнаний стоматологічний кабінет, рентгенівська кімната та процедурні кабінети для надання медичної допомоги.
Різниця між будніми та вихідними днями для військовополонених нічим не відрізняється від звичайних працюючих людей. В робочі дні бранцям, як і решті людям, необхідно працювати. В таборі окупанти зайняті по-різному: хтось клеїть пакети для сувенірної продукції, хтось плете садові меблі тощо.
До речі, останнім заняттям можуть займатися далеко не всі. За словами Яценка, працювати над таким завданням можуть люди «у яких дуже розвинена моторика». Відповідно до Женевської конвенції, за роботу полоненим платять гроші. Це за різними даними, приблизно від 10-ти до 40-ка гривень на день.
До того ж, бранці можуть отримати додаткові кошти. Вони мають спеціальні рахунки, тому їх рідні можуть підтримати їх додатковими «монетами». Зароблені гроші військовополонені переважно витрачають в крамниці, влаштованій на території табору. Там вони купують для себе каву, чай, цигарки, солодощі, шкарпетки, спідню білизну тощо.
У вихідний день — неділю, а також у вільний час, окупанти мають можливість прогулятись територією табору, пограти в різні ігри: шашки, шахи, нарди, подивитись телевізор у кімнаті відпочинку, почитати книги (україномовні), помолитися тощо.
Яценко підкреслює: «Є вільний час щодня й у неділю. Вони можуть, коли тепло, грати у футбол, займатися спортом. На відміну від наших військовополонених, яких навіть гуляти не виводять або виводять на дуже короткий час».
Окрім цього, полонені завжди мають доступ до водних процедур (на території є гаряча вода з окремими душовими зонами) та мають можливість скористатися послугами барбершопа (стриже один з військовополонених).
Російські полонені навіть можуть отримувати листи та посилки від своїх родичів та телефонувати їм. Хоча, в переважній більшості, родинам на своїх «воїнів», м’яко кажучи, наплювати. За час існування табору, ніхто з їх сімей навіть не намагався відвідати «денацифікаторів», попри існування для цього спеціальних програм.
Читайте також: Війна в днях — 50 знімків української боротьби за свободу
Український журналіст та активіст Володимир Золкін, який на своєму ютуб каналі бере інтерв’ю у російських військовополонених вважає, що російським окупантам в Україні створили настільки хороші умови, що це стало заважати обмінам.
Інколи росіяни навіть не хочуть повертатися до себе додому, адже у багатьох із них там набагато гірші умови проживання ніж у полоні. «Росіяни в таборі для полонених кріпчик вирощують, щоб приправити картопельку, щоб вона як, знаєте, домашня», – приголомшив інформацією блогер.
На його думку, Україні можна було б «урізати пайку, а не зробити її якнайкращою». Блогер переконаний, що окупанти все одно не розуміють цієї доброти і сприймають її як слабкість. «Тут списую на наш менталітет, ми якісь надто вже добрі люди. Воно ж не розуміє доброти. Воно сприймає будь-яку доброту як слабкість».
До того ж, на його думку, умови, які організували для окупантів в Україні, зокрема дзвінки в Росію, негативно впливають на процедуру обміну. До прикладу, одним з таких наслідків є те, що поспілкувавшись з своїми «воїнами», родичі з Росії не кваплять свою владу з обміном, бо знають, що їхнім близьким в Україні нічого не загрожує.
Стосовно дзвінків Золкін наголосив, що вони не передбачені Женевською конвенцією і є по суті ініціативою України. Водночас, Росія зі свого боку не давала змоги полоненим українцям телефонувати додому. Вони «навіть інформації до пуття не дають, хто в них у полоні, а хто ні. Наші люди роками шукають своїх рідних і не можуть зрозуміти де вони».
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
