Урок історії для путіна: трагічний кінець диктаторів

Уроки історії вчать, що життя диктаторів дуже рідко закінчується мирно. І навіть ті лідери, які померли природнім шляхом, в останні свої дні страждали від самотності чи параної.

Смерть тирана — це завжди переломний момент. Не дарма ж і ми, українці, з нетерпінням очікуємо подібних новин з Кремля і активно стежимо за станом здоров’я російського лідера.

А він нехай уважно дослідить дане питання, тому що життєвий шлях диктаторів, які розпочинали загарбницькі війни, був особливо сумним.

Адольф Гітлер

Однією з найбільш знакових смертей ХХ століття стало самогубство Адольфа Гітлера, тому що його суїцид надломив опір армії Рейху і став причиною відносно швидкої капітуляції його армії.

30 квітня 1945 року, немов загнений в пастку щур, фюрер нацистської Німеччини наклав на себе руки. Він застрелився із вогнепальної зброї у своєму бункері в Берліні. Його дружина, Єва Браун, також скоїла самогубство, прийнявши ціанистий калій.

Того ж дня, згідно з раніше залишеною інструкцією Гітлера, їх тіла винесли сходами через запасний вихід бункера, облили бензином і підпалили в саду.

Беніто Муссоліні

Кінець життя вождя фашистської Італії був страшний і повчальний. Помер Беніто Муссоліні 28 квітня 1945 року у маленькому італійському містечку Джуліно-ді-Медзегра.

Коли надії на контрнаступ Вермахта вже не було, соратник Гітлера вирішив тікати. Саме при спробі перетнути кордон втікача схопили партизани, які впізнали ще донедавна батька італійської нації, переодягненого в німецьку форму.

28 квітня 1945 року Муссоліні і його кохана були розстріляні, але екзекуція цим не закінчилася. Далі їх тіла привезли до Мілана, де виставили на огляд публіки, підвісивши ногами нагору на площі П’яцца Лорето.

За 6 років Другої світової війни народу стали звичні подібні сцени, тому тіло мертвого тирана стало справжнім видовищем для міланців та гостей міста.

Після того, як мотузки на шибениці обрізали, кожен бажаючий міг підійти, плюнути і проклясти тіло недавнього лідера фашистської Італії.

Йосиф Сталін

Про те, як і чому помер Сталін, історики сперечаються і понині. Одні вважають, що правитель СРСР помер своєю смертю, інші запевняють, що він став жертвою змов своїх соратників.

Навіть якщо вірити офіційній версії смерті радянського вождя, то навряд чи він хотів собі такої смерті. 1 березня 1953 року його знайшли на підлозі, в калюжі власної сечі.

У його мозку розірвалася кров’яна судина, але ніхто не наважився потривожити його у спальні. Медична допомога теж затримувалася, бо оточення вождя боялося зробити хибний дзвінок. 5 березня 1953 року Сталін помер.

Рафаель Трухільйо

Домініканському народу випала непроста доля. Впродовж 30 років люди зносили режим одного з найжорстокіших диктаторів Латинської Америки.

Його влада була побудована на терорі, пропаганді та свавіллі. Всі, хто наважувався чинити опір його диктатурі активно знищувався.

Існує переказ, що якось Трухільйо наказав викрасти у Нью-Йорку американського професора, який написав книжку про ситуацію у Домінікані. Чоловіка за наказом згодували акулам у відкритому морі.

З часом культ його особи набув просто небувалих масштабів. Дітей у школі вчили називати його «наш Тато Трухільйо». Головними гаслами Домінікани в середині ХХ століття були: «Бог – на небі, Трухільо – на землі».

30 травня 1961 року у віці 70 років Рафаель Трухільйо був застрелений у власному автомобілі.

Франсіско Масіас Нгема

Франсіско Масіас Нгема — один з найбільш одіозних африканських диктаторів, який перебував при владі з 12 жовтня 1968 до 3 серпня 1979 року.

До кінця його правління населення скоротилося з 300 тисяч до 100, тобто на 66%. Економіка занепала, а політичний устрій досяг, ні не піку, а колапсу.

У країні скінчилося все, включаючи продовольство та енергію. Населення голодувало, електростанції не працювали. Держава остаточно поринала у темряву.

Але крах відбувався не лише в країні, а й у голові колишнього лідера. Наприкінці 1970-х років Масіас Нгема почав виявляти явні ознаки слабоумства: йому часто ввижалися мертві колеги, він став гірше чути і часто кричав, розмовляючи сам з собою.

Бажаючи покласти край всьому свавіллю, племінник диктатора Теодор Обіанг Нгема Мбасого очолив переворот. 3 серпня 1979 військові захопили віллу очільника, але Нгеме вдалося втекти.

Виявили його лише за кілька днів серед джунглів. Кинутий усіма президент, не розумів, де він, і не знав, куди тікати. В руках у нього були дві валізи з валютою – все, що залишилося від державної скарбниці.

Після вагань, чи віддати його під суд чи відправити до лікарні, було вирішено провести суд. Масіас Нгеме був визнаний винним у 500 вбивствах та засуджений до розстрілу.

Так як населення Екваторіальної Гвінеї вірило, що він є чаклуном і має надприродні сили, жоден із солдатів не погодився взяти участь у розстрілі.

Для страти довелося спеціально викликати взвод марокканських солдатів. Разом із п’ятьма сподвижниками Франсіско Масіас Нгема був розстріляний 29 вересня 1979 року.

Ніколає Чаушеску

24-річний період перебування Чаушеску при владі завершився його стратою. Румунський диктатор був розстріляний (разом з дружиною Єленою Чаушеску) за вироком військового трибуналу.

Прокурор Джику Попа звинуватив політика у «геноциді, що спричинив 60 тисяч людських жертв; підриві державної влади; організації вибухів у містах; підриві національної економіки; спробі втечі з країни з використанням коштів, які зберігалися в іноземних банках тощо».

Вирок було виконано негайно за прискореною правовою процедурою. Відеозапис страти транслювався у багатьох країнах світу.

Саддам Хусейн

Колишній президент Іраку Саддам Хусейн перебував при владі цілих 24 роки. І цей час його режим погубив чимало людських життів.

Наприклад, у 1988 році під час газової атаки в курдському місті Халабджа було вбито 5000 людей, а під час ірано-іракської війни з 1980 по 1988 рік загинуло близько 300 000 людей.

За всі злодіяння, Саддама Хусейна стратили 30 грудня перед світанком о 6-й годині ранку. Вирок був виконаний за лічені хвилини перед настанням одного з головних мусульманських свят жертвопринесення.

Слободан Мілошевич

Режим «останнього диктатора Європи», на руках якого була кров мільйонів албанців та сербів, був повалений у 2000 році.

8 червня 2001 року колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича передано Гаазькому Міжнародному трибуналу по колишній Югославії (МТКЮ) і переведено у в’язницю ООН у Гаазі.

Його судили 5 років, але остаточного вироку він так і не дочекався. 11 березня 2006 року диктатора знайшли мертвим у своїй камері у в’язниці Гаазького трибуналу. Помер диктатор від серцевого нападу.

Сербське суспільство і понині намагається забути про існування свого екс-лідера. Про біографію Мілошевича не пишуть книг, а його ім’ям не називають вулиці чи бульвари.

Муаммар Каддафі

Лівійський диктатор Муаммар Каддафі одноосібно керував своєю країною понад 40 років (з 1969-го по 2011 рік).

Спочатку його правління виглядало доволі оптимістичним. Саме він забезпечив населення державним житлом, розвинув системи охорони здоров’я та освіти, зробив Лівію одну з найрозвинутіших за рівнем життя населення африканську країну.

Утім, те, що починалося як демократія та незалежність, завершилося диктатурою, яка нещадно знищувала своїх противників.

До того ж, його тінь нависла над багатьма міжнародними терактами. 5 квітня 1986 року було скоєно напад на американських солдатів у берлінській дискотеці La Belle. 21 грудня 1988 року над шотландським містечком Локербі внаслідок вибуху розбився американський літак Boeing-747.

27 червня 2011 року під час громадянської війни в Лівії Міжнародний суд, головний судовий орган ООН, видав санкцію на арешт Муаммара Каддафі. Обвинувачений колишній президент був у злочинах проти людяності.

20 жовтня 2011 року під час спроби втечі був застрелений і, за інформацією перехідного уряду країни, помер від поранень.