Окрім убогості «2-ої армії світу» повномасштабне вторгнення росії в Україну показало ще й справжнє лице світових авторитетів.
Папа Римський Франциск, який нібито щиро співчуває українцям та молиться за мир в нашій державі, жодного разу відкрито не сказав хто розв’язав цю кровопролитну війну.
Він відмовляється прямо назвати путіна злочинцем і хоче зустрітися з патріархом РПЦ кирилом, який благословляє збройну агресію.
Таке Ватикан вже проходив. Під час Другої світової війни Святий Престол займав схожу позицію. Католицька церква ніколи публічно не критикувала Гітлера, не засуджувала Голокост, та ще й допомагала нацистським злочинцям «щурячими стежками» втікати з Європи.
В квітні того ж року новоспечений понтифік заявив про своє бажання виступити медіатором між європейськими державами, які стояли на порозі великої війни.
Позиція Ватикану була приголомшливою. Святий престол пропонував задовільнити бажання нацистів. Папа навіть спробував натиснути на Польщу, щоб та поступилася своїм Данцигом та віддала місто Німеччині. Звісно ж, відповідь була негативною. Переговори зайшли в глухий кут.
Другий, ініційований Папою, раунд переговорів відбувся вже після того, як Німеччина захопила Польщу. Чоловік досі вірив, що нацистського очільника все ще можна зупинити і війна не пошириться далі.
11 березня 1940-го року Пій ХІІ приймав у себе в гостях німецького міністра закордонних справ Йоахіма фон Ріббентропа, який приїхав до папської резиденції під ватиканським та нацистським прапорами.
Поведінка нациста була дивовижна. Він відмовився преклонити коліно, як це було прийнято при підході до Папи Римського, натомість скинув руку в нацистському привітанні.
Саме у розмові з фон Ріббентропом Пій XII «висловив сподівання», що Німеччина задовільниться окупацією Польщі та припинить війну. Та через кілька місяців німецька армія почала стрімко просуватися на захід та підпорядковувати нові країни.
Таємні зустрічі Папи з посередником Гітлера фон Гессеном продовжувалися до весни 1941 року. Проте все було даремно.
Навіть коли з’явилася маленька надія на мирне врегулювання ситуації (представники німецької опозиції через Папу намагалися зв’язатися з британцями), понтифік не квапився у своїх діях.
Через нерішучість чоловіка всі сподівання на переговори танули. Згодом Ватикан заявив, що «не втручається в мирські справи і територіальні суперечки держав».
Читайте також: Ворота часу: 1939 як 2022 — Гітлер як Путін
Навіть вдома вибираючи обслуговуючий персонал Еудженіо Пачеллі віддавав перевагу німцям. Його прибиральниці, кухарі, економки, шофери були саме цієї нації. Навіть улюблена канарка носила ім’я Гребель.
У 1933 році від імені Ватикану чоловік підписав з Третім рейхом угоду. Її зміст зводився до одного: католицька церква отримувала певну свободу дій у країні, проте усі католицькі політичні організації були суворо під забороною. В такий спосіб нацистам вдалося позбутися ще одних опонентів на шляху до влади.
В 1942-му році в своєму Різдвяному зверненні понтифік побіжно згадав про «сотні тисяч людей, які без будь-якої провини, а іноді лише через свою національність чи расу були приречені на смерть або послідовне винищення».
З часом Ватикан виправдав такий «режим тиші» побоюваннями ще більшої тиранії зі сторони нацистів.
«Єдиний народ, Крим наш, росія-супердержава»: топ-10 міфів путінської країни
Цікавий факт: згідно зі згадками секретаря понтифіка, Пій ХІІ двічі здійснював над фюрером обряд з вигнання бісів (екзорцизм). Чоловік був переконаний, що «уособлюване фюрером абсолютне зло не може походити від людської природи».
Справа дійшла навіть до того, що у 1941-му році американський президент Франклін Делано Рузвельт попросив у понтифіка поради. Він запитав чи варто США допомагати СРСР, враховуючи таку його жорстку риторику.
Відповідь Ватикану була позитивною. Вони запевняли, що такі гострі слова направлені до комуністичної верхівки кремля і зовсім не стосуються радянського народу. До нього Пій ХІІ мав виключно «батьківські почуття».
Їх переховували в монастирях, надавали довідки про хрещення в католицизм. Під час депортації «синів Ізраїля» понтифік з протестами звертався до урядів Угорщини та Болгарії. А в часи окупації Риму, Папа Пій ХІІ дозволив втікачам жити в своїй резиденції.
Читайте також: «1984»: Океанія — СРСР — росія: пророцтва Орвелла про СРСР Сталіна та путінську росію
«Щурячими стежками» (маршрут втечі) злочинці через Альпи переправлялися до Італії, де перечікували в малопомітному монастирі, а далі вже морем втікали до Північної Америки.
Але допомога полягала не лише в наданні непримітного пристанища. Для втечі з Європи потрібний був документ переміщеної особи, який нацистам міг видати Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Зі своїм паспортом вони звернутися туди зі зрозумілих причин не могли, а от рекомендаційний лист від католицької церкви творив чудеса. Завдяки авторитету Ватикану отримати паспорт було достатньо просто.