Життя у метро, світломаскування, евакуація — сьогоднішнє воєнне життя українців неможливе без цих обов’язкових безпекових заходів. Проте ми не перша нація, яка зіткнулась з такими вимушеними мірами.
В роки Другої світової війни британцям доводилося переживати подібне. Англійці також мали проблеми з пальним, зіткнулися зі зростанням цін та подекуди сперечалися, хто з них більший патріот.
Проте незважаючи на всі труднощі, вони як і ми, згуртувалися та перемогли. Далі цікаві моменти з тилу Великої Британії в роки війни.
З 1-го вересня 1939-го року (перший день війни), на випадок німецьких авіанальотів в країні був запроваджений світломаскувальний режим. Обмеження були доволі жорсткими. Навіть запалений у темряві сірник міг потягнути за собою чималий штраф.
Спочатку подібна міра безпеки викликала хвилю суспільного невдоволення. До вимкнення електрики британці готовими не були. Блукаючи у темряві, чимало людей отримали різного роду травми. До того ж, у країні різко зросла кількість ДТП, додалися випадки грабежів, шахрайства, крадіжок тощо.
Читайте також: Урок історії для путіна: трагічний кінець диктаторів
Користування ними виглядало так: людина реєструвалася в найближчому до неї магазині, а влада відповідно до кількості зареєстрованих покупців виділяла відповідні найнеобхідніші продукти. Через такі вимушені міри розпочався дефіцит. На товари, які не входили до списку, різко зросли ціни.
Читайте також: Ворота часу: 1939 як 2022 — Гітлер як Путін
Восени 1940-го року вийшла брошура «Поради власникам тварин», в якій розповідали про «гуманне» вбивство, для якого навіть пропонували спеціальний пістолет.
З великих міст у більш безпечну глибинку переїжджали й урядові установи. До прикладу, один із банків з столиці переїхав на південь країни, у графство Гемпшир.
Але найголовнішими були люди. В перші 3 дні війни (1-3 вересня) з великих міст до сільських населених пунктів евакуювалося приблизно 1.5 мільйона людей.
Вагітні жінки, матері, люди з інвалідність — всі неймовірно важко переживали вимушений переїзд. Проте найтяжче було дітям. На вокзалах малечу з бірками на одязі та валізах буквально відривали від свої батьків.
Британці були невдоволені обмеженнями та не розуміли, чому у період, коли нічого не відбувається, вони вимушені носити з собою протигази, ховатися в бомбосховищах, обмежувати енергозбереження і взагалі відмовляти собі практично в усьому.
Наприклад, продавець газет Крістофер Томлін в своєму особистому щоденнику на початку війни писав, що йому нудно. А коли в квітні 1940-го року британські кораблі відтісняли від берегів Норвегії німецькі судна, то чоловік навіть зрадів. У записнику він написав: «Ура! Нарешті почалася справжня війна!»
Читайте також: Російсько-українська війна або зло, яке програє добру: прорахунки агресора та переваги українців
Ніч на 7 вересня 1940-го року все змінила — німецькі бомбардувальники атакували британську столицю, за якою послідувала серія інших повітряних нальотів.
Під ударом опинилися й такі міста як Ковентрі, Манчестер, Ліверпуль, Брайтон, Бристоль тощо. Атакуючи мирні міста, нацистський очільник хотів залякати й розколоти британське суспільство, але натомість він отримав зворотній результат.
Англійці були об’єднаними як ніколи. Вони разом розбирали завали, збирали метал, вступали до загонів цивільного захисту тощо.
Показово повели себе члени королівської сім’ї й уряд держави, які не залишили країну. Вони часто відвідували військових на полі бою, бували в лікарнях, заводах, верфі тощо.
З часом, британські історики назвуть Другу світову війну «народною» в напишуть, що «британці були найбільш мобілізовані з усіх основних воюючих сторін, і в Британії воєнного часу з’явилася велика і справжня одностайність, яка часто долала класові та інші барʼєри».
[…] Читайте також: Світломаскування, життя у метро, дефіцит палива: як бри… […]
[…] Читайте також: Світломаскування, життя у метро, дефіцит палива: як бри… […]