Наприкінці квітня 1986-го року людство було поставлено перед найбільшою ядерною катастрофою в історії. Вибух на Чорнобильській АЕС створив потужний радіаційний фон, який охопив не лише Україну, але й сусідні, і не тільки, для неї держави.
У цей час, коли, окрім радіації, повітря наповнювали ще й страх і невизначеність, вищими органами управління СРСР було прийнято рішення провести в Києві щорічну Першотравневу демонстрацію.
Фраза Горбачова до Володимира Щербицького «спробуй не провести, я тебе згною» стала вирішальною. Тоді, тисячі людей вийшли на радіоактивний Хрещатик — «на парад, який приймала смерть».
У СРСР щороку на початку останнього місяця весни святкували День міжнародної солідарності трудящих, який мав велике пропагандистське значення. Основним елементом цього заходу були масові демонстрації 1-го травня, в яких приймала участь велика кількість громадян, насамперед робітники, студенти та навіть діти.
Після масштабного вибуху на Чорнобильській атомній електростанції на порядку денному постало питання, а чи доцільно проводити традиційну демонстрацію в Україні. Дискусії та суперечки з цього приводу були незліченними і тривали до самого початку події.
Офіційна Москва безапеляційно підтримувала проведення святкових демонстрацій, тоді як, нібито, офіційний Київ був проти. Останній аргументував свою позицію тим, що Хрещатик це своєрідний яр, який знаходиться в низині, тому існує ризик, що радіація осідатиме саме там.
Але вочевидь тодішнього генерального секретаря ЦК КПРС Горбачова це питання не дуже сильно турбувало. Його більше хвилювала ймовірність поширення панічних настроїв, якщо традиційне щорічне свято скасують.
30 квітня о 18.00 на засіданні української компартії затвердили проведення демонстрації в Києві. На той момент радіаційний фон в місті був у межах норми, оскільки радіоактивна хмара рухалася в сторону Білорусі.
Проте пізнім вечором того ж самого дня, вже після ухваленого рішення, вітер змінив свій напрям і в Києві почав стрімко зростати радіаційний фон. У довідці управління КДБ УРСР писало:
«За даними республіканського управління з гідрометеорології та контролю природного середовища, переміщення повітряних мас з району аварії викликало підвищення природного фону випромінювання в м. Києві о 7 годині 1.05.1986 р. до 550–1200 мікрорентген на годину».
Незважаючи на це, демонстрацію все ж провели, але в обмеженому форматі: тривалість події та кількість її учасників скоротили. Взамін 4-5 тисячам громадян від кожного району міста участь у демонстрації взяли лише 2 тисячі осіб, а взамін звичним 5 годинам, святкування було 1 годину 20 хвилин.
1 травня 1986 року о 10:00 годині відбулася традиційна щорічна Першотравнева демонстрація, яка проходила вздовж вулиці Хрещатик та Майдан Незалежності (колись площа Жовтневої революції).
Того року місто без виключення було святково вбране. Київ прикрасили червоними прапорами та великими зображеннями лідерів пролетаріату — Маркса, Енгельса, Леніна. А плакати, які несли містяни були не що інакше як гасла-заклики продовжувати рух шляхом останнього.
Молодь в національних костюмах, таких як вишиванки, плахти відкрила процесію. Працівники передових київських заводів, таких як «Комуніст», «Більшовик», «Ленінська кузня» та інші, приєдналися до них на вулиці Червоноармійській.
В гарному настрої з лозунгами та прапорами вони продовжували свій шлях містом аж до Бессарабки, Хрещатика та площі Жовтневої революції. На почесних місцях трибун ветерани партії, учасники Другої світової війни, передовики виробництва, видатні представники культури та науки, тодішні державні діячі.
Читайте також: Низький рівень радіації, цілющі ікони та інші чудеса Чорнобильського Свято-Іллінського храму
Для містян та гостей міста, трибуна, де сиділо керівництво партії, виглядала традиційно, проте панічні настрої з якими прибували туди керманичі були зовсім незвичними.
Володимир Щербицький, Перший секретар Київського міського комітету Комуністичної партії України, непритаманно для нього запізнювався, через що керівництво партії сильно хвилювалося, адже починати демонстрацію без нього було неприпустимо.
Вже знаходячись на трибуні, Щербицький пошепки переказував розмову, яку він мав з Михайлом Горбачовим. Він розповідав, що повідомив Генеральному секретарю, що проводити паради є смертельно небезпечним, але отримав сувору відповідь: «спробуй не провести, я тебе згною».
Злякавшись подібних погроз, Щербицький все таки вивів киян на демонстрацію, включаючи свою родину, в тому числі його маленького онука Володимира.
Перший секретар ЦК КПУ також говорив голові виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів Валентину Згурському, що кожен повинен приходити на демонстрацію разом з усією сім’єю, щоб показати приклад і заспокоїти людей. Згурський був проти проведення святкувань, але все ж прийшов зі своїми синами та онуками.
На демонстрації була також присутня державна діячка Валентина Шевченко. Вона знала про потенційну небезпеку, проте пручатися керівництву не стала. На демонстрацію вона прийшла разом з сином і вагітною невісткою.
Незважаючи на те, що панічні настрої керівництва партії були не відчутними для містян, проте відсутність представників передової енергетичної галузі відразу кинулася в очі уважним киянам.
До того ж, ще однією відмінністю Першотравня 1986-го року стало те, що передовики виробництва не отримали свої очікувані квартири. В тому році житло було передане переселенцям з районів, які постраждали в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Для них було виділено 9000 квартир.
Тоді керівництво України вже було обізнане про рішення евакуювати людей з 10-кілометрової зони навколо аварії, а також про те, що мешканці міста Прип’ять ніколи не зможуть повернутися додому. Це стосувалося близько 53 тисяч осіб.
Читайте також: Режисер Роллан Сергієнко: людина, яка відкрила світу Чорнобиль
Ще перебуваючи на Першотравневій демонстрації люди, втомлені від спеки, почали скаржитися на сухість у роті. Причини подібних симптомів зовсім не були пов’язані зі звичною для весняного дня спекою. Справа була у невидимій, без запаху та смаку радіації.
Згідно з розсекреченими документами, після демонстрації багато людей звернулися до лікарень з ознаками променевої хвороби. Однак лікарі, які фіксували подібні скарги за наказом «згори» списували все на вегето-судинну дистонію.
Це свідчить про те, що на той момент органи влади не розголошували повну інформацію про радіаційну небезпеку, яка походила від аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, всі ті, хто брали участь у демонстрації, стали жертвами радіаційного впливу, навіть не підозрюючи про це.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] названо колишню вулицю Нову, яка з 2003 р. мала ім’я Щербицького. Ця вулиця проходить над парком Лазаря Глоби і не має […]
[…] […]