Чи можна сказати, що скрипка є сьогодні популярним музичним інструментом? Більшість молодих людей навряд чи погодиться із цим твердженням, вважаючи філармонійну залу не найкращим місцем для тусовки. Несправедливо, чи не так? Адже скрипка — королева оркестру. Інструмент, тембр якого порівнюють із тембром людського голосу не заслуговує на забуття.
Довести молодому поколінню, що скрипка не гірша за електрогітару вже не один рік намагається скрипаль Девід Гаррет. І йому це з успіхом вдається. Його концерти збирають аншлаги по всьому світу. В руках німецького скрипаля-віртуоза скрипка стає рок-зіркою, переспівуючи хіти “Metallika” “Nirvana” “Qween” та багатьох інших гуртів і виконавців.
Цей високий блондин зачаровує слухачів, а особливо слухачок не лише високою виконавською майстерністю, а й своєю яскравою неформальною зовнішністю. Ім’я Девіда Гаррета давно відоме киянам, адже його людська і творча доля переплетена з Україною.
Читайте також: Открытия-2020: новые заведения, которые появятся в Киеве в этом году
Девід Гаррет завжди зізнавався, що Київ займає особливе місце в його серці. Скрипаль з радістю відвідує місто з концертами, гуляє старими вулицями, бо тут народилась і тривалий час мешкала його бабуся по батьковій лінії. Музикант навіть пам’ятає, як вона в певних ситуаціях повторювала “ой Боже ж мой !” Але, на жаль, це єдині спогади. З Києва бабуся Девіда потрапила до Німеччини.
Батько скрипаля, Георг Бонгарц також в дитячі роки вчився грати на скрипці, але свою долю пов’язав з юриспруденцією і антикварним бізнесом (його цікавили старовинні струнні інструменти).
Мати — Дав Гаррет в молоді роки була успішною американською балериною. Мистецька родина стала тим сприятливим середовищем, де талант маленької дитини було вчасно розпізнано і вдало спрямовано.
Власне, першу скрипку батько Девіда купив не для нього, а для його старшого брата Александра. Нова братова ”іграшка” дуже зацікавила хлопця, і він у чотирирічному віці розпочав свою виконавську кар’єру. Батьки не шкодували ані зусиль, ані грошей щоб дати сину найкращу академічну музичну освіту, і це невдовзі почало приносити свої плоди.
Девід демонстрував надзвичайні здібності, вчився у найкращих викладачів, брав участь у престижних конкурсах і скрізь був першим. Талант хлопця, даний природою, стрімко розвивався під пильним наглядом суворого батька, який не давав сину байдикувати. До речі, авторитарне виховання розповсюджувалось на всіх дітей — і на старшого брата, і на молодшу сестру. Але найбільше “батьківської уваги” перепадало саме Девіду, адже з нього мала вирости справжня зірка. Саме в ньому Георг Бонгарц наполегливо намагався втілити власну нереалізовану мрію — стати відомим скрипалем.
Отже, майбутній віртуоз мав дуже насичений щоденний графік. Батьки перевели сина на індивідуальний план навчання, аби він якомога раціональніше використовував час. Девід опановував дисципліни загальноосвітньої програми вдома з кращими репетиторами і був абсолютно позбавлений спілкування з однолітками. За таких умов ніякої мови про “футбол з друзями” не могло бути — лише постійні уроки, репетиції, концерти, конкурси.
Перший сольний концерт музикант відіграв у 8 років. З того часу не тільки родичі, а й вчителі вже не сумнівались у тому, що вундеркінд досягне слави і успіху не тільки в рідній Німеччині, а й далеко за її межами. Коли хлопцю виповнилось 11 років федеральний президент ФРН Ріхард фон Вайцзеккер, високо оцінивши майстерність Девіда, запросив його з концертом до своєї резиденції і передав у довгострокове користування дуже цінну річ — скрипку Антоніо Страдіварі «San Lorenzo». Можемо лише уявити, наскільки втішений був його батько такою почесною пропозицією. Концертні агенції і студії звукозапису почали пропонувати вундеркінду вигідні контракти.
Не менше раділа і мати хлопця, тим більше, що її дівоче прізвище стало сценічним псевдонімом сина. Так Девід почав заробляти власні гроші, хоча розпоряджатися заробленим на власний розсуд не міг — все надходило до сімейного бюджету. Про таку батьківську несправедливість він тепер згадує з посмішкою.
Життя юного таланта вирувало. Він грав з визначними диригентами сучасності, їздив в турне і постійно спілкувався з дорослими, які були для нього безумовними авторитетами. Девід швидко подорослішав і перетворився з диво-дитини на серйозного музиканта і відповідального чоловіка, адже робота пов’язувала його зі слухачами, продюсерами, іншими виконавцями. У нього з’явились амбіції, які не дозволяли збавляти темп, який часами був просто шаленим.
Слід зауважити, що гра на скрипці — це в першу чергу важка фізична праця. Девід перевантажував себе, і невдовзі це призвело до проблем зі здоров’ям — у нього почала боліти спина. Це вперше сталося під час запису 24-х каприсів Паганіні, які вважаються технічно найскладнішими творами для скрипки. Музикант терпів біль і нікому не розповідав про свої проблеми. Ейфорія від успіху і беззаперечна відповідальність перед іншими переважала фізичні страждання.
На жаль, хвороба хребта і досі періодично нагадує про себе. Саме через неї Девід Гаррет скасував велику кількість концертів у Європі, зокрема і в Києві наприкінці 2017 року.
Читайте також: Покори столицу: 20 вещей, которые нужно сделать в Киеве
У 19 років доля звела музиканта з Україною, хоча й опосередковано. Юнак, бажаючи вирватись з-під жорсткої батьківської опіки, в буквальному сенсі втік до США. Він вступив до престижної Джульярдської школи мистецтв у Нью-Йорку і опинився в класі у вихідця з України, геніального скрипаля Іцхака Перельмана, батько якого народився в Тернополі. Девід нарешті відчув свободу, якої не мав від самого дитинства. В Америці він почав експериментувати із рок і поп-музикою і це, зрештою, визначило його подальший шлях.
Втеча сина за океан шокувала його батьків — вони не підтримували його вибір і позбавили матеріальної підтримки. Навчання в Джульярдській школі було небезкоштовним і Девіду, аби за нього платити, доводилося працювати, м’яко кажучи, не за фахом. Хлопець підробляв прибиральником — чистив туалети. Добре, що про це не знали мама з татом. Це був новий, не зовсім приємний, але корисний життєвий досвід.
Проте, головним чинником, який змінював світогляд музиканта, звичайно ж було спілкування з однолітками — модними, сучасними і “просунутими”. Вони слухали музику, яка відкрила Девіду новий невідомий раніше світ. Рок-музика вражала його не менше, ніж Моцарт чи Вівальді.
Америка радикально змінили імідж юнака. Маючи високий зріст і непогану статуру, він спробував себе у якості моделі, і це швидко принесло йому і гроші, і певну популярність. Так, охайний чемний хлопчик перетворився на довговолосого рокера з обкладинки модного глянцю.
Брюнет від народження, Девід Гаррет став яскравим блондином — мрією молодих дівчат. Але його привабливість визначалась не стільки зовнішністю, скільки вмінням зачаровувати всіх, хто чув його гру на скрипці. Незалежно від того, що виконував Девід — твори Баха чи композиції Фредді Мерк’юрі, слухачі були в захваті.
Шанувальники таланту Девіда Гаррета не бояться порівнювати його із славетним італійцем Нікколо Паганіні. Їхні долі подібні. У обидвох були суворі, навіть деспотичні батьки і саме завдяки цьому обидва скрипалі досягли неймовірних успіхів у виконавському мистецтві. Доречі, Гаррет народився рівно через 200 років після народження Паганіні — у жовтні 1980 року. Доволі цікавий збіг обставин.
Постать Паганіні є абсолютним еталоном для будь-якого скрипаля, і Гаррет не є виключенням. Тому, коли йому запропонували зіграти роль великого маестро в кіно, він одразу погодився. Під час роботи над фільмом музикант проявив не лише акторські, а й композиторські здібності. Цей досвід був новий для Девіда, проте йому все вдалося. Фільм під назвою “Скрипаль Диявола” вийшов на екрани у 2013 році. Арія “Lo ti penso amore” в аранжуванні Гаррета стала візитівкою кінострічки.
Сьогодні Девід Гаррет є найпопулярнішим скрипалем світу. Він збирає повні зали і стадіони, виконуючи різну музику: рок, джаз, поп у власній обробці. Але без класичних творів жоден виступ також не минає. Девід вважає своїм святим обов’язком знайомити людей, а особливо молодь із музикою, що відкрила перед ним світ прекрасного. Він завжди безмежно вдячний всім, хто приходить його слухати, а в Києві навіть намагається спілкуватися із глядачами українською.
Читайте також: Наша Опра Уинфри: шесть знаменитых телеведущих родом из Киева
Цього року концерт Девіда Гаррета відбудеться 1 жовтня у Київському Палаці спорту. У всіх меломанів є унікальний шанс почути і побачити мега-віртуоза і з захопленням вигукнути “браво”.
Катерина Шевчук
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
