Можливо, якби юний Георгій Кістяківський залишився в СРСР після Громадянської війни і його здібності були належним чином оцінені новою владою, маятник історії хитнувся б в іншу сторону.
Важко передбачити точний сценарій, але, ймовірно, події розвивалися б в іншому напрямі, а питання про те, кому першому дісталася б ядерна бомба, залишилося б відкритим.
18 листопада 1900 року на Київщині в родині інтелегентів народився один із творців американської атомної бомби — Георгій (Джордж) Богданович Кістяківський.
Олександр Кістяківський — його дід по батьківській лінії був професором права і відомим адвокатом, дядько Ігор — міністром внутрішніх справ в уряді гетьмана Павла Скоропадського, а батько Богдан — працював професором філософії.
За царських часів останній вважався політично неблагонадійним, про що Георгій часто згадував: «Мій тато, соціолог, виглядав, як «біла ворона», на межі століття. Його праці були присвячені проблемам людини, які були непопулярним предметом для занять у Російській імперії того часу. Ці питання просто нікого не цікавили».
В 1918-му році, майже одразу після завершення школи, Георгій Кістяківський став до лав Добровольчої армії, в складі якої два роки воював проти більшовиків. Згодом «червоні» заарештували юного «біляка» й кинули до в’язниці. Утім, хлопцю вдалося втекти.
Розуміючи, що на Батьківщині життя не буде, Кістяківський вирішив емігрувати. Спочатку він подався до Криму, а звідти попрямував до Туреччини, Сербії, а згодом і Німеччини, де за порадою та з матеріальною підтримкою свого дядька вступив до Берлінського університету.
Пройшовши за 3,5 роки весь навчальний курс, у віці 25-ти років молодий дослідник захистив докторську дисертацію з фізичної хімії. Проте невгамовному хлопцеві цього було мало, тому за рік молодий вчений дістався до США.
Спочатку він опинився в Принстонському університеті, де викладав хімію, а згодом чоловікові підкорився і Гарвард. Туди Георгія запросили працювати на одному з факультетів. У 1933-му вже повноцінно осівши в Штатах, Джордж (саме таке ім’я він вже мав) отримав американське громадянство.
Читайте також: «Буба Касторський»: життя та еміграція актора Бориса Січкіна
Тривалий час Джордж Кістяківський працював в Національному дослідницькому комітеті із питань оборони — органі, який займався найважливішим оборонним розробкам США.
Саме там він став провідним експертом із вибухових речовин, допоміг налагодити промислове виробництво гексогену та розробив незвичайну вибухівку.
Саме завдяки переліченим вище факторам, в жовтні 1943 року Джорджа Кістяківського запросили до Лос-Аламосу — міста, яке з 1943 по 1957 рік було закритим, через розробку в ньому Мангеттенського проєкту (кодова назва програми з розробки ядерної зброї у США). Очолював тодішній проєкт Роберт Оппенгеймер, вчений, якого називають батьком атомної бомби.
У липні 1945-го року американці провели перше на планеті випробування зброї масового ураження. Завершуючи проєкт, науковці зіткнулися з доленосними складнощами – як стиснути плутоній так, щоб він почав розпадатися і врешті-решт вибухнув.
Вирішити цю проблему допоміг Кістяківський, який розробив хімічний підривник для провокування детонації, що одразу отримав назву «курок» атомної бомби. «Я впевнений, що перед кінцем світу, останньої мілісекунди існування Землі, остання людина побачить те саме, що побачили зараз ми», – поділився враженнями Кістяківський після вибуху.
Після завершення проєкту «Мангеттен» Джордж Кістяківський повернувся до викладання у Гарвардському університеті, проте на правах консультанта продовжував допомагати Білому дому, зокрема у програмах балістичних ракет.
Переконавшись в професіоналізмі вченого, в 1959-му році тодішній американський президент Дуайт Ейзенхауер вирішив запросити чоловіка стати його спеціальним радником із питань науки.
Робота в адміністрації Ейзенхауера, а потім — Джона Кеннеді й Ліндона Джонсона повністю переконали Кістяківського в дурості та безперспективності атомної війни й гонки озброєнь між США та СРСР. Він докладав всі свої зусилля для невикористання зброї масового ураження та демілітаризації світу.
За пропозицією Кістяківського всі ядерні випробування, що перевищують рівень технології сейсмічного виявлення, мали бути заборонені. Ці положення ввійшли до Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 року.
Читайте також: Ігор Сікорський — випускник КПІ та легенда світової авіації
Весною 1960-го року президент США Дуайт Ензенхауер планував з офіційним візитом відвідати Радянський Союз. Георгій, будучи радником американського очільника, мав супроводжувати його під час поїздки.
Зустріч лідерів ретельно готувалася обома сторонами, проте приймаюча сторона була більш зацікавлена в демонстрації прекрасного життя у «великій державі».
У Москві прораховували кожний можливий крок американської делегації та розуміли, що, ймовірно, гості відвідають Київ, де на той момент проживав молодший брат фізика — біолог Олександр Кістяківський.
З метою продемонструвати гостям з-за океану, як радянська влада «турбується» про своїх вчених, Олександрові заздалегідь була надана трикімнатна квартира в центрі Києва.
Побачити брата і його нове житло Георгію так і не вдалося. 1-го травня того ж року незадовго до візиту високопоставлених осіб над містом Свердловськ був збитий американський розвідувальний літак. Розгорівся сильний скандал. Відносини між країнами різко погіршали, а про поїздку мова тоді навіть не йшла.
Георгій Кістяківський був тричі одружений: на шведці Хільдегарді Мебіус, німкені Ірмі Шулер, американці Елейн Махоні. Перший шлюб подарував вченому доньку Віру. Саме вона в майбутньому, попри надтаємність, відвідуватиме свого батька, коли той очолюватиме відділ вибухових речовин засекреченої лабораторії.
Перед тим як приєднатися до Мангеттенського проєкту, чоловік висунув організатором програми кілька умов. Одна з головних — дозволити його доньці приїжджати до нього в Лос-Аламос на літні канікули. Зазвичай секретна служба, що наглядала за дослідниками, це забороняла, але Кістяківському пішли на зустріч.
Літо 1944 і 1945 років Віра провела разом з батьком. Вони весело проводили вільний час: гуляли, катались на конях, розмовляли. Іноді чоловік, щоб вразити доньку, навіть вдався до порушень встановлених правил безпеки.
Якось за обіднім столом він вказав Вірі на одного зі своїх колег та розповів доньці, що це відомий данський фізик Нільс Бор. Робити подібний жест було категорично заборонено, адже Бор працював у Лос-Аламосі під псевдонімом.
Згодом Віра Кістяківська пішла батьковою стежкою ядерної фізики. У майбутньому дівчинка стане членкинею Американської асоціації сприяння розвитку науки, першою жінкою-професоркою фізичного факультету в Массачусетському технологічному інституті та Лабораторії ядерних наук.
Перебуваючи в еміграції та займаючи високі посади в адміністраціях американських президентів, Кістяківський неодноразово згадував про свою Батьківщину. Вчений часто розповідав про своє українське походження та про активну діяльність в рідних наукових товариствах.
Незважаючи на постійні наголошення чоловіка на країні свого народження, вчений упродовж усього свого життя уточнював свою національність.
Не виключенням стало і останнє для Кістяківського інтерв’ю, на якому вченому задали знайоме для нього питання:«Ви ж росіянин, вірно?» Безапеляційна відповідь дослідника не забарилася: «Ні, я українець. Це все одно, що сказати шотландці, що він англієць».
Помер Георгій Кістяківський 17 грудня 1982 року від раку легень. Його тіло було піддано кремації, а прах розвіяли поблизу його дачного будинку на березі Атлантичного океану.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте також: Радник президента США з Боярки, який допоміг Оппенгейм… […]