Залишаючись вірними своїм господарям, тварини віддавна виконують незвичайні ролі в різних сферах людського життя. Вони стають джерелом надії, втіхи та навіть символами та учасниками воєнних формувань.
До прикладу, чи знали ви, що собаки можуть відшуковувати поранених чи винюхувати вибухівку, ведмідь може допомагати з боєприпасами, а мавпочка сповіщати про наближення противника? Далі добірка розповідей про тварин-героїв воєн, вчинки яких зберігається в пам’яті і досі.
Патрон — це українська собака-винюхувач вибухівок породи джек-рассел-тер’єр, який став видатним під час російсько-української війни. Чотирилапий справжній талісман Служби України з надзвичайних ситуацій, а ще приклад відданості та мужності, який заслуговує поваги та визнання за свої заслуги.
Популярність Патрона швидко зросла після того, як співробітники ДСНС у березні 2022-го року опублікували його фото, де він був одягнутий у бронежилет. Фоловерам сподобався кмітливий гавкун. Вони навіть дали йому прізвисько «головнокомандувач розмінувальних операцій», адже собака відігравала та продовжує відігравати важливу роль у знешкодженні багатьох вибухонебезпечних предметів.
Хоча спочатку Патрон був придбаний як подарунок для сина сапера і мав брати участь лише у виставках породистих собак, він здобув набагато більшу славу завдяки своїм заслугам під час війни. Його статус «Пальмового пса» свідчить про його відвагу і відданість під час виконання важливих завдань.
Зараз Патрон продовжує свою місію в рятувальних операціях і далі отримує визнання за свою роботу. Він активно спілкується зі своїми шанувальниками через свій блог і сторінки в соціальних мережах. Крім того, він став героєм мультсеріалу, який був створений ДСНС для популяризації питань мінної безпеки та використання собак-винюхувачів у рятувальних операціях.
Читайте також: Козел Борис, кіт Шафа та провідниця Ніколь — як тварини допомагають людям у час війни
Самка павіана з іменем Джекі стала одним з найнезвичайніших учасників Першої світової війни. Вона приєдналася до 3-го Трансваальського полку 1-ї Південноафриканської піхотної бригади разом з своїм господарем Альбертом Марром у 1915 році.
Тварина проявляла вражаючі навички та здібності, що дозволяди їй виконувати різноманітні завдання на полі бою. Вона вміло марширувала поруч з військовими, віддавала їм честь, спритно пересувалася у траншеях і вчасно сповіщала про наближення противника.
В побутових питаннях, мавпочка самостійно користувалася столовими приборами та вміла мити посуд. До того ж, тварина мала свою власну форму з кашкетом та розпізнавальним знаком.
У Лівії, Джекі навіть надавала першу медичну допомогу своєму власнику. Вона зупинила йому кров, коли він був поранений в плече. А в битві при Пашендейлі у 1918 році, коли вони обоє потрапили під артобстріл, Джекі і там поводилася як справжній воїн і намагалася врятувати життя собі та господарю.
Незважаючи на поранення, вона продовжувала будувати укриття з уламків та каміння. Внаслідок цих подій, тварина втратила одну зі своїх кінцівок і отримала декілька тяжких поранень. На щастя, Джекі вдалося врятувати. Її було доставлено до військового госпіталю для лікування.
Після закінчення війни, Альберта та Джекі перевели до Великої Британії, де вони активно брали участь у благодійних акціях Червоного Хреста для збору коштів на допомогу пораненим та хворим солдатам. Завдяки їхній спільній праці, вдалося зібрати значну суму грошей.
У квітні 1919 року Альберт Марр разом зі своєю домашньою улюбленцею повернулися до свого рідного міста Преторії, де Джекі було удостоєно звання капрала. Вона отримала офіційні документи, які підтверджували її ранг. Їй навіть призначили військову пенсію.
До того ж, у якості визнання її служби та винагороду за отримані поранення, її форму прикрасили золотою нашивкою та трьома синіми шевронами, що відображали три роки військової служби. 3 1 липня 1920 року, на Параді миру в Преторії, Джекі отримала «Медаль за службу громадянам Преторії».
Півень Джек був відомим маскотом 2-го дивізіону військ зв’язку армії Австралії під час Першої світової війни. Уолтер Генрі Фаррелл, оператор зв’язку, знайшов птаха у Єгипті в 1916 році та прийняв його за свого помічника.
Півень Джек мав надзвичайно гострий слух і міг засигналізувати про наближення ворожої атаки, реагуючи на незвичайні звуки або незнайомих людей. Він також виявляв агресивність до можливих загроз, атакуючи непроханих гостей.
Цікаві здібності Джека зробили його цінним товаришем для військових, а сам він став популярним символом дивізіону. Подвиги птаха часто згадуються як приклад військової відваги та вірності.
Стаббі або сержант Стаббі — видатний військовий пес породи бультер’єр, який служив у складі 102-го піхотного полку 26-ї дивізії США під час Першої світової війни. Разом із своїм господарем Робертом Конроєм потрапив на військову службу до Франції у 1918 році, де проявив неймовірну відданість та вміння в бойових умовах.
Під час військових дій Стаббі проявив виняткові інстинкти та здібності. Він здатний був відчувати наближення атак противника раніше, ніж це робили люди, і вчасно попереджав про загрозу своїх бойових товаришів.
Крім того, він був натренований для пошуку поранених після боїв. Одного разу собака навіть виявила німецького шпигуна, що дозволило солдатам затримати його. Під час воєнних дій Стаббі був двічі поранений, але навіть після травм та реабілітації знову повертався на фронт.
Стаббі заробив собі численні нагороди та визнання за свою службу. Його удостоїли таких медалей, як «France Grande», «Багряне серце» та «Золота медаль гуманітарного товариства» США. Він також тричі відвідував Білий дім та зустрічався з такими президентами як Вудро Вільсон, Уоррен Гардінґ та Кальвін Кулідж.
Смерть Стаббі в квітні 1926-го року стала справжньою трагедією для всієї країни. Його відданість та внесок у військові дії залишили великий слід. У 2018 році вийшов повнометражний мультфільм під назвою «Сержант Стаббі: герой Америки».
Читайте також: Опромінення росіян на ЧАЕС, повноводна річка Ірпінь та бобри-союзники: як природа захистила Київ від окупації
Шер Амі був поштовим голубом, послугами якого користувався американський сигнальний корпус під час Першої світової війни. Протягом битви при Вердені у Франції у 1918 році птах доставив 12 важливих повідомлень, відіграючи важливу роль у комунікаціях між загонами.
Одне з найвідоміших досягнень Шер Амі відбулося у жовтні 1918 року. 77-а дивізія американської армії, відома як «Зниклий батальйон», була оточеною німецькими силами в тилу. Загони союзників розпочали артилерійський обстріл німецьких позицій, не знаючи про знаходження власних солдат в оточенні.
Голуб був відправлений із проханням зупинити артилерію, і він успішно доставив це повідомлення, незважаючи на те, що отримав серйозну рану в грудях і втратив одну з лап. Завдяки Шер Амі та його повідомленню 194 солдати були врятовані. Птах був нагороджений французькою медаллю «Croix de Guerre» за свою хоробрість та службу під час війни.
Історія голуба стала символом відваги та відданості тварин, що служать військовим. Досі Шер Амі залишається одним з найвідоміших поштових голубів в історії.
Ще одним цікавим учасником Другої світової війни став чотирилапий здоровань на ім’я Войтек. Він був придбаний у Ірані в 1942 році місцевими солдатами, які евакуювали цивільних, і став частиною 22-ї польської роти постачання артилерії II корпусу. Щоб перевезти Войтека на військовому транспорті, його офіційно призвали до армії.
Ведмідь Войтек пройшов службу в різних країнах, таких як Іран, Ірак, Сирія, Палестина, Єгипет та Італія. В умовах постійних переїздів, солдати побудували для нього спеціальний «будинок» з дерев’яної скрині, але він часто ночував у наметі разом зі своїми товаришами.
Войтек також насолоджувався поїздками на військових вантажівках і вмів виконувати різні команди, включаючи віддавання честі старшим та спортивну боротьбу. Однак найвідомішими досягненнями Войтека були його дії під час боїв.
Він допомагав розвантажувати ящики зі снарядами та передавав їх під час сутички для перезарядки. Один із солдатів навіть створив малюнок, на якому Войтек тримає боєприпас у лапах. Це зображення стало офіційною емблемою 22-ї роти.
Після закінчення війни, роту перевели до Шотландії, а Войтека поселили в Единбурзькому зоопарку. Він продовжував бути популярним серед солдатів та шанувальників, які часто відвідували чотирилапого.
Ведмедя також урочисто прийняли до місцевого польсько-шотландського товариства. Його часто згадували у газетах, музичних творах, фільмах та іграх. У світі встановлювалися пам’ятники на його честь, і навіть площа у Варшаві носить його ім’я.
Багато хто, ймовірно, чув таке повір’я, що у кішок дев’ять життів. Вочевидь, даний вислів не зовсім вигадка і заслуговує уваги, адже життя кота Оскара (відомий ще як «Непотоплюваний Сем» та «Кіт з Бісмарка») є яскравим підтвердженням цього твердження.
Пригоди тварини на воєнних суднах під час Другої світової війни стали справжніми легендами. Спочатку кіт належав до екіпажу німецького лінкора Bismarck, який був затоплений британськими силами 27 травня 1941 року. Більшість з членів екіпажу загинули, проте Оскару вдалося вижити.
Згодом він був переміщений на британського есмінця Cossack, але й там спокійне життя котові тільки снилося. Судно також було знищене, втім тваринці знову пошастило вижити. На кота чекало чергове переміщення. Чотирилапого перевели на британський авіаносець Ark Royal. У листопаді 1941 року і цей корабель потонув. Важко повірити, Оскар вижив втретє.
Після чергового потоплення було вирішено, що кіт заслуговує на спокійніше життя. Оскара перевели до будівлі генерал-губернаторства в Гібралтарі. Згодом його повернули до Великої Британії, де він провів решту свого життя в будинку для моряків.
Художниця Джорджина Шоу-Бейкер відобразила кота Оскара на картині, яка зараз зберігається в Національному морському музеї в Гринвічі, Лондон. Ця картина стала пам’яткою його виживання та пригод.
Пригодницьке життя кота Оскара вразила багатьох людей своєю неймовірною вдачею. Він став символом мужності і виживання під час війни і прославився як один із найвідоміших корабельних котів.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
