2-го серпня 1989-го року на Майдані Незалежності трапилась жахлива трагедія. Колони з балконом та накриттям над входом до будівлі Головпоштамту обвалились просто на голови тринадцятирьох людей, вижити з яких вдалося тільки двом.
Точний час обвалу споруди зафіксував годинник, що висів над входом у будівлю. Існувала легенда, що якщо стрілки цього часоміра зіткнуться — це колись розсердить бога неба. Обвалюючись, о 16.20, вони і дійсно розмістились одна на одній.
Майдан Незалежності завжди був і продовжує залишатися багатолюдним місцем. Тут часто прогулюються друзі, призначають побачення закохані, милуються архітектурою перехожі. Винятком не став і звичайний літній день середи 2-го серпня 1989-го року. На площі, як завжди, було велилюдно, хоча тоді певний коректив внесла погода: дощ змусив людей шукати схованку, зокрема, під навісом Головпоштамту.
На той момент, там тривали ремонтні роботи (демонтаж облицювальної плитки), тому вхід у будівлю частково був перекритий будівельними риштуваннями. Залишився лише вузький п’ятиметровий прохід, якого вистачило, щоб десятки людей зібралися під козирком поштампу перечекати негоду, не підозрюючи, що незабаром це місце стане небезпечним.
О 16:20 площа здригнулася від гучного звуку — раптово колони та козирок Головпоштамту обвалилися. Багатотонна конструкція миттєво впала на тих, хто шукав там укриття (будівельники пішли на обід, що стало для них порятунком). Загальна вага обвалених уламків сягнула 700 тонн, а під завалами опинилися тринадцятеро людей.
Свідки трагедії, які перебували всередині будівлі, розповідали, що спершу нібито нічого не віщувало біди, хоча, забігаючи наперед, ознаки деформації будівлі вже були видними. Все сталося раптово — вони почули страшний гуркіт, а потім побачили, як приміщення наповнилося пилом, а центральний вихід завалило уламками.
Першими на допомогу постраждалим прибігли небайдужі перехожі, які стали очевидцями трагічної події, а також десантники та воїни-афганці, які саме зібралися в центрі міста на святкування для ВДВ. Згодом до рятувальної операції приєдналися співробітники міліції та пожежники. Вони негайно почали розбирати завали, намагаючись витягнути людей, що потрапили під обвал.
Незабаром до місця події приїхали медики. Під керівництвом полковника міліції Володимира Шапошника рятувальна операція швидко набрала обертів, і вже через кілька годин після трагедії площа Майдану Незалежності, де сталася катастрофа, була заповнена людьми, які поспішали надати свою допомогу та дізнатися наявні подробиці події.
В результаті операції з-під уламків будівлі рятувальники витягли 13 осіб, з яких лише двом вдадося вижити (один із цих двох вцілілих втратив ободві нижні кінцівки). Серед жертв, окрім п’яти киян, були — троє мешканців Сахалінської області (включно з дванадцятирічним хлопчиком), двоє москвичів і один житель Старого Оскола.
Читайте також: Куреневская трагедия: как случился «Киевский апокалипсис»
Громадськість була обурена і активно слідкувала за перебігом розслідування трагедії. Однією з найбільш вірогідних причин обвалу будівлі називали ремонтні роботи. Плитка, яка була прикріплена до колон за допомогою цементного прошарку, складала єдину конструкцію та допомагала витримувати значне навантаження від портика.
Коли плитку демонтували, колони не змогли витримати велике навантаження. Разом з тим вважалося, що на аварійний стан будівлі могли вплинути підземні роботи, пов’язані з будівництвом під площею станції метро «Майдан Незалежності», що призвели до можливих зрушень ґрунту.
Хоча влада намагалася перекласти всю відповідальність на прорахунки будівельників, що будували поштамт ще за часів Сталіна, однак найбільш ймовірніше, обвал стався через порушення техніки безпеки під час виконання тодішніх ремонтних робіт. Очевидці зазначали, що суттєві деформації будівлі можна було помітити ще за день до інциденту.
Читайте також: Забава з феєрверками чи таємничий французький слід: причини однієї з найкатастрофічних пожеж в історії Києва
«Посилав телеграму додому. Написав, віддав, і пішов на вихід. Та раптом згадав, що дещо не так написав. Повернувся назад. І в цей момент — такий гуркіт, і головне, що пил, пил… прямо всередину. Хотів вибігти через центральний вихід, а там жах. Гора цегли, колони. Всіх людей, хто був у поштамті, виводили через другий поверх запасного виходу на інший бік. Так Бог мене зберіг», — розповів у коментарях до публікації BBC News Україна користувач Facebook Сергій Паничик, який у той момент був у приміщенні пошти.
«Запам’ятався десантник-афганець, який із травмованою ногою працював нарівні з усіма до другої години ночі. Міська рада висловила нам подяку та подарувала святкові листівки з фото Головпоштампу. Після трагедії їх вилучили з вільного продажу», — писав користувач Facebook Sergey Vladimirov, який разом із друзями-студентами допомагав розбирати завали.
«Їхала з хору додому. Йшов дощ і я, як і багато інших людей, стала під аркою в надії перечекати негоду. Але потім вирішила, що дощ не дуже сильний і можна спокійно дійти до 18 тролейбуса. За 10 хвилин до трагедії я вибігла з-під будівлі», — розповідала Natalia Vondroushova, яка в той час була ще дитиною.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
