Удари ракет та бомб, які російські орки завдають по цивільному населенню та інфраструктурі України, по-особливому актуалізують проблему створення безпольотної зони над нашою територією.
Дане питання неодноразово піднімалося та продовжує підніматися керівництвом держави, проте, на жаль, поки що безрезультатно. На офіційному рівні ми продовжуємо чути посилання на власні правила та тезу про «небажанням вступати у пряме військове протистояння з Росією».
Тож давайте спробуймо зрозуміти насамперед зміст самого поняття «no-fly zone», досвід їх впровадження та чому вкрай важливо «закрити» небо над Україною.
Для початку розпочнемо з визначення поняття. Безпольотна зона над певною територією означає силову заборону будь-яких польотів над нею, включно з військовими літаками та гелікоптерами.
Здебільшого, такий простір створюють над територіями країн, де відбуваються конфлікти, та насамперед стосуються авіації сторони, яка здійснює агресію.
Заборону для польотів хтось має ввести, гарантувати та реалізовувати, простішими словами — хтось має збивати ворожі літаки. Така опція забезпечуються іншими країнами (як правило, провідними державами світу).
Якщо введення «безпольотної зони» відбувається зі сторони НАТО, то Північноатлантичний Альянс автоматично засвідчує готовність своїх армій збивати ворожу авіацію.
Читайте также: Діти, які не виростуть після війни — про вбитих російськими окупантами
1. В 1991 році після війни в Перській затоці згідно з рішенням Сполучених Штатів Америки та її союзників по антиіракській коаліції, над територією Іраку були введені дві безпольотні зони.
Північна зона була впроваджена задля запобігання нападам з боку тодішнього правлячого режиму Іраку Саддама Хусейна на курдський народ. Південна зона слугувала захистом шиїтського населення країни. Подібна акція забезпечувалась бойовою авіацією США та союзних до них країн і тривала до 2003 року.
2. У 1992 році згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН № 781 в боснійському повітряному просторі була введена заборона на несанкціоновані польоти військових літаків. В ході операції «Sky Monitor», яка тривала до 1995 року. Сили НАТО відстежували повітряну обстановку без застосування сили.
3. В 2011 році, в межах військової інтервенції до Лівії за іншою постановою РБ ООН також була встановлена безпольотна зона. Це було пов’язано з початком силових дій проти опозиції правлячого режиму країни на чолі з Муаммаром Каддафі.
Резолюція передбачала припинення дій урядових військ із ураження цивільних об’єктах. Виконання акції забезпечувалось силами НАТО, які знищували як літаки, так і аеродроми військ тодішнього лідера Лівії.
Читайте также: Як це було: Київ в окупації
В запереченні можливості створення «no-fly zone» над Україною офіційні особи НАТО посилаються на власні правила, а також на ризик прямого війського зіткнення з Росією. Але як ми бачимо з вищевикладеної інформації то правила вже порушувалися.
Окрім цього, давайте згадаємо Чикагську промову 73-го прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера, де він ставить під сумнів одним із базових принципів міжнародного права, а саме невтручання у внутрішні справи держави. До речі, цитата яскраво перегукується із теперішньою агресією Росії проти України :
«One of the reasons why it is now so important to win the conflict is to ensure that others do not make the same mistake in the future. That in itself will be a major step to ensuring that the next decade and the next century will not be as difficult as the past. If NATO fails in Kosovo, the next dictator to be threatened with military force may well not believe our resolve to carry the threat through».
(«Одна з причин, чому зараз так важливо отримати перемогу в конфлікті, полягає в тому, щоб інші не допустилися такої ж помилки в майбутньому. Це саме по собі стане важливим кроком до того, щоб наступне десятиліття і наступне століття не були такими ж важкими, як минуле. Якщо НАТО зазнає невдачі в Косові, наступний диктатор, якому будуть загрожувати військовою силою, цілком може не повірити в нашу рішучість довести загрозу до кінця»).
Російський диктатор не вірить у рішучість Заходу і це заохочує його злочинні дії, він продовжує диктувати свої умови.
Впевнена, ще точно не пізно перехопити ініціативу, але для цього потрібні нестандартні, можливо, і ризиковані рішення, які можуть зупинити війну. Усталені правила вже точно не працюють.
На завершення, знову повернемося до вже вищезгаданої Чикагської промови Тоні Блера, де британський прем’єр міністр вдався до цитування Джона Кеннеді:
«Freedom is indivisible and when one man is enslaved who is free». («Свобода неподільна, і коли одна людина поневолена, ніхто не вільний»).
Якщо ж свобода неподільна, то, можливо, і безпека має бути такою ж. На завершення задам риторичне питання: «Коли Україна, яка захищає весь вільний світ, зараз перебуває в небезпеці, то чи безпечний Захід?». Відповідь очевидна…
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] Читайте також: «No-fly zone»: досвід безпольотних зон та нагальність «закр… […]