«Спорт поза політикою» – ця фраза лежить в основі олімпійської хартії, ідеологом якої був француз, барон П’єр Кубертен ще наприкінці 19 століття. Однак чи актуальна вона в сучасному світі зі стрімким розвитком інформаційного простору? Відповідь очевидна.
Численні допінгові скандали, вихід на п’єдестал із новоявленою свастикою, підвищені преміальні за гру російської команди проти збірної України – це далеко не всі тези-підтвердження повного лицемірства даного вислову.
Головна мета спорту – перемога у чесній боротьбі, але росії байдуже. Там медалі потрібні, щоб показати: «Ми непереможна нація», а Олімпійські ігри використовуються як прикриття нападу на суверенні держави.
Для них це інструмент, який вже давно став невід’ємною частиною гібридної війни, за допомогою якої агресор атакує весь світ, а особливо Україну.
Ми знаємо багато російських традицій та, вочевидь, варто запам’ятати ще одну. Вона особисто започаткована президентом рф.
Путін приурочує військову агресію проти суверенних держав до Олімпійських ігор. «Тренувальною» спробою стала війна в Грузії.
Згідно з дослідженнями Modern War Institute, коли Росія напала на Грузію, «значна частина світу була приклеєна до своїх телевізорів, але вони спостерігали за Олімпійськими іграми в Пекіні, а не за розгортанням війни в Грузії».
А от вже не тренуванням, а добре запланованою дією стала анексію Криму, яка як не дивно, припала на зимову Олімпіаду в Сочі, яка відбулася в 2014 році.
За словами віце-адмірала, командувача ВМС України в 2014-2016 роках Сергія Гайдука, Олімпіада в Сочі послугувала прикриттям росії для перекидання своїх додаткових військ до Криму й подальшого захоплення півострова.
Через Керченську протоку паромами форсувати й доставляти до Криму російські військові угрупування було неможливо. Як зазначав Гайдук, «це було б дуже відкрито». Тому була створена легенда – ротація угруповання, яке забезпечувало охорону Олімпійських ігор у Сочі.
У 2022 році путін розпочав повномасштабне вторгнення до України під час Паралімпіади.
Читайте также: Coca-cola на прилавках, руйнування будинків та зачистка злодіїв: як Київ приймав Олімпіаду 1980 року
Росія використовує спорт задля створення образу непереможної нації, якою править мудрий лідер, тому перемога може здобувати будь-якою ціною, навіть і неправовою.
В 2014 році на тих самих Олімпійських іграх в Сочі був застосований таємний план для підвищення ефективності спортсменів. Розроблений він був після невдалого виступу росіян на Зимових Олімпійських іграх 2010 року.
Працювало це так: вночі російські агенти замінювали зразки позитивної сечі на чисті, передаючи їх через просвердлену в стіні антидопінгової лабораторії щілину, так званий «мишачий отвір». Наступного дня, при дослідженні біологічної рідини спортсменів, ознаки допінгу вже не виявлялися.
Літні Олімпійські ігри в Токіо теж не обійшлися без злодіянь росії. Першою мішенню, знову ж таки, стала саме Україна.
На офіційному сайті Олімпійських ігор, а саме у розділі про історію виступів України на Олімпіадах, з’явилося зображення карти нашої держави з відмежованим від нашої території Кримом. Погрішність була виправлена, проте крапку в цій історії не поклалася.
23 липня посольство рф в Японії постом в соціальних мережах обурилося тим, що на сайті Олімпіади виправили карту, позначивши півострів Крим як частину України та зажадало від Міжнародного олімпійського комітету виправити мапу.
Посол України в Японії Сергій Корсунський вдало відмітив, що користувачі соціальної мережі коментуючи цей пост доописували, що не визнають незаконну окупацію Курилів, Сахаліну, Криму та Кенігсбергу (Калінінграду).
Член комітету Держдуми з фізичної культури, спорту, туризму й у справах молоді Дмитро Свищев заявив з цього приводу: «Росію щипають з усіх боків».
Зрештою, МОК ситуацію вирішив наступним чином: заборонив інтернет-трансляції Олімпіади в окупованому Криму.
Читайте также: Не тільки Курили: територіальні претензії та спірні території росії
Вочевидь у відповідь, «Перший» канал не показав збірну України на відкритті Олімпіади в Токіо — замість цього в ефір пустили рекламу. На телеканалі пояснили це «комерційними зобов’язаннями».
Але дехто був відвертішим. Наприклад, колишній президент футбольного клубу «Спартак» (Москва) Андрій Червіченко у бесіді з кореспондентом «Чемпіонату» сказав:
«Перший канал вчинив абсолютно правильно, радикально. Пора їх вже лікувати й пояснювати хто, де й як. Нічого нам дивитися на збірну України. Треба розуміти, що період сидіння на голові й теліпання ногами вже закінчився. Настав час ляпасів».
Ще один подібний випадок стався під час чемпіонату Європи з футболу, коли знову ж таки російський «Перший» канал не показував початок матчів за участю збірної України, коли виконувався гімн.
Ще один метод, до якого вдаються росіяни – це надання українським спортсменам громадянства своєї країни. Таким чином, вони одночасно виконують 2 завдання – отримують вже підготовлених атлетів світового рівня та зручний об’єкт для пропаганди.
Перекинцям створюють максимально сприятливі умови для тренувань, після чого вони з задоволенням розповідають про те, що в Україні їм, з тих чи інших причин, не вдавалося реалізувати свій талант.
До прикладу, сімферопольський шахіст Сергій Карякін, який змінив українське громадянство ще у 2009 році, всіляко вітав анексію Криму та заявляв, що півострів завжди був російським, за що неодноразово удостоювався аудієнції Путіна.
В ході повномасштабної агресії росії проти України він назвав наступ російської армії та вбивства цивільного населення в українських містах «спецоперацією» і «боротьбою за мирне російське населення Донбасу та ЛНР».
«Шановний Володимире Володимировичу, звертаюся до Вас у цей складний час, коли наша країна на чолі з Вами бореться за безпеку мирного російського населення Донбасу та Луганської народної республіки.
Бореться за демілітаризацію та денацифікацію України з її правлячим режимом, який поставив безпеку всієї Європи та нашої країни під загрозу для своїх політичних цілей та амбіцій.
Я уважно стежу за спецоперацією на землях, де пройшло моє дитинство, де я вчився грати в шахи і де досі живуть мої родичі.
Довгі 8 років ми з надією чекали порятунку від незліченних обстрілів та втрат людських життів, безперервного геноциду з боку, поки що чинного, київського режиму.
Висловлюю Вам, нашому головнокомандувачу, повну підтримку у захисті інтересів Росії, нашого багатонаціонального російського народу, усуненні загроз та встановленні миру! Бажаю якнайшвидшого виконання всіх поставлених перед нашою доблесною армією завдань», — написав на своїй сторінці в Instagram російський гросмейстер.
На жаль, такі випадки непоодинокі. Спортсменів, які відмовилися від своїх поглядів, ідеалів та переконань вистачає. Усі вони готові виставити Україну у невигідному світлі та підіграти своїм новим господарям.
4 лютого 2022 року в місті Амстердам на арені «Ziggo Dome» відбулося футзальне протистояння національних збірних України та росії. Наша команда з мінімальним рахунком поступилася у півфіналі Євро-2022.
Для росіян турнір був вкрай важливий. І здавалося, що першочергове завдання, яке покладалося на команду було не у вихід у фінал турніру, а «Україну кров з носа треба перемогти».
До гри гравці збірної росії підійшли вкрай мотивованими. За даними російського журналіста Івана Карпова, російський футбольний союз пообіцяв своїм гравцям подвійні преміальні за перемогу над нашою командою.
Спочатку очікувалося, що гравці команди отримають по 1 мільйону рублів за перемогу на турнірі, 750 тисяч рублів – за срібло та 500 тисяч рублів – за бронзу.
Проте після виходу на Україну призові збільшили вдвічі. Тепер лише за перемогу над нашою збірною гравцям російської команди пообіцяли вже 1,5 млн рублів.
Натомість в публічному просторі, в росії знову ж таки прикривалися абсолютно пустою фразою «спорт поза політикою».
Перед матчем Голова Асоціації мініфутболу Росії Еміль Алієв заявив, що підконтрольна йому організація має дружні стосунки з українськими колегами, та закликав не політизувати майбутній матч.
А вже після матчу, російський футбольний союз поскаржився в УЄФА на Україну. Росіяни виступили з обуренням того, що українські вболівальники під час футзального матчу скандували кричалки політичного змісту, а також «розпалювали ненависть за національною ознакою».
Читайте также: «Динамо»: история одного из самых узнаваемых футбольных клубов
На етапі Кубка світу зі спортивної гімнастики в місті Доха, російський спортсмен Іван Куляк вийшов на церемонію вручення медалей за змагання у паралельних брусах із літерою «Z» на грудях. Тим самим, безпосередньо підтримавши вторгнення росії в Україну (саме такою літерою маркуються підрозділи військ агресора).
Пояснюючи свій перфоманс, 20-річний спортсмен заявив, що нікому не хотів зла, а літера Z означає «За мир».
Крім того, аргументуючи свої дії, Куляк перекинув провину на українських спортсменів, які нібито першими розпочали «всю цю движуху». Іван образився на наших співвітчизників, бо вони виходили у жовто-синіх прапорах та кричали «Слава Україні!».
Чи чули ви щось ще більш абсурдніше? Вибірковість фрази «спорт поза політикою» теж очевидна.
Тим часом, маразм всередині російської федерації міцнішає.
На чемпіонаті росії з художньої гімнастики Діна Аверіна виконала свою вправу з м’ячем під композицію хору «Слався» з опери Михайла Глінки «Життя за царя». Сама спортсменка була одягнена в купальник із російським гербом.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
