Люди в товарних вагонах та боязнь україномовних: як в 1915 році Київ приймав біженців з Галичини

16:03  |  30.06.2023

Перша світова війна стала надважким випробуванням для всіх учасників конфлікту, особливо для мешканців територій, де проходили активні бойові дії. Вона призвела до серйозних соціальних потрясінь та спричинила таке явище, як біженство.

Київ став своєрідним фільтраційним та перевалочним пунктом. Центральна влада боялася залишати вимушено переміщених осіб у теперішній українській столиці, оскільки побоювалася збільшення кількості україномовного населення.

15 листопада 1915-го року у місті розпочалась благодійна акція під назвою «Ковші зерна нового врожаю для біженців». Ця акція спрямовувалася на надання допомоги людям з Галичини, Волині та Поділля, які втекли з районів активних бойових дій.

Депортація від російського уряду

Біженці 1915 рік
На початку Першої Світової війни російська армія активно просувалася територією Австро-Угорщини. Кияни з великими надіями стежили за розвитком подій, сподіваючись на швидку та легку перемогу. Проте, з травня 1915-го року ситуація різко змінилася: австрійська армія почала наступати, а російська, відповідно, змушена була відступати.

У червні 1915-го року військове командування отримало наказ з Петрограда: будь-яка територія, яка потрапить у руки ворога, має бути перетворена на пустелю, тобто повністю очищена від населення. Почалася примусова евакуація мешканців західних губерній. Фактично, це було насильне переміщення або депортація, хоча саме таке формулювання уникали в ті часи.

Це був важкий час для багатьох людей, які були вимушені залишити свої рідні місця і шукати нове пристановище у непевних умовах воєнного конфлікту. До того ж, не всі виселені особи отримували статус біженця. Такими не вважали неблагонадійних осіб, висланих з районів військових дій під нагляд поліції. Як наслідок, благодійна допомога на них не поширювалася.

Читайте також: Українці в Європі: що чекає на переселенців за кордоном

Люди в товарних вагонах

Біженці на залізничній станції в Озерянах на Волині (зараз Рівненська область)
Масштаби евакуації були чималими. Міряли не людьми, а  родинами. Йшлося про 4 млн, переважно виселених примусово, осіб за півроку. Якщо жінки, які були проти переселення, могли заховатися в лісі, що абсолютно не мало сенсу, то чоловіків у віці 17 – 45 років під конвоєм виселяли у глибину Російської імперії. Це були люди мобілізаційного віку. Існували побоювання, що австрійці могли використати їх на свою користь.

Головний потік біженців до Києва ішов спеціальними поїздами, які прибували на товарну станцію. Кожен потяг – це 45 товарних вагонів, які були обладнані для перевезення людей. У вагоні, згідно інструкції, мало бути не менше 30 людей, але не було вказано, не більше скільки. Тому, вони були просто «набиті» людьми —  мінімум 1350 осіб в кожному поїзді. Щодня Київ приймав кілька таких потягів.

Людей в дорозі мали годувати – кожні 150 верст, під час 3-годинної зупинки. Але насправді це питання так і не було врегульоване. Біженці прибували до Києва голодними. Деякі з них не їли по кілька діб. Було серед них чимало хворих. На товарній станції облаштували для прибульців медичний і харчовий пункти.

Кожному біженцю на добу давали: борщ, 800 г чорного хліба, 50 г сала, кашу з салом, 4 шматочки цукру, порцію чаю. Виснажені і хворі мали дієтичне харчування – суп, 600 г білого хліба, каша з вершковим маслом (або молоком), 6 шматочків цукру. Діти 7-12 років замість 800 г чорного хліба одержували 400 г білого. У повному розмірі пайок одержували чотири члени сім’ї, а кожен наступний – лише половину.

Вартість харчування однієї людини не могла перевищувати 21,5 коп. на добу. Стільки ж коштувала чашечка ароматної кави у модній кондитерській на Хрещатику.

Благодійні комітети

Станція Ковель, 1915 рік. В очікуванні посадки на київський поїзд. Кожній родині дозволяли брати у вагон не більше 5 пудів (81,5 кг) багажу  ФОТО З АРХІВУ СТАНІСЛАВА ЦАЛИКА
Першими організаціями, які почали займатися допомогою біженцям, були благодійні комітети. 29 вересня 1914 року під патронатом Великої княгині Тетяни Миколаївни, дочки Миколи II, було створено Комітет її Імператорського Височества Великої Княгині Тетяни Миколаївни з метою надання тимчасової допомоги постраждалим внаслідок воєнних дій.

Активними учасниками київського відділення комітету стали науковці Сергій Єфремов і Микола Василенко, фінансисти Антон Ржепецький і барон Федір Штейнгель, а також Варвара Михайлівна, мати майбутнього письменника Михайла Булгакова та інші доброчинці.

Читайте також: “Життєлюб” — київський благодійний фонд для людей похилого віку

Боязнь україномовних

У Контрактовому будинку на Подолі влаштували ізолятор для хворих біженців. Фото майстерні Маркова на Хрещатику.
Для чималої кількості біженців, які перебували в Києві, місто слугувало тимчасовим пунктом перебування. Згідно з наказом, вони повинні були продовжити свій шлях до різних губерній, таких як Курська, Рязанська, Тульська, Калузька, Орловська, і там знайти постійне проживання.

Існувала також альтернативна пропозиція про розміщення їх у вугільних шахтах Донбасу, але дана пропозиція майже не знаходила підтримки. Місцева влада стурбовано ставилася до ідеї залишати біженців у межах Києва або Київської губернії, оскільки збільшення україномовного населення сприймалося урядовцями як потенційна загроза.

Деяким біженцям з різних причин доводилося на певний час затриматися у Києві. Їм надавали притулок у казармах 129-го Бессарабського піхотного полку, що розташовані на сучасній вулиці Січових стрільців, 24 – там могли проживати до 800 осіб.

Ще 350 людей знайшли притулок у Михайлівському монастирі. Приблизно 100 біженців розмістилися в училищі на вулиці Жилянській, 26. У Контрактовому будинку на Подолі активісти Тетянинського комітету облаштували для біженців окремі шпиталі.

Допомога від киян

Біженці 1915 рік
Жителі Києва у вигляді пожертв перерахували на рахунки Київського відділення Тетянинського комітету понад 1 328 269 рублів. Допомагали одягом, взуттям та медикаментами, а також продуктами у рамках акції «Ковші зерна нового врожаю для біженців», що розпочалася 15-го листопада.

Збирачі допомоги відвідували села, закликаючи місцевих жителів допомогти біженцям. Інструкція забороняла будь-який тиск на селян, але вельмишановні старшини провели перед цим бесіди з господарями, пояснюючи важливість цього дійства.

Час від часу збирачам доводилося довго переконувати селян, особливо тих, хто був заможним. Люди ділилися житом, гречкою, картоплею, буряками, гарбузами, а також теплим одягом і взуттям. Кожна особа отримувала квитанцію з переліком переданих речей.

Акція тривала два тижні, до 30 листопада. І виявилася дуже актуальною, оскільки вже з 19 листопада в Києві почалася морозна погода, а наприкінці збору температура опустилася до -13 градусів.

 

Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм telegram ico, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!

Если вы нашли опечатку на сайте, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: