Військові кладовища – це особливі місця поховання військовослужбовців, які віддали своє життя, захищаючи країну. Управляються вони зазвичай державою і втілюють символічне значення – пам’ять, гордість та вдячність за службу.
Ідея створення в Києві меморіального цвинтаря особливо гостро обговорюється з початку повномасштабного вторгнення росії. Потреба в побудові подібного кладовища є безапеляційною та не викликає жодних сумнівів та невдоволень у населення.
Проте вибір місця для будівництва меморіалу став справжнім каменем зіткнення суспільства, причиною численних суперечок та дискусій.
В жовтні 2022 року, Київрада прийняла рішення про створення Національного меморіального військового кладовища на урочищі Лиса Гора в Києві. Проте в суспільстві не знайшов особливої підтримки вибір ділянки для забудови. Особливо категорично були налаштовані природозахисники.
Представники «Української природоохоронної групи» неодноразово звертали увагу на те, що дана територія є природно-заповідним фондом, де будівельні роботи заборонені законом.
Екологи навіть зверталися до президента, уряду та офісу генпрокурора, стверджуючи, що вшановування полеглих не має знищувати унікальну спадщину, яка знаходиться на цій території.
«Не можна вшановувати полеглих, знищуючи те, що вони захищали! Саме природна, історична і археологічна спадщина, а не лише державні кордони, є Україною», — писали вони в листі.
Читайте також: Не пробачимо: українські інтелігенти, які загинули під час війни
Лиса гора — унікальне місце української столиці, яке вражає своєю природньою різноманітністю та цінними рідкісними видами рослин. На території даної місцевості можна зустріти численні червонокнижні представники фауни та навіть ті угруповання, які охороняються в Європі.
Зокрема, варто відзначити старі вікові дерева, де особливо виділяється дуб Григорія Кожевникова, якому вже 500 років та дуб Тотлебена, що є пам’яткою природи місцевого значення.
Незважаючи на свою природничу цінність, Лиса гора має й темну історію, пов’язану з репресіями часів революції 1905-1907 років, адже саме на ній страчували і заховали учасників цих подій. Загалом тоді померло понад 300 осіб, серед яких був і Дмитро Богров, вбивця відомого російського політика Петра Столипіна.
До того ж, Лиса гора відома й своїми містичними легендами. Згідно з повір’ям, це місце приваблює відьом. За переказами, саме вони наприкінці квітня збираються тут у Вальпургієву ніч — час, коли по землі нібито вільно ходить нечиста сила.
У директора КЕКЦ Володимира Борейка є серйозні обгрунтовані застереження щодо недоцільності будівництва військового меморіального кладовища на місці урочища «Лиса гора».
Під час обстеження території на ділянці було знайдено значну кількість мін та артилерійських снарядів часів Другої світової війни, які досі можуть бути небезпечними. До прикладу, в період між 2017-2019-ми роками, рятувальники виявили 119 мін калібру 82 мм, а кількома роками пізніше було знайдено ще 29 боєприпасів.
Часткові роботи з розмінування, проведені раніше, обмежились лише невеликою частиною території (з 131 гектару розміновано було лише 118,5 га), а гарантії щодо безпеки надавалися лише на невелику глибину (до метра). У таких умовах будівництво кладовища може ставити під загрозу безпеку персоналу та відвідувачів меморіалу.
Лиса гора має особливий статус захисту, будучи одночасно найбільшою пам’яткою історії національного значення в Європі та археологічним місцем розташування Трипільської культури. Проте основне значення даної місцевості визначилося в 1870 році, коли саме на цій території був зведений Дарницький залізничний міст.
Для захисту підходів до побудови та забезпечення охорони споруди, було створено фортифікаційне укріплення — Лисогірський форт. В роки Другої світової війни на тлі кривавих боїв, які велися в районі Лисої гори, він відіграв одну з найважливіших ролей у захисті Дарницького залізничного мосту.
Екологічні організації, зокрема Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ), пропонували чимало інших допустимих ділянок для будівництва меморіалу.
Серед запропонованих місць була територія Співочого поля, пустир на Виставковому центрі (колишня ВДНГ) пустир біля Берківецького кладовища та багато інших можливих варіантів.
КЕКЦ вважав територію Співочого поля найкращим варіантом, оскільки ділянка розташована біля Києво-Печерської лаври і не має статусу природоохоронної чи культурної зони міста.
Зараз це місце використовується для проведення фестивалів і виставок, для реалізації яких, вважають екологи, можна знайти й інші місця.
Природозахисники також виступали за ідею публічно обговорювати потенційні локації для меморіалу з громадськістю. Крім того, вони бачили потенціал у використанні місць поруч з існуючими пам’ятками борців за свободу України, таких як Аскольдова могила, меморіал Невідомого солдата, меморіал Голодомору 1932-33 років та інші.
Місцевість Биківня розташована на північно-східній околиці Києва, поблизу автостради Київ – Бровари. Там знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій, а також місцина розстрілу польських офіцерів зі «списку латинського».
У 1994 році на цій ділянці був створений Биківнянський меморіальний комплекс жертвам комуністичного режиму, який тепер є національним історико-меморіальним заповідником.
Сьогодні у планах та на часі створення ще одного меморіального простору — Національного Військово-Меморіального Комплексу (НВМК), який працюватиме паралельно з заповідником «Биківнянські могили».
Площа НВМК становитиме майже 100 гектарів і включатиме військове кладовище на 50 тисяч поховань, колумбарій, ритуальну будівлю для почесних поховань і музейний комплекс.
Проєкт передбачає здачу першої черги кладовища й перші поховання восени 2023 року, хоча всі бажають це здійснити ще швидше.
Пізніше заповідник планують використовувати як місце почесних поховань загиблих захисників, офіційних заходів і місце для зберігання інформації про російсько-українську війну та боротьбу за незалежність України.
Читайте також: Биківнянські могили — як повторюється історія з російськими репресіями
Арлінгтонське кладовище має національний статус і є одним з найвідоміших та найшанованіших військових кладовищ у Сполучених Штатах. Воно розташоване на південному березі річки Потомак в неподалік від Вашингтона, округ Колумбія.
Це кладовище було засноване під час громадянської війни і з того часу воно стало місцем спочинку для тисяч військовослужбовців, ветеранів, генералів та інших видатних осіб, пов’язаних з історією США.
Кладовище визначається своєю величчю, урочистістю та значенням в історії США. Відвідування Арлінгтонського кладовища є способом вшанування пам’яті служителів країни та пам’яті тих, хто жертвував своїм життям за свободу і безпеку нації.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
[…] поховання цілої родини: останки чоловіка, а з обох боків […]