У травні 1971 року прем’єр-міністр Канади П’єр Трюдо разом зі своєю чисельною делегацією здійснив офіційний візит до СРСР, у рамках якого, окрім російських міст, відвідав і українську столицю.
Тоді канадська преса тепло описувала київську частину поїздки, відтворювала зустрічі, де щедро «лилась горілка», характеризувала красу міста, та навіть прозвала, зачарованого Києвом, прем’єра-міністра Канади на український манер — «Трюдошенком».
У Києві високопоставлених канадських гостей зустрічали Голова Ради Міністрів УРСР Володимир Щербицький, заступник голови Ради міністрів СРСР Володимир Новиков, заступник міністра закордонних справ Сергій Козирєв, Надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу у Канаді Борис Мірошниченко та інші офіційні особи.
Центральне видання Української РСР, газета «Правда України» опублікувала, притаманний Радянському Союзу, пафосний допис:
«Бориспільський аеропорт прикрашений державними прапорами Канади, Радянського Союзу й Української РСР. На приміщенні аеровокзалу вітальні гасла, на яких англійською, французькою, російською й українською мовами написано «Ласкаво просимо прем’єр-міністра Канади товариша П. Е. Трюдо»! «Хай живе дружба між народами Радянського Союзу і Канади!»».
Читайте також: Автограф принца в заліковій книжці: візит Карла ІІІ до Києва
Програма перебування канадської делегації була доволі щільною. Графік візиту виглядав наступним чином: 20 травня (четвер) — прибуття до Києва — 20.10 — від’їзд з летовища; 20.50 — розміщення у резиденції і готелі, вечеря, відпочинок.
21 травня (п’ятниця) — 9.00–9.50 — сніданок; 10.00–11.40 — бесіда у Голови Ради міністрів УРСР В.В. Щербицького; 11.40–11.50 —покладання вінка на могилу Невідомого солдата; 11.50–13.00 — огляд Києва та його визначних місць; 13.00–14.00 — обід; 14.30–16.30 — відвідання заводу електронних обчислювальних та керуючих машин;
17.00–18.00 — відвідання Державного заповідника-музею «Києво-Печерська Лавра»: 18.10 — повернення в резиденцію; 19.00 — вечеря від імені Ради Міністрів УРСР у Маріїнському палаці. 22 травня (субота) — 8.00 — сніданок; 8.50 — від’їзд на летовище; 9.30 — відліт у Ташкент.
Під час святкового прийому Голова Ради міністрів УРСР В. Щербицький і прем’єр-міністр Канади виступили з промовами. Перший рухався за методичкою комуністичної пропаганди. Зокрема, він згадав і про рішення XXIV з’їзду КПРС, і про ленінський принцип мирного співіснування країн, і про канадських українців, котрі пам’ятають про Україну і пишаються її досягненнями.
Відзначимо, що пан Щербицький говорив здебільшого про досягнення СРСР, адже саме на них в своєму «спічі» і робив акцент. На завершення, він підсумував виступ побажаннями про мир і безпеку в усьому світі, висловив сподівання щодо подальшого зміцнення співробітництва між двома країнами та підняв келих, за здоров’я П. Трюдо, а також усіх присутніх.
У своєму виступі П. Трюдо, висловив декілька важливих тез, що за радянської дійсності могли тлумачитися досить суперечливо:
«… В певному відношенні мій приїзд є виявом вдячності Канади за той вклад, який в нашій країні вносять численні талановиті і працьовиті громадяни українського походження, що живуть нині в Канаді… вони зберігають свої національні звичаї і звички, і багато які з них протягом життя ряду поколінь продовжують вільно говорити своєю рідною мовою…
Сьогодні ми, Ваші канадські гості, вітаємо Київ — матір руських міст. Я так само вітаю український народ, чиї жертви і мужність під час жорстокої окупації добре пам’ятають союзники вашої країни періоду війни… Я піднімаю тост за Вашу Республіку, за великий український народ!».
Візит П. Трюдо до Києва в радянській періодиці висвітлювався шаблонно. Такі місцеві газети, як «Радянська Україна», «Правда Украины» чи «Київська правда» беземоційно та не вдаючись в деталі повідомляли лише хто зустрічав гостей та які об’єкти вони відвідали.
Заголовки пресових повідомлень були формальними, на зразок: «Приїзд прем’єр-міністра Канади до Києва», «Перебування П.Е. Трюдо в Києві», «Від’їзд П.Е. Трюдо». Складалося враження, що поважні делегації держав Заходу приїжджають в Київ ледь не щодня.
Про перебування в українській столиці дружини канадського прем’єр-міністра Марґарет Трюдо намагалися не згадувати, так само, як і не згадували про присутність у складі делегації впливових канадських українців. Згадки про останніх точно не вкладалися в жорсткі рамки пропаганди.
Більше того, для ще більшого знецінення візиту канадців, інформацію про їх приїзд у «Київській правді» помістили внизу шпальти під повідомленнями із заголовками «Фабрика м’яса за два роки» та «Сінаж в раціоні худоби».
Читайте також: «Ми не маємо посольства у Каліфорнії»: як Маргарет Тетчер вмовляла українську владу не оголошувати незалежність
На відміну від радянських засобів масової інформації, канадська преса, перш за все україномовна, візитові П. Трюдо приділила чимало уваги. І це не дивно, адже враження від Києва у канадських журналістів були яскравішими, ніж від відвіданої раніше москви.
До прикладу, третій секретар Міністерства закордонних справ УРСР В. Сотников звітував: «Увечері 21 травня на прийомі в готелі «Дніпро» я мав розмову з Максом Кіппінґом (приватна мережа телебачення CTV). Кіппінґ підкреслив, що в Києві «журналісти почували себе значно вільніше, ніж у Москві»».
Канадські гості були захоплені травневим Києвом — «чудовим столичним містом України». Франкоканадський журналіст Роже Лемлена (La Presse), у своїх репортажах порівнював його з містом Квебек, а Дніпро з річкою Св. Лаврентія.
Особливе враження на журналістів справили бесіди з радянськими людьми, з якими вони зустрічалися та доброзичливість, з якою кияни до них ставилися. Журналіст Чарльз Лінч навіть писав, що «кожен в групі Трюдо став українцем», а сам прем’єр — «Трюдошенком».
Не випускали з уваги канадські видання деталі та конфузи, які траплялися в ході візиту. До прикладу, папараці не пропустили повз своєї увагу покупки, які придбала в київських крамницях дружина прем’єра (у пам’ять про відвідини української столиці Марґарет Трюдо купила вишивану сорочку й хустку).
Більше того, не вислизнули з очей журналістів і теплі двосторонні зустрічі, де «лилась горілка» або ж розважливість П. Трюдо, який порушуючи всі дипломатичні приписи, ламав на заводі обчислювальної техніки бузок та дарував його працівницям, котрі «червоніли, усміхалися й хихотіли, наче монастирські вихованки».
В Києві, в ході візиту високопосадових закордонних представників, делегати обох країн обговорювали ряд нагальних міждержавних питань. Зокрема, на порядку денному виступала потреба щодо усунення перешкод у відвідуванні канадськими українцями своєї Батьківщини та рідних в УРСР.
Також обговорювалися можливості відкриття в українській столиці канадського генерального консульства. На жаль, тоді ця ідея мала обмежену підтримку серед уповноважених представників (зокрема, і серед уряду П. Трюдо). Обґрунтовувалося це відсутністю ресурсів та побоюваннями, що такого роду ініціатива може сприйнятися СРСР як «підтримка українського сепаратизму».
Окрім цього, в Канаді від Трюдо очікували підняття питання щодо дотримання в СРСР прав людини, зокрема й, щодо переслідування та ув’язнення українських дисидентів. На жаль, канадський прем’єр-міністр не насмілився порушити цю проблему та, скоріш за все, свідомо обминув її, за що і отримав в свою адресу шалену критику.
Тоді українська проблема набула міжнародного розголосу. Заголовки в тогочасній провідній канадській періодиці були приблизно такими: «Трюдо проти незалежності України», «Трюдо не сказав нічого нового», «Щоб не було більше ілюзій, «Афера Трюдо з українцями» і т.п.
Тим не менш, відвідини Києва прем’єр-міністром Канади у травні 1971 р. по праву можна вважати знаковою подією в новітній українській історії і сам факт візиту Трюдо в українську столицю був дуже важливим сигналом та вартував найбільшого признання.
За матеріалом Р. Сіромського
«Мій приїзд є виявом вдячності Канади»:
до історії відвідин Києва канадським прем’єр-міністром П. Трюдо
у травні 1971 р.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
