«Одного ранку вранці в комуналку на Андріївському постукали. На порозі стояло двоє людей у шкіряних тужурках: «Ви Куперман? Збирайтеся». Двоє людей у шкіряних тужурках посадили мене у чорний «воронок» і привезли до Хрущова. Виявилося, що Нікіта Сергійович… ніяк не міг вирішити шашкове завдання з газети».
Ісер Йосипович Куперман народився 21 квітня 1922 року на півночі Київщині в невеличкому містечку Хабне, яке в 30-ті роки перейменували в Кагановичі Перші, в 1957-му в селище міського типу Поліське.
Після аварії на Чорнобильській АЕС смт опинилося у радіусі забруднення і все населення було евакуйовано в інші райони України. В 1999 році населений пункт перестав існувати: з одинадцяти з лишком тисяч жителів, в ньому, станом на 2011 рік, налічувалося трохи більше десяти осіб.
Коли Куперману задавали питання про місце його народження він відповідав «Чорнобиль!». Дехто думав, що чоловік так жартує, проте виявилося, що шахіст казав правду — він дійсно народився в одному, з нині вже мертвих, поселень Зони відчуження.
Дамками почав займатися з дитинства. У 18 років вже завоював звання майстра спорту. В 1945-му дебютував на чемпіонаті СРСР з російських шашок і відразу ж здобув впевнену перемогу, а в наступні роки кілька разів відстоював свій титул.
Після введення в СРСР змагань з міжнародних шашок, Куперман взявся за ретельне вивчення, присвяченої ним літератури, і вже в 1954-му році на першому чемпіонаті СРСР з такого виду настільної гри, посів перше місце.
У 1958-му році за результатом поєдинку з канадцем Марселем Делор’є став першим радянським чемпіоном світу з стоклітинних шашок. Турнір відбувся в Голландії. До речі, в тій ж Голландії з Куперманом стався курйозний випадок, про який згодом шахіст розповідав так:
«Вигравши ближче до півночі важливу партію, я пішов на пошуки ресторану, що працює, і потрапив до закладу, який обслуговував… котів і собак. Не спромігшись як слід почитати меню, з’їв там рисову кашу і склянку сметани. Мій портрет досі висить у ресторані на найвиднішому місці. Після тієї вечері я зрозумів, як важливо досконало володіти іноземними мовами!»
Можливо, після такої «званої вечері», чоловік і почав опановувати інші мови. Зокрема, англійську та німецьку, якими з часом вільно заволодів. Взагалі, якби не шашки, Куперман міг би стати успішним журналістом-міжнародником або ж есеїстом. Чоловік постійно писав книжки. Його бібліографія налічує понад 40 видань.
Читайте також: Хід королеви: українська королева шахів Любов Якір
Після згаданого вище поєдинку з канадцем, вже через рік, наприкінці 1959-го, Ісер Куперман мав захищати звання чемпіона світу в грі з гросмейстером Гертом Ван Дейком. Декілька партій за регламентом проходили в Києві, і голландець захотів зайти до суперника в гості на приємну розмову.
Про офіційну зустріч у ресторані чи в іншому громадському місці, яку пропонували можновладці мова не йшла, адже закордонний гість наполягав на неофіційному спілкуванні в Купермана вдома. Останній був не проти, але київські керманичі не на жарт перелякалися від подібного, здавалося б, безневинного прохання.
Тодішній мер Києва Давидов висловлювався не дуже гостинно: «Голландця в цей подільський бедлам ні в якому разі не пускати. Що він розповість на Заході про життя в СРСР?». Бедламом він називав звичайну комуналку, що розташовувалася на Андріївському узвозі. Незважаючи на свої досягнення, радянський чемпіон світу, з дружиною та двома дітьми проживав в невеликій кімнаті густонаселеного гуртожитку.
Поспіхом, протягом доби, Куперману виділили окрему трикімнатну квартиру в новому будинку на Микільсько-Ботанічній вулиці в центрі Києва, де він і прийняв Ван Дейка, не розповідаючи йому, що ще вчора жив зовсім в іншому місці!
До речі, з комуналкою на Андріївському Купермана пов’язувало й чимало інших цікавих історій. До прикладу одного ранку до нього в двері постукали невідомі та дали кілька хвилин на збори.
«Одного ранку вранці в комуналку на Андріївському постукали. На порозі стояло двоє людей у шкіряних тужурках: «Ви Куперман? Збирайтеся». У мене душа у п’яти. Посадили у чорний «воронок». Ну, гадаю, Ізя, дострибався!
Привезли до самого Микити Сергійовича Хрущова, тоді ще першого секретаря ЦК Компартії України. Виявилося, що Хрущов ніяк не міг вирішити шашкове завдання з газети і розпорядився викликати головного по шашках. А я тоді був триразовим чемпіоном країни. Зустріч тривала хвилин п’ять, не більше, бо завдання я швидко вирішив».
Окрім 1958-го та 1959-го років Куперман ставав чемпіоном світу перемагаючи у матчах 1961-го, 1965-го та 1967-го років. Ще два рази титул йому присуджувався без гри: у 1963-му та 1974-му роках. Тоді матчі за першість світу не проводилися.
В 1963-му році гра з сенегалцем Баба Сі не відбувалася через те, що африканець не приїхав. Тоді з’ясовувати причини його відсутності не стали. Тільки в 1986-му році, коли Баба Сі вже давно загинув в автокатастрофі, Міжнародна шашкова федерація все таки вирішила розібратися чому сенегалець не приїхав.
Виявилося, що радянська федерація шашок просто не надіслала йому запрошення, а неписьменний Баба Сі навіть не знав, куди на це скаржитися. За результатами розгляду заяви, чемпіоном світу 1963-го року оголосили Баба Сі, але і з Купермана це звання не зняли, тому того року було цілих два чемпіони світу.
Цікава деталь: розібратися в подібному інциденті через 23 роки федерацію попросив Куперман, який на той момент жив вже не в радянському Києві, а в американському Бостоні.
В 1977 році, будучи вже семикратним чемпіоном світу, Куперман мав зіграти, дозволений йому за правилами, матч-реванш із діючим на той момент чемпіоном — 23-річним голландцем Гармом Вірсмою. Тоді радянське керівництво вирішило не допустити Ісера Йосиповича до змагань.
Аргументували вони своє рішення тим, що, мовляв, він у поганій формі, йому майже 55 років, шансів на виграш майже немає. Насправді ж причина була інакшою. Заборону спричинило те, що незадовго до цього, шахіст Віктор Корчной саме на турнірі IBM в Голландії відмовився повертати до СРСР та попросив в країни політичного притулку.
Можливо, Спорткомітет подумав, що ситуація може повторитися. Тоді Куперман зрозумів, що закордонні поїздки, світові чемпіонати для нього відтепер закриті, попереду тільки завершення спортивної кар’єри, з чим аж ніяк не зміг змиритися. Чоловік вирішив подати заяву на еміграцію. В Україні добро на від’їзд дав особисто керівник УРСР Щербицький, мовляв «Хай їде».
В Москві проти нього порушили справу, а у СРСР заборонили навіть згадувати ім’я «зрадника». «Знаю, — писав він згодом знайомому, — що за прикладом фашистської Німеччини мої книги були вилучені і заборонені, знаю те, що після еміграції я протягом кількох років був №1 у світовому рейтингу і це заборонено було публікувати».
Читайте також: Від миття посуду до власної школи фехтування: олімпійський тренер збірної США Юрій Гельман
У 1978 році Куперман емігрував до Ізраїлю, а потім до США, де успішно виступав у турнірах аж до похилого віку. Сім разів вигравав чемпіонат Американської асоціації пул чекерс (pool checkers, 1984—1990), став, таким чином, найтитулованішим майстром цієї гри. Нагороджений орденом «Знак Пошани».
До Америки з чоловіком переїхали обидві його дочки, сестра Марія та брат Григорій. При від’їзді, як згадував сам шахіст: «Гриша виявився дуже спритним і сховав від митників фамільні коштовності та золотий медальйон з діамантами, який я отримав як приз на одному з турнірів».
Розповідати як саме це вдалося зробити братові, Куперман не став, казав, що «нехай це лишиться нашим сімейним ноу-хау». Мати та друга дружина шахіста залишилися в Києві. «Вони виявилися справжніми комуністками, і жодні мої вмовляння на них не вплинули».
Будучи в еміграції, Куперман писав, що дуже нудьгує за Києвом та хоче встигнути до смерті відвідати своє рідне місто, але вочевидь не судилося. 6 березня у лікарні американського Бостона семиразовий чемпіон світу з шашок уродженець України Ісер Куперман помер.
Купермана доправили до лікарні з переломом шийки стегна. Операція пройшла успішно, але лікарі про всяк випадок вирішили зробити пацієнтові переливання крові. Під час цієї процедури Ісер Йосипович задихнувся.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
