Київський конкурент Фаберже: ювелір Йосип Маршак

Напевно для більшості, сьогодні прізвище Маршак асоціюється подекуди лише з ім’ям радянського письменника Самуїла Маршака, проте за імператорських часів його двоюрідний дядько Йосип був не менш відомий.

Його називали київським Картьє, другим Фаберже, а ювелірні прикраси, в різні роки, високо цінували імператор Микола II, Жаклін Кеннеді, король Марокко Хасан II, мадам де Голль та інші відомі знавці прекрасного.

Взяв 100 рублів із посагу дружини та заклав свій єдиний костюм

Дитинство майбутнього основоположника династії ювелірів Йосипа Маршака не передбачало нічого визначного. Народився він у 1854 році в небагатій єврейській родині на Київщині в сім’ї Авраама та Фені Маршак.

У 14 років, а саме в 1868 році, він виїхав з рідного села Гнатівка до Києва, щоб здобути освіту ювеліра. Влаштувався в бідному кварталі на Подолі. Рано одружився. Його дружина Лея стала його вірною помічницею і в житті, і в роботі. Коли не вистачило грошей для створення першої ювелірної роботи — золотого ланцюга, він взяв 100 рублів з її посагу та заклав свій єдиний костюм.

Особиста справа Маршака

Талановитий ювелір до 24-ох років відкрив уже власну справу. Спочатку це була лише маленька майстерня на Подолі, де працював тільки він один, проте завдяки впертості та старанності вже через рік майстерня переїхала до п’ятикімнатної квартири на Хрещатику.

За 4 роки існування майстерні Маршак освоїв роботу не лише із золотом, а й із сріблом, що значно розширило коло його клієнтів. Популярність виробів майстерні стрімко зростала.

У 1893 році його витвори завойовували медаль на Всесвітній виставці в Чикаго, а в 1899 році в Антверпені. Саме такі здобутки дозволили йому набрати в команду кваліфікованих майстрів та укласти контракти на постачання найкращих дорогоцінних металів та каміння.

Поразки як ключі до успіху

Кабінет Й. Маршака

Ніщо не могло його зупинити, навіть пожежа 1899 року, яка завдала величезних збитків його майстерні. Постраждали два п’ятиповерхові флігелі та інші фабричні споруди. Матеріальні втрати оцінювалися в 155 475 рублів.

Але навіть такі випробування не зламали ювеліра. Він з новою силою відремонтував приміщення, відродив виробництво, встановив найсучасніше обладнання та почав застосовувати дуже прогресивні для тієї епохи технології поділу праці. У його майстернях та магазинах у Києві працювало уже 150 осіб.

Робота жінкам та дітям

Йосип Маршак був одним із перших або, можливо, і першим підприємцем, який довірив філігранну працю ювеліра жінкам, які виконували марудну ручну роботу з виготовлення тоненьких ланцюжків та шліфування виробів.

Окрім цього, на підприємстві Маршака використовувалась і дитяча праця, проте робочий день для неповнолітніх закінчувався раніше, щоб діти могли відвідувати школу. Чимало людей зверталося до нього з проханням навчати сина чи доньку. За час роботи фірма вивела у люди понад 300 учнів. Фабрика була практичною школою молодих ювелірів.

Подарунки для Миколи ІІ

Кульмінацією творчості Й. Маршака став період 1911-1913 років. Тоді, в честь приїзду Миколи II до Києва 1913 року, майстерні знаменитого ювеліра виконали численну кількість замовлень від київської знаті та купецтва.

Серед подарунків з нагоди святкування 300-річчя будинку Романових вирізнялася срібна модель Педагогічного музею. Мініатюра, зроблена ювелірами, точно повторювала складну декоративну архітектуру справжньої будівлі. Маршака прозвали «київським Картьє» та стали вважати серйозним суперником знаменитого Фаберже.

Імператор був занадто вражений мистецтвом майстра, проте це не завадило йому відхилити прохання Маршака стати постачальником Двору та ставити герб імперії на своїх виробах.

Конкуренція з Карлом Фаберже

Відділ срібних виробів у магазині Йосипа Маршака, 1913 р.

Зростаюча популярність Маршака серед представників Двору зробила його конкурентом К. Фаберже. Про його конкурентоспроможність із петербурзьким законодавцем моди, говорить хоча б той факт, що саме наявність процвітаючої фабрики Маршака змусило Фаберже закрити філію своєї фірми в Києві. Після чого Фаберже сказав: «двом ведмедям в одному барлозі тісно!»

Заповіт ювеліра

У липні 1918 року Йосип Маршак склав заповіт, у якому розподілив капітал між своїми дітьми, призначив виплати допомоги майстрам та службовцям, виділив кошти для утримання школи та училища при фабриці, подбав про посаг для дівчат, які працювали на фірмі. Створена при фабриці реміснича школа мала називатися іменами засновника та її дружини.

Але його передсмертна воля залишилася невиконаною. Київську ювелірну фабрику Йосипа Маршака було націоналізовано. Чимало коштовностей переплавлено за часів громадянської та Другої світової воєн.

Паризька історія салону «Marchak»

Помер знаменитий ювелір 22 серпня 1918 року від раку, а революційні події змусили його родину емігрувати. Вивозити залишки творінь ювеліра вони вимушені були ледь не під одягом. Їхала рідня Маршака до одного з п’яти синів майстра Йохима, який, вже непогано як на той час, влаштувався у Парижі. Так розпочалася паризька історія салону «Marchak»…

Руслана Сторожук