Сучасні жителі Києва напевно й не знають, що колись в місті існувала справжня «Київська Швейцарія». Насолодитися нею можна було подорожуючи на трамваї, який працював тільки в літню пору року. Можливо, саме тоді краса високих гірських холмів та приголомшливої природи була по-особливому прекрасна.
У спільноті ««Спрага»: в Києві цікаво» у соціальній мережі Facebook поділилися унікальними фото того періоду, коли по горбастому за рельєфом правому берегу Києва пролягав незвичний трамвайний маршрут, лінія якого офіційно називалася Лук’янівська, але серед городян її красиво йнаменували «Київською Швейцарією».
«Маршрут «Київської Швейцарії» був споруджений у 1904-1906-му роках й послужив дуже зручним транспортом для містян, які хотіли дістатися з Нижнього Києва до його верхньої частини. Трамвай поєднував тодішню Кирилівську площу (неподалік від сьогоднішнього стадіону «Спартак») та район Лук’янівки.
Якщо подивитися на сучасну карту Києва, то маршрут проходив приблизно наступними вулицями: Врубелівський узвіз – вулиця Макарівська – вулиця Нагірна – вулиця Овруцька. На сьогодні Врубелівський узвіз взагалі не проїзний, Макарівську вулицю навряд чи можна назвати вулицею. Місцевість, де проходив маршрут цієї унікальної лінії, і досі називають Реп’яхів Яр», — зазначали в публікації.
Читайте також: Київська Венеція: топ-5 цікавих фактів про Гідропарк
Реп’яхів яр — місцевість у Києві що з’єднує Лук’янівку з Куренівкою. Ймовірно, назва походить від, характерного для цієї території, росту рослинності, а саме великих заростей реп’яхів. Частково місцина заселена з кінця XIX століття. Саме тоді було прокладено Новомакарівську вулицю та шлях без назви, що з 1957-го року мав назву спуск Герцена (тепер узвіз Реп’яхів Яр).
У першій третині ХХ століття територією яру прокладено ще один узвіз (нині — Врубелівський) і провулок Реп’яхів Яр (з 1950-х років — Врубелівський провулок, тепер не існує). Реп’яхів Яр перетинає Кирилівські висоти, а його північно-західним сусідом є такий самий великий і розгалужений за територією Бабин Яр.
Саме між цими обома глибокими западинами на височині ще в ХІІ столітті розташувався храм Святого Кирила, поблизу якого вже пізніше збудували Кирилівську лікарню. Цей район, з його вишуканим і живописним ландшафтом, завжди привертав увагу природолюбів, а також любителів фотографій та художників.
Читайте також: Конвейер смерти: Бабий Яр
Повертаючись до історії трамвайної лінії «Київська Швейцарія», то варто зазначити, що «існувало лише два номери трамвая, які ходили цим маршрутом — № 18 і № 12. Цікаво те, що трамвай проходив цим маршрутом лише в літній час. Взимку через круті спуски та підйоми, лінія проходила в об’їзд у частині сучасної Глибочицької вулиці».
Втім, в зимову пору на дачі Пущі-Водиці мало хто їздив, а ось у теплий період часу вагони тільки-но встигали рухатися в обидва боки над Реп’яховим яром, даруючи пасажирам не тільки насолоду від чудових краєвидів, а й значну економію часу. За красу лісистих пагорбів, схилів і глибоких урочищ з невеличкими водотоками, що утворювалися внизу, кияни прозвали цю місцевість «Київською Швейцарією».
До речі, струмки, які місцями протікали паралельно рейкам, збереглися і до сьогоднішнього дня, щоправда, вже в колекторі. Ще більше підсилювали враження від місцини такі архітектурні перлини, як споруди Кирилівського храму та дзвіниці при ньому. Остання до речі, в 1937 році була зруйнована.
Читайте також: Туристичний гід по Києву: Кирилівська церква – прадавня святиня столиці
Проте пасажири з вікон трамваю не довго милуватися краєвидами «Київської Швейцарії». З початком Першої світової війни маршрут почав втрачати свою популярність, а транспорт почав ходити дедалі рідше. У повоєнний час, коли більшість трамвайних ліній у Києві було пошкоджено, реконструкцію лінії «Київської Швейцарії» відклали на кінець списку.
Згодом, на початку 1920-х років, коли відновлювали міське господарство, її просто закинули. Краса ландшафту до певного часу залишалися доступними хоча б для пішоходів, адже після пробивання широкого та зручного Подільського спуску потреби в рейках вже не було. Колишню трамвайну трасу звузили, заасфальтували та пристосували для автотранспорту, а вздовж неї розмістили численні гаражі.
Колишні панорами заховалися за рясною зеленню та зарослими деревами. Тепер ми можемо тільки уявляти, яка неймовірна краса виднілися пасажирам трамваю сотню років тому, адже зараз мальовничі панорами з видами на Кирилівський монастир залишилися лише на старовинних листівках та фотографіях. На жаль, про відновлення мальовничого місця мови не йде.
Дане питання не обговорювалося та й ініціатив щодо демонтажу гаражів, прибирання сміття та впорядкування рослинності навколо цієї території теж не висувалися. Та і ймовірності відновлення такої ж «Київської Швейцарії» не існує, в районі Лук’янівки вже з’явилася забудова, якої в ті часи не було.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
