Наприкінці 1980-х років одна з найпопулярніших дитячих програм українського телебачення «Катрусин кінозал» несподівано зникла з екранів. Ляльку Катрусю, яка стала улюбленицею малюків, хтось викрав, а саму передачу, що збирала мішки листів від дітей, несподівано закрили.
Катерина Лозовенко народилася в місті Київ. З дитинства дівчина мріяла стати телеведучою. Для цього вона вступила на акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, який успішно закінчила у 1970 році з відзнакою.
Того ж року Катерина почала працювати на телебаченні в редакції дитячих програм на посаді помічниці режисера. Це була робота для новачків, яка здебільшого полягала у виконанні різних технічних завдань, щось типу «піди-принеси».
В той період в етер вже виходила популярна телепередача для дітей «На добраніч, діти». Тоді вечірню казку вели Петро Вескляров (дід Панас), Надія Батурина (тьотя Надя) та Наталя Лотоцька. В червні 1972 року до їхньої команди разом зі своєю помічницею — лялькою Катрусею, приєдналася Лозовенко.
Читайте також: Не разговаривал на русском: сказочник и любимец ребятишек «Дед Панас»
До речі, ляльку для програми шукали доволі довго. Спочатку розглядали варіант лисуватого хлопчика, потім когось схожого на Петрушку. Всім відома Катруся з’явилася зовсім випадково. ЇЇ Лозовенко знайшла серед старого реквізиту. Іграшка одразу сподобалася жінці своїми смішними товстими косичками, які для етеру часто крутили в «бублики».
Так звані умови праці для ляльки були створені непогані: вона «проживала» в одній з кімнат редакції, де їй була виділена спеціальна вішалка та ящик з одягом. Якщо ведуча виходила в ефір у власному вбранні в якому приходила на роботу — светри, спідниці, то в ляльки був свій розкішний гардероб, який для неї висилали діти з різних куточків країни.
З 1972 до 1984 років оживляла Катрусю Тетяна Луканіна (Трофімова), а з 1984 до 1988 голосом фігурки людини говорила акторка Театру ляльок Олена Клименко (Заслужена артистка УРСР). Вона сиділа поруч з ведучою так, щоб не потрапляти в кадр, хоча багато хто думав, що вона ховалася під столом.
Формат вечірньої казки швидко набув свого характерного стилю: спочатку ведуча й лялька сперечалися між собою на різні теми, потім мирилися, обговорювали помилки молодшої Катрусі, робили з них повчальні висновки та анонсували мультфільм.
Тандем двох Катерин швидко став популярним, завдяки чому їх ефірний час вирішили розширити та створити для них окрему телепередачу. Так на етері і з’явилася програма «Катрусин кінозал», яка виходила на екрани раз в тиждень — по неділях.
На час показу телесеріалу чимала кількість дітей по всій країні просила батьків ввімкнути телевізор для перегляду улюбленої передачі. Нерідко перед екранами збиралися цілі дитячі компанії, створюючи справжній домашній кінотеатр.
Деякі дівчатка надивившись програм з улюбленою лялькою навіть намагалися наслідувати ігрушку та бути схожими на неї: чимало панянок просили придбати їм схожий до Катрусиного одяг та навіть підстригали собі чубчика, як у неї.
Окрім того, про неймовірний успіх програми свідчили численні листи та посилки з малюнками, іграшками та одягом для Катрусі, які діти адресували «Тьоті Каті та Катрусі» за адресою Київ 1, Хрещатик 26, Катрусин кінозал.
Читайте також: Мультфильмы «с душой»: студия «Киевнаучфильм» и её мультипликация
Незважаючи на популярність, телевізійну програму неодноразово намагалися закрити. У 1987 році, на завершальному етапі існування передачі, лялька Катруся не виходила в етер. Вона раптово зникла з редакції каналу і тітка Катя не знайшовши її вимушена була розповісти маленьким глядачам, що їхня подружка захворіла.
Лозовенко згадувала, що неодноразово намагалася знайти свою неживу товаришку. Одного разу жінка довідалася від друзів, що Катруся нібито знаходиться в київському музеї ляльок. Не втрачаючи часу вона одразу зателефонувала туди й дізналася що й справді лялька була в них, проте коли прийшла туди, іграшки чомусь там не виявила.
Згодом після зникнення Катрусі, на екран вийшов і останній випуск «Катрусиного кінозалу». Лозовенко згадувала, що їй навіть не дали змоги попрощатися з людьми в етері. Не зважаючи на сотні заернень до редакції з проханням повернути улюблену телепередачу, рішення про закриття програми не переглянулося.
Найсумніше, що за всі роки існування телепередачі не збереглося жодного її запису. Ні «вечірньої казки» з тьотею Катею та Катрусею, ні «Катрусиного кінозалу». Чомусь дитяча програма, що виходила в прямому етері не фіксувалася. Можливо, для цього не було потрібної технічної забезпеченості.
Протягом десяти років після закриття програми Катерину Лозовенко не покидала мрія відновити популярне телешоу. Вона неодноразово зверталася до телевізійного керівництва, але жоден телеканал не підтримав її ініціативу.
21 вересня 2017 року відома телеведуча померла. Жінка була похована на центральному кладовищі в Ірпені, де на надгробку поруч з її фотографією зображене фото її вірної помічниці — ляльки Катрусі.