«…Радуйся, Аліпіє, тобі бо Ангели в трудах іконописання допомагали… Радуйтеся, всі преподобні отці наші Печерські, всесвітні світила, великі і преславні чудотворці».
Видатний православний святий, який був відомий на весь світ не лише як живописець та мозаїст, а й геніальний лікар та ювелір, народився близько 1050 року. Іконопису ще з юних років навчався у грецьких майстрів, які на той момент займалися розписом київських церков.
Ще молодим вирішив приєднатися до Києво-Печерського монастиря, де преподобний Никон постриг його в ченці. Ставши монахом, присвятив життя написанню ікон, деякі з яких вважалися чудодійними.
Існує припущення, що відомий майстер виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві та брав участь у розписі Успенського собору Києво-Печерського монастиря.
Читайте також: Матушка Аліпія: пророчиця і чудотвориця
Преподобний Аліпій все своє життя палко працював та ніколи не вимагав оплату за свою роботу. Майже завжди створював ікони безкорисливо. Однак, все таки коли отримував кошти за свою працю, то зароблене, за переказами, ділив на три частини: одну відкладав на матеріали для образів, іншу жертвував як милостиню, а третю залишав на свої життєйські потреби.
Коли іконописець не працював, тоді він присвячував час молитві. Таким чином, ночами преподобний Аліпій займайся Богослужінням, а вдень з чистотою та безкорисливістю займався мистецтвом іконопису.
Преподобний Аліпій славився своїм даром чудотворіння. До нього зверталося чимало безнадійно хворих, яким він всім намагався допомогти. До прикладу, існують перекази, що будучи священиком, до нього на службу прийшла хвора на проказу людина.
Преподобний Аліпій посповідав її, намастив її гнійні рани фарбами для ікон, причастив її до Святих Христових Таїн і потім наказав їй вмити обличчя водою, що використовується священиками після Причастя. Через деякий час захворювання минуло і людина повністю одужала.
Поговорюють, що навіть ікони написані рукою преподобного Аліпія також володіли чудотворними властивостями, до яких люди зверталися з молитвами про допомогу та зцілення.
За думками експертів, щонайменше дві з них збереглися до наших днів — це «Печерська Богоматір з предстоящими Антонієм і Феодосієм» і «Богородиця Велика Панагія (Всесвята)» (обидві вивезені до росії і зберігаються в Державній Третьяковській галереї в москві).
Читайте також: Как лечили в монастырях Киева
Існує легенда згідно з якою одного разу благочестивий християнин збудував церкву та попросив двох монахів замовити в іконописця Аліпія кілька ікон. Чоловік передавав дошки для образів та срібло, проте ченці втаїли монети, а самому преподобному вирішили нічого не говорити.
Коли настав час забирати ікони, вони обмовили та оббрехали Аліпія та сказали, що він відмовляється виконувати роботу і кошти повертати теж не буде. Потерпілий звертувся до ігумена Никона та поскаржився на святого. Приведений, для роз’яснення ситуації Аліпій, був дуже здивований, адже він нічого не знав про подібне замовлення та звісно ж ніякого срібла не привласнював.
Проте диво сталося тоді, коли на дошках, на яких Аліпій мав зображувати ікони, дивним чином вже були написані чудові образи. Монахи, які оббрехали Аліпія були вигнані з монастиря, а слава про чудеса, творені молитвами преподобного і його іконами, рознеслася по всіх куточках.
Коли ж нібито ця ж церква згоріла, то сталося ще одне диво, адже ці ж написані Божою силою ікони, після пожежі, залишилися повністю цілими та неушкодженими. Всі ці події свідчили про доброчесне життя преподобного отця нашого Аліпія, заради якого нерукотворними зобразились ті ікони.
Читайте також: Как икона Божьей матери «Нечаянная радость» стала чудотворной
Одного разу, в момент коли іконописець був прикутий до ліжка в передсмертній хворобі, одна віруюча людина попросила його написати до свята ікону Успіння Пресвятої Богородиці. Вона сильно засмутилася, бачачи, що через тяжкий стан здоров’я святий, скоріш за все, не зможе виконати її прохання.
В ту ж саму ніч до келії Аліпія завітав Ангел. Він сам написав ікону та разом із нею зник. Наступного ранку жінка несподівано знайшла образ на спеціально відведеному для нього місці і поспішила до монастиря. Разом із ігуменом Никоном вони прийшли до Аліпія.
Він розповів їм, що ікона була нерукотворна і написана самим Ангелом Божим. На закінчення додав, дивлячись їм у здивовані очі: «Янгол і зараз стоїть поруч з вами. Він мовчки чекає закінчення нашої розмови, аби забрати мою душу».
Той же Ангел прийняв душу преподобного Аліпія, який помер 17 серпня 1114 р. і був похований в Антонієвих печерах. Там, на території Києво-Печерської лаври, мощі святого зберігаються і нині.
Кажуть, що досі три перші пальці правиці Аліпія Печерського складені однаково — в пучку, а два останніх притиснуті до долоні. Кажуть, у молитовному осінення себе хресним знаменням і помер преподобний.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
