Воскресіння Ісуса Христа – це велике чудо та в той же час велика таємниця, яка не зважаючи на час, викликає безліч запитань. На цю тему знято багато фільмів, намальовано картин, написано чимало книг.
Дослідники роками займаються вивченням даного питання, ретельно досліджуючи всі джерела. Їх висновок один: «воскресіння Ісуса Христа це або один із найзлісніших, найжорстокіших і найпідступніших обманів, коли-небудь нав’язаних людству, або ж найважливіший факт всієї його історії».
За єврейським похоронним обрядом тіло Ісуса було загорнуте в полотняну тканину. На тіло і на полотно було накладено близько 50 кг пахощів у вигляді клейкої суміші (Ів. 19:39,40). Після того, як тіло поклали у кам’яну домовину (Мт. 27:60), вхід до неї було завалено величезним каменем (вагою близько двох тонн), який пересували за допомогою системи важелів (Мк.16:4).
Відомі своєю дисципліною римські солдати були поставлені охороняти вхід. Страх перед суворим покаранням «стимулював бездоганне виконання військового обов’язку, особливо у нічних змінах». Варта запечатала вхід до домовини римською печаткою – символом сили і влади Риму. Кожен, хто спробував би відсунути камінь, неминуче пошкодив би печатку і накликав на себе гнів закону.
Але усе ж домовина виявилася порожньою!
Читайте також: «За що ти, Каїн, Авеля вбиваєш?»: біблійний аналог російсько-української війни
На основі неспростовних історичних доказів християни вважають, що надприродна сила, яка йшла від Бога, воскресила Ісуса тілесно у часі і просторі. Звичайно, комусь у це важко повірити, але не вірити в це – значить зіткнутися з проблемами, які ще важче розв’язати.
Велике значення має стан домовини після воскресіння. Римська печатка була зламана – це означало (для того, хто її зламав) негайну страту через розп’яття донизу головою. Величезний камінь був не просто зрушений, але й узагалі відсунутий від масивної домовини, ніби його підняли і перенесли на досить значну відстань. Варта втекла.
До домовини прийшли жінки і виявили, що вона порожня, їх охопила паніка, вони повернулися й покликали чоловіків. Петро й Іван побігли до гробниці. Іван прибіг першим, але не наважився ввійти. Він зазирнув всередину, побачив там порожій саван, що частково зберігав форму тіла. Тіло покинуло його, щоб почати нове життя.
Усі теорії, які пояснюють воскресіння природними причинами, дуже непереконливі: взагалі вони тільки зміцнюють віру у воскресіння.
Теорія, яку обґрунтовує Кірсопп Лейк, припускає, що жінки, які повідомили про зникнення тіла, просто помилилися гробницею. У такому разі учні, що бігли слідом за ними, теж мали прибігти до порожньої домовини.
Але ми можемо бути певні, що єврейські власті, на вимогу яких біля домовини була поставлена варта (саме для того, щоб уникнути викрадення тіла!), вже ніяк не помилилися адресою. Як і варта, що була там. Якщо й справді учні просто потрапили не в ту гробницю, єврейська влада негайно витягла б тіло зі справжнього захоронення – і з усіма чутками про воскресіння було б назавжди покінчено.
Інший варіант раціонального пояснення стверджує, що з’явлення Христа після воскресіння – це просто марення, галюцинація. Однак ця гіпотеза вступає у протиріччя з психологічними законами, які керують зоровими галюцинаціями; вона ніяк не пов’язується ні з історичною ситуацією, ні з духовним станом апостолів.
І далі – де ж тоді було справжнє тіло, чому його ніхто не побачив?
Ця теорія надзвичайно популярна сьогодні і поширювалась Вентуріні кілька століть тому. Її прихильники твердять, що Ісус насправді не вмер: Він просто знепритомнів від виснаження і втрати крові. Усі думали, що Він помер, але потім Ісус відійшов, а учні вирішили, що Він воскрес із мертвих.
Скептик Девід Фрідріх Штраус сам не вірить у воскресіння. Але про «гіпотезу непритомності» він висловився так:
«Не може бути, щоб людина, у напівмертвому стані викрадена з домовини, яка від слабості ледве трималася на ногах, потребувала медичної допомоги, перев’язки, лікування і яка була у волі фізичних страждань, раптом так би вплинула на Своїх учнів, ніби вони побачили людину, що перемогла смерть, Володаря Життя.
А саме ж таке враження стало підставою для всіх їхніх майбутніх проповідей. Таке „оживання” могло тільки послабити враження, яке Він справляв на них за життя і після смерті. У кращому разі воно могло внести деяку елегійну ноту, але аж ніяк не могло б перетворити їхнє горе на ентузіазм, так само як і збільшити їхню повагу до Нього аж до релігійного поклоніння».
Читайте також: Матушка Аліпія: пророчиця і чудотвориця
Є ще одна теорія: що учні вкрали тіло, поки сторожа спала (Мт. 28:1-15). Зневіра і немічність учнів – важливі аргументи проти цієї теорії: чого б це раптом вони стали такими хоробрими і рішучими, щоб викрасти тіло з домовини з-під носа у взводу солдатів? Не в такому вони були настрої, щоб братися за щось подібне.
Дж. Н. Андерсон – у минулому декан юридичного факультету Лондонського університету, керівник відділу східних законів Інституту Сходу і Африки, директор Інституту права при Лондонському університеті. Ось що він каже про гіпотезу, нібито учні викрали тіло Христа:
«Це суперечило б усьому, що ми про них знаємо, їхнім етичним принципам і усьому укладу їхнього життя. Крім того, ця гіпотеза не дає навіть натяку на пояснення їхнього дивовижного перетворення з пригнічених, загнаних втікачів у свідків, мужність яких не могли зламати ніякі тортури».
Ще одна теорія твердить: єврейські чи римські власті самі забрали тіло з гробниці. Проте вона теж непереконлива. Якби власті самі забрали тіло чи хоча б знали, де воно перебуває, чому ж, коли учні почали проповідувати воскресіння Ісуса, вони не виступили з роз’ясненням? Чому не сказали, де саме воно знаходиться? Чому не витягли труп, не поклали його на воза і не перевезли до Єрусалима?
– Ви вірите в те, що Наполеон справді жив?
– Так.
– А ви його бачили?
– Ні.
– Звідки ж вам про це відомо?
– Зі свідчень.
Так, люди довіряють свідченням, до того ж правдивим. Інакше слухача буде введено в оману. Тому, як щодо свідчень апостолів, до того ж тих, які загинули як мученики? Загинули тому, що вірили у воскресіння Христа й у те, що Він Син Божий. Їх катували, били батогами і, врешті-решт, прирікали на найстрашніші страти, відомі у ті часи.
І навіть якщо уявити, що воскресіння і справді не було (тобто, якщо це був обман), то учні про це точно знали б. Важко уявити, що вони були ошукані. Отже, ці 11 осіб не тільки вмерли за обман, а головне, вони знали, що вмирають за брехню! Важко знайти одинадцять чоловік в історії людства, які свідомо пішли б умирати за брехню.
До того ж апостолів ще самих треба було переконувати, що Ісус справді воскрес із мертвих. Спершу вони не повірили; учні втекли і сховалися (Мр. 14:50). Вони відверто висловлювали свої сумніви і повірили тільки після того, як одержали цілу низку неспростовних доказів.
Читайте також: Как лечили в монастырях Киева
Згадайте Фому, який казав, що не повірить у воскресіння Христа, доки не зможе пальцем торкнутися ран від цвяхів. Через багато років Фома вмер за Христа як мученик. Невже його теж ошукали? Він віддав життя, щоб довести протилежне.
А подивіться на Петра. Він кілька разів відмовлявся від Христа під час суду і, врешті-решт, відрікся від Ісуса. Але щось сталося з ним? Минуло небагато часу після того, як Христа було розіп’ято і поховано, а Петро з’явився в Єрусалимі і, незважаючи на загрозу страти, сміливо проголошував, що Ісус є Месія і Він воскрес.
Згодом Петро був розіп’ятий головою донизу: невже його теж ошукали? Що ж із ним сталося? Що перетворило його на безстрашного борця за справу Ісуса? Чому він був готовий померти за Нього? Єдине пояснення, яке я вважаю задовільним, є у 1 Кор. 15:5 – „з’явився Він Кифі” (тобто Петрові, див.: Ів. 1:42).
Послідовники Ісуса не могли б іти на тортури і смерть, якби не були впевнені в Його воскресінні. Однодумність, з якою вони проповідували єдину доктрину, їхня мужня поведінка були просто дивовижними.
Досягти єдності та згоди в якійсь групі людей взагалі досить важко, але вони всі стверджували істинність воскресіння.
«Як трапилося, що всі вони ледве не одного дня обернулися на групу нескорених ентузіастів, які кидали виклик ворогам, цинізму, знущанням, нескінченним випробуванням, в’язниці і навіть смерті на всіх трьох континентах, де вони проповідували слова Ісуса і воскресіння?» – запитує Майкл Грін.
Гаролд Матінглі пише у своєму історичному трактаті: «Апостоли св. Петро і св. Павло підписали свої свідчення кров’ю». Тертуліан писав: «Ніхто не захоче вмирати, якщо він не певен у своїй правоті». Апостоли власною смертю довели істинність своїх слів.
Якось юрист Франк Морісон вирішив спростувати свідчення про воскресіння Ісуса Христа. Він не заперечував, що Ісус прожив, можливо, найпрекрасніше життя, що коли-небудь було дане людині. Проте, коли йшлося про воскресіння, він вважав, що це – міф, яким хтось пізніше „прикрасив” справжню історію Ісуса.
Він задумав написати історію останніх кількох днів життя Ісуса. Звісно, про воскресіння взагалі не збирався згадувати. Він був упевнений, що раціональний і розумний підхід до біографії Ісуса просто зніме питання про воскресіння з порядку денного.
Однак після того, як він, з точки зору професійного юриста, ознайомився з усіма фактами, він змінив свою думку. Скінчилося тим, що він написав книгу «Хто ж відсунув камінь?», яка мала надзвичайний успіх. Перший розділ називався «Книга, що не захотіла бути написаною», а в інших розділах він рішуче відстоював свідчення на користь воскресіння Христа.
А ось висновок, якого дійшов Джордж Елдон Ладд: «Єдине раціональне пояснення всім цим історичним фактам полягає в тому, що Бог воскресив Ісуса у плоті». Колишній верховний суддя Англії лорд Дарлінг дійшов висновку: „У нас є стільки незаперечних свідчень, позитивних і негативних, прямих і опосередкованих, що рішення будь-якого розумного суду може бути лише одне: розповідь про воскресіння – істина”.
У наші дні віруючий в Ісуса Христа може бути повністю впевнений, як були впевнені перші християни, що його віра базується не на міфах і легендах, а на твердо доведеному історичному факті. Христос воскрес з мертвих, і домовина була порожньою.
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
