Маріуполь зруйнований російськими окупантами. Фото: Evgeniy Maloletka
24 березня минув рівно місяць, відколи українці почали жити у новій реальності. Звичайні речі, як кава чи сніданок у закладі, тепер стали нечуваною розкішшю. Мільйони українських сімей розлучила війна, жінки з дітьми вимушені були поїхати за кордон, а чоловіки почали захищати країну кожен на своєму фронті — хтось став лав ЗСУ, хтось бореться на кіберфоронті, а хтось кожного дня забезпечує місто транспортом, водою та газом. Розповідаємо про те, як змінилися українці за місяць війни.
Київ, 24 лютого, перший день війни. Жінка з дитиною ховаються в бомбосховищі від російських обстрілів.
“Вставай, війна почалась” — ці слова 24 лютого розбудили зі сну мільйони українців. Комусь “пощастило” почути їх, а хтось підірвався з ліжка під звуки вибухів чи сирен. Більшість українців до кінця не вірили у повномасштабне вторгнення росії, тому в перший день спостерігалася паніка — черги біля банкоматів, черги за продуктами, величезні затори та малюки, які плакали від нерозуміння того, що відбувається. Люди змогли за лічені хвилини втиснути в наплічники все своє життя та побігти в укриття — хтось в метро, хтось в свою квартиру. В перший день війни в київському метро народилася дівчинка, немовля назвали Мією.
За перші дні війни кожен з нас відчув всі спектрі емоцій — від шоку та паніки до люті на ненависті. Кожна ракета, яка полетіла в житловий дім, тільки посилювала гнів до російських окупантів. За перші п’ять діб війни в Україну повернулися 80 тисяч чоловіків — всі вони приїхали захищати свою землю. Тисячі волонтерів по всій країні швидко організувалися, щоб пришвидшити нашу перемогу.
Попри це, перші дні були найтяжчими, адже довелося усвідомити, що в твоїй країні йде повномасштабна війна, помирають невинні громадяни. Рідні люди вирушатимуть на передову фронту, а матері з дітьми масово їдуть за кордон і ніхто ще не знає, коли повертатися. Перша фаза стресу минула, всі пережили шок — почався адреналіновий період.
Читайте також: Історія циклічна: Перша Чеченська війна — паралелі з Україною
Маріуполь, діти ховаються в укритті від російських обстрілів
Війна день за днем забирає близьких людей, злочини російських окупантів стають ще жорстокішими, а дії — підступнішими. Вони не воюють з армією, вони воюють з дітьми, жінками та беззахисними людьми. Крім цього, окупанти вдаються і до психологічного терору, зокрема саме вранці та вночі вони влаштовують криваві розправи над мирними жителями. Знаючи, що тоді люди стають найбільш беззахисними та неготовими до небезпеки, загарбники торують собі шлях до смерті. Однак українці навчилися спати в проміжках між сиренами та вибухами, навчилися сміятися та співати в бомбосховищах
Досить швидко до допомоги доєдналися всі небайдужі — так в Україні створили Telegram-канал, який допомагає знайти зниклих та повідомляє про знайдених під час війни, засновницею платформи є Катерина Осадча. Київський бізнесмен Євгеній Чернишенко, який до війни годував киян та гостей міста бургерами (Юджин Бургер) в час війни став ініціатором приготування обідів для тероборони, поліції, волонтерів та бабусь і дідусів. Якщо ви хочете допомогти Євгену — переходьте за посиланням.
У Львові шеф-кухар Євген Клопотенко разом з Інною Попершнюк відкрили заклад під назвою «Інші». В «Інші» є два меню: основне і безкоштовне меню №2, яке можуть попросити всі, хто не має змоги оплатити замовлення. Вас пригостять основною стравою, салатом та горнятком кави. В Одесі та Дніпрі Sushi Icons годують тероборону та волонтерів, тож навіть замовивши тут смаколик — ви підтримуєте нашу армію та економіку. Українці створили канал для пошуку дому для тварин, які, на жаль, в час війни залишилися без господарів.
Читайте також: Феномен Овсяннікової, або чому не варто вірити в «хороших росіян»
путін прорахувався та програв війну ще тоді, коли навіть не почав її. Історично так склалося, що Росія не вперше нападає на Україну — століттями українці заважали їй жити. Своє мовою, своїм прагненням до свободи, до європейського майбутнього і цінностей. Євромайдан і Революція Гідності остаточно укріпили рух України до Заходу та водночас продемонстрували всьому світу єдність і згуртованість українського народу.
Ми багато втратили, втратили наших людей, тих, хто мав ще жити та кохати, виховувати дітей, хто тільки починав ходити та розмовляти. Кожна смерть українця забере десять окупантів.
Тисячі цивільних померли від рук росіян, тисячі родин розлучилися з батьком, сином і братом. Війна — вона оголяє обличчя кожного. Всі побачили, хто є справжнім другом України, а хто — ворогом. Сьогодні минув вже місяць війни, ми навчилися жити від новин до новин, навчилися молитися — навіть ті, хто був запеклим атеїстом. В київському метро люди варять борщ, в бомбосховищах народжують нове життя, понад 15 тисяч пар в країні одружилися від початку війни.
Читайте також: Марія Сельська – художниця та фотографиня єврейського походження
Наразі, в Києві набайдужі укріплюють пам’ятники культури, адже українці дбають про історичну спадщину. Ми кожного дня допомагаємо один одному. Кожен робить це так, як може — пам’ятайте що допомога може бути різною.
Темні часи загартували нас. Війна ще не закінчилися, але кожного дня ми виборюємо наше право жити та працювати тут. Пам’ятайте, що одного ранку ви прокинетеся від слів «Вставай, ми перемогли» — тому що інакше апріорі бути не може. Лупайте цю скалу сумнівів і вірте в ЗСУ. Нам всім ще потрібно відбудовувати Україну. Кожен клаптик, знищений окупантом.
Нагадуємо, що новини без цензури публікуємо в Телеграм 
, підпишись зараз, щоб не пропустити важливе!
